Футбольний клуб зірок українського шоу-бізнесу «Маестро» спільно з ЮНІСЕФ та Прем’єр-лігою України підписали спільний меморандум щодо співробітництва задля допомоги дітям, позбавленим батьківського піклування. За останні роки проблема дітей вулиці набула в нашій країні небувалого масштабу. За оцінками різних експертів, кількість бездомних дітей сягає 40 тисяч. Давно не є секретом, що переважна більшість дітей, які живуть на вулиці, вживають наркотичні речовини. До того ж, діти та молодь без опіки дорослих, без власного дому часто зазнають сексуальної експлуатації. Так, відомо, що 31% дівчат та 7% хлопців серед «дітей вулиці» є жертвами сексуального насилля.
Головною метою спільного проекту «Червона картка дитячій бездоглядності» є соціальна реабілітація підлітків, які живуть або працюють на вулиці, дітей із кризових сімей та притулків.
— Українські та міжнародні організації, громадськість та бізнес мають приділити максимальну увагу проблемі подолання дитячої бездоглядності, особливо у теперішній кризовий період, оскільки саме діти є найбільш уразливими до будь-яких соціально-економічних проблем, — наголосив під час презентації проекту представник ЮНІСЕФ в Україні Джеремі Хартлі. Завдання, які ставлять перед собою артисти з ФК «Маестро» — залучити підлітків до спорту по всій Україні.
У рамках цього проекту вже відбулося кілька матчів гравців клубу зірок із «Командою мрії», до якої увійшли учасники проекту — діти та молодь, співробітники ЮНІСЕФ, представники прем’єр-ліги на чолі з Максимом Бондаревим, генеральним директором Прем’єр-ліги. Як повідомляв раніше «День», до складу ФК «Маестро» входять діячі українського шоу-бізнесу: гурт «Друга Ріка», гурт «Танок на майдані Конго», Сашко Положинський, гурт «D.Lemma», Влад Яма, гурт «ВВ», гурт «Авіатор», учасники «Comedy Club» та «95 Квартал», інші відомі артисти. Головний продюсер футбольного клубу артистів Влад Сотников розповів «Дню», що публічні люди просто не мають права залишатись осторонь гострих соціальних проблем.
— Нашу увагу привернула акція «Червона картка дитячій бездоглядності», оскільки публічні люди несуть особливу відповідальність за приклад, який вони, свідомо чи ні, показують юному поколінню. Будучи артистом, допомогти легше, — адже діти, які живуть у притулках, перш за все потребують уваги з боку суспільства, вони повинні відчувати, що потрібні, що їх люблять.
Крок за кроком, поєднуючи зусилля, справитися із критичною ситуацією, яка склалася із дитячою бездоглядністю, можливо. Це буде не через рік-два, але позитивний результат для нас є вельми необхідним.
