Це справді так. Сьогодні, наприклад, у державних структурах активно опрацьовується проект оновленої концепції захисту населення України від наслідків катастрофи. Він передбачає, зокрема, колосальне скорочення меж офіційно забрудненої зони, що, безумовно, сприятиме «оптимізації» бюджетних коштів. Підстава для цього — нібито нормальний вміст радіоактивних елементів у продуктах харчування, грунті та в організмі потерпілих. Прибічники проекту чомусь «забули», що норми вмісту радіоактивних елементів у продуктах харчування з невідомих причин у кілька разів збільшувалися. Не згадується також, що контролюється лише вміст стронцію та цезію в грунті й продуктах і практично не ведеться контроль вмісту трансуранових елементів, а щодо вмісту, наприклад, стронцію в організмі людини, то виявити його можна лише після спалення кісток.
Ще серед чорнобильських «новинок» — періодичне «вимикання» безплатного надання ліків, зменшення кількості місць у стаціонарах, зокрема й у відкритому особисто Президентом Чернігівському діагностичному центрі тощо.
За три роки рівень захворюваності серед дітей-чорнобильців зріс на 45 відсотків.
Постраждалий «піонерський табір» області сьогодні налічує понад 114 тис. дітей. Загін №1 — діти з «брудних» територій. Захворюваність серед них зросла на 8 відсотків. А в деяких районах (Ріпкинський, Корюківський, Новгород-Сіверський) вона перевищує обласний показник удвічі.
Загін №2 — «йодники», ті, хто переніс опромінювання йодом-131. У цьому загоні найчастіше фіксуються онкозахворювання щитовидної залози, лімфатичних і кровотворних тканин. Саме цей загін забезпечив зростання кількості смертей, яким відзначилась область минулого року. Із 74 дитячих раків на щитовидку припало 48, 34 з них — в Чернігові — місті, яке з чиєїсь злої волі або недолугості не було віднесено до «зони». З кожним роком «йодників» меншає — стаття 12 закону стверджує, що після досягнення ними 18- річного віку вони втрачають статус.
Між тим вчені стверджують, що наслідків від радіойоду, який впливав на людину протягом 2,5 місяця, можна очікувати протягом тридцяти років. Пік захворюваності «йодників» прогнозується у 2000—2005 роках.
Загін №3 — діти, що народилися від ліквідаторів та евакуйованих. Захворюваність у цьому загоні сьогодні найбільше непокоїть медиків. Лише за останні п'ять років захворюваність у цій групі зросла на 41,5%.
А на порозі — літо. Минулого року було оздоровлено лише половину постраждалих дітей області. Цього ж року фінансування оздоровлення скоротилося ще вдвічі. Єдина надія — максимально повне використання місцевої оздоровчої бази, власне дев'яти закладів. У середньому кожна дитина зможе оздоровлюватися не частіше одного разу на 3-4 роки. Залишається проблематичним і оздоровлення дошкільнят, бо теперішня система лише передбачає оптимальне в цьому випадку оздоровлення з батьками, але практично ніяких механізмів для цього немає. Не щастить і підліткам (15—18 років), яких ризикує приймати далеко не кожний санаторій. А ще... Та досить уже.
(При підготовці матеріалу були використані дані, якими люб'язно поділилися Обласний диспансер радіозахисту населення та Управління у справах захисту від наслідків аварії на ЧАЕС).
ДО РЕЧІ
«Сьогодні нам необхідно вирішити проблему соціально-правового захисту тих, хто постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС, і внести низку доповнень до Чорнобильського законодавства», — заявив на прес-конференції в МОЗ України, присвяченій 13-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС, академік НАН України, голова Національної комісії з радіологічного захисту населення Дмитро Гроздинський.
«Особливої уваги, — підкреслив Д.Гроздинський, — потребують 526 209 дітей та підлітків, здорових на сьогодні, але які входять до так званої групи ризику по захворюванню раком щитовидної залози».
Згідно із чинним законодавством, дітям, які проживали під час аварії в найбільш забруднених районах (понад 70 районів Київської, Рівненської, Житомирської, Чернігівської областей), статусу потерпілого надано тільки до 18 років. Після досягнення цього віку юнака чи дівчину автоматично позбавляють пільгового медичного обслуговування. Тим часом повноліття зовсім не виключає того, що одного разу вони захворіють.
Другою, не менш гострою, проблемою, є стан здоров'я дітей, які проживають у забруднених районах. Він у декілька разів гірший, ніж у їхніх ровесників. У ці райони необхідно налагодити постачання спеціальних харчових наборів, що містять продукти з радіопротекторними добавками. Встановити контроль за продуктами споживання, що надходять з приватного сектора.
Вимагають медичної допомоги діти, які народилися від потерпілих батьків. Тільки з 1997 по 1998 рік рівень захворювань нервової системи, органів чуттів і травлення у цих дітей зріс на 7%.
Усе ще потребують постійного медичного контролю й ліквідатори аварії. Якщо із загальної кількості тих, хто пройшов у 1988 році медичний огляд ліквідаторів, 85% було визнано здоровими, то проведені в поточному році дослідження показали, що задовільним можна назвати стан здоров'я лише 10%. Інна ЗОЛОТУХІНА, «День»
