Дитячi тортури «з фантазiєю» вражають навіть криміналістів

7 жовтня, 1998 - 00:00

Твіт

Вбивство у власному будинку 37-річного чернігівця
Анатолія Бондаря та 55-річної Світлани Стешенко мовою сучасної юриспруденції
називається «суспільно небезпечними діяннями, що скоєні особами, які не
досягли віку кримінальної відповідальності». «Діячі» — троє підлітків,
двоє з яких — Йосип та Микола — не доросли й до 14, а Євгену тільки виповнилося...
десять з половиною.

Романтика «мандрівних» стежок занесла до Чернігова 16-річну
Тетяну, що навчається у Білоцерківському СПТУ-9. Вона й стала свідком трагедії
у ніч на 15 січня цього року. Взагалі, дівчинку мати відрядила до столиці
відвезти милиці травмованому дядькові, а вже потім Тетяна планувала відвідати
чернігівську подружку. Але Йосип, якого зустріла на вокзалі, змінив усі
дівчачі плани. У Фастові, тільки-но познайомившись, попутники вийшли, щоб
разом прямувати до Києва, але вирішили провести ніч у знайомих Йосипа.
Тетяна одразу забула про милиці і про хворого дядька, а вранці разом поїхали
до Чернігова. На вокзалі зустріли двох малолітніх жебраків, що невідомо
звідки приїхали побиратися. Нагодувавши їх у буфеті, покликали з собою.
Учотирьох прийшли до будинку Анатолія Бондаря, де Йосип колись бував.

В оселі господаря саме були три квартирантки, що за притулок
розплачувалися оковитою. Йосип із квартиранткою сходили за пляшкою, а після
вечері — не пили лише Тетяна та найменший з хлопчаків — почали з’ясовувати
стосунки.

«Толік (Бондар) почав сваритися зі Свєтою (Стешенко). У
Свєти у руках була палиця. Я вирвав і почав бити... Потім ліг. Коли Толік
виходив — з другої кімнати — впав на мене. Я відштовхнув його ногами. Потім
я роздратувався й ухопив на кухні ніж. Я цим ножем ударив Свєту в живіт.
У мене взяв ніж старший із хлопчаків (13-річний Микола) і двічі вдарив
у живіт Толіка... Ми переночували, вранці Толік ще був живий, Свєта не
дихала. Дві жінки, що знаходились у будинку (55-річна Надія Айропетян та
52-річна Тамара Внукова), сказали, щоб ми забиралися». Це рядки зі свідчень
Йосипа. Тетяна, що була свідком, навіть не знає, через що виникла сварка.
А десятирічний Євген, який освітлював «поле битви» запаленим папером (бо
в хаті не було світла), розповів слідству, що «дядя, який був у будинку
(Анатолій Бондар), відмовив нам ночувати, тоді Йосип узяв трубу і вдарив
дядю, який лежав у ліжку, по обличчю. Бив ногами тьоть, а потім узяв ніж
зі столу».

...Троє неповнолітніх побили трьох жінок і чоловіка, що
знаходились у будинку. Світлана Стешенко, у якої експерти нарахували 19
колото-різаних ран, померла одразу. Анатолій Бондар, який отримав чотири
ножові поранення у живіт, помер наступного ранку. Тамара Внукова та Надія
Айропетян відбулися переляком та тілесними ушкодженнями. Такий підсумок
жахливої ночі...

Вранці «герої», ніби нічого не сталося, пішли на вокзал.
«На поїзд ми запізнилися, — свідчила Тетяна. — Поїхали до кінотеатру «Дружба»
дивитися кіно. Потім повернулися, і нас затримала міліція...»

— У слідства були певні складності. Затримані не могли
точно повідомити свій вік, а будь-які дані, що вказували на нього, були
відсутні, — згадує начальник слідчого відділу прокуратури Чернігова Василь
Горобець. — Вік встановлювала... судово-медична експертиза.

Василь Горобець не пам’ятає, щоб такі жорстокі діяння скоювали
особи, що не досягли віку кримінальної відповідальності.

— Кримінальна відповідальність за подібні діяння настає
з 14 років. А до осіб, що скоїли тяжкі правопорушення у віці з 11 до 14
років, застосовуються міри виховного характеру, такий закон, — зітхає Василь
Горобець.

Голова Новозаводського районного суду Чернігова Антоніна
Волкова, що вирішувала долю неповнолітніх, вражена жорстокістю, з якою
скоєно вбивства, та байдужістю, з якою Йосип та Микола про це розповідали.
За визначенням суду Йосип та Микола направлені до спеціальних учбово-виховних
закладів...

Через два роки вони повернуться у наш світ...

КОМЕНТАР «ДНЯ»

Олег НАСIННИК, член правління Асоціації психіатрів України:
— Найбільш агресивні діти віком від 13 до 16 років. На жаль, через брак
матеріальних коштів в Україні не проводяться соціально-психологічні дослідження,
і ми не маємо точних даних про те, скільки дорослих і дітей у нашій країні
схильні до неврастенії. Я гадаю, що причина озлобленості криється передусім
у самотності, моральному і духовному незадоволенні дітей. У батьків, як
правило, сьогодні не вистачає часу для спілкування з дітьми. Часто після
важкого трудового дня вони «виплескують» свою негативну енергію на сина
чи доньку, безпричинно караючи і принижуючи їх. Останніми роками набагато
менше уваги приділяє дітям школа, оскільки вчителі не вважають за необхідне
працювати в повну силу за маленьку зарплатню. Зникли клуби за інтересами,
секції і художні студії, в яких раніше займалося чимало дітей. Там же вони
знайомилися з близькими їм за духом однолітками. Дітям нікому розповісти
про свої проблеми, і тому вони, намагаючись привернути до себе увагу дорослих,
здійснюють вчинки, про які, вже ставши дорослими, напевно пожалкують. Замикаються
в собі, уникають спілкування із зовнішнім світом, а іноді позбавляють себе
життя... До 1988 року кожне півріччя у школах проводилися профілактичні
медичні обстеження, тепер у нас для цього немає коштів. А звертатися за
допомогою до психіатрів і психологів в Україні досі не прийнято. Навіть
якщо батьки бачать, що їхня дитина озлоблена і дратівлива, вони, частіше
за все, вважають, що згодом «це» пройде. Инна ЗОЛОТУХIНА, «День»I