Учора Дитячий фонд ООН оприлюднив дані, згідно
з якими мільйони дітей не мають зараз свідоцтв про народження, особливо
в Африці та Південній Азії. Цей факт є серйозним порушенням прав людини,
бо в більшості країн світу без такого свідоцтва дитина, а потім і доросла
людина залишається фактично безправною, що серйозно позначається на її
долі.
Без свідоцтва про народження дитину можуть не прийняти до школи, їй
не надаватимуть соціальних допомог. За даними ООН, у 30 країнах світу таку
дитину не будуть навіть лікувати у поліклініках, а також не вакцинуватимуть.
Брак свідоцтва часто є формальним виправданням залучення малолітніх до
сексбізнесу чи до вживання наркотиків. Майже в усіх країнах свідоцтво про
народження є необхідним для мобілізації до збройних сил, а при розгляді
кримінальних справ визначає форму вироку — для дорослого чи для підлітка.
Коли дитина стає дорослою, ця «вада» призводить до того, що людина не
може взяти законний шлюб, не може володіти нерухомістю чи відкрити рахунок
у банку, а також користуватися виборчим правом. Але найбільшою бідою є
неможливість отримати паспорт.
Нереєстрування новонароджених є не тільки порушенням прав людини. Це
неабияк ускладнює роботу тих державних інституцій, які займаються обліком
населення в країні, плануванням бюджету, виділенням, зокрема, коштів на
обладнання місць у школах та на утримання потрібної кількості вчителів,
дитячих лікарів тощо.
Чому ж не реєструють новонароджених? Причини різні. Є країни, де взагалі
немає реєстраційної системи. Це Ірак, Грузія, Лаос, Непал та ін. В Африці
батьки, що мешкають у віддаленій місцевості, часто не мають змоги з’їздити
до адміністративного центру або навіть не знають, що це необхідно зробити.
У деяких країнах, як, наприклад, у Єгипті, не реєструють дітей, батьками
яких є іноземці; такі діти не можуть отримати національність матері й стати,
таким чином, громадянами країни. У Китаї, де держава суворо регламентує
кількість дітей у родині, особливо сільській, багато дітей є «підпільними»,
фактично незаконними, хоча й народжені вони в шлюбі.
Причини нереєстрування можуть бути також політичними. Так, колишній
уряд Південно-Африканської Республіки не видавав свідоцтв про народження
«небілим». 1993 року, наприклад, було зареєстровано тільки 10% чорного
населення — таким чином було «урівноважено» кількість білих і чорних громадян
країни. Але таке трапляється не тільки в Африці й не тільки в минулому.
ООН часто фіксує подібну практику там, де має місце національна дискримінація
або в умовах політичної нестабільності. За повідомленням агенції Рейтер,
труднощі з реєстрацією дітей мають, наприклад, росіяни в Естонії та Латвії,
палестинці на Ближньому Сході, курди, що живуть у Сирії. Такі ж проблеми
зафіксовано на території колишньої Югославії. До цього списку, на жаль,
увійшла й Україна — Дитячий фонд ООН зареєстрував численні випадки, коли
місцева адміністрація Криму відмовлялася видавати свідоцтва про народження
татарським дітям. Коли ж ми, нарешті, перестанемо фігурувати у подібних
«дикунських» списках?
