Я нош Горват, його дружина та восьмеро дітей два роки живуть за високим парканом обласного призовного пункту в Ужгороді при крайовому військкоматі, в напівлегальному гуртожитку. Колись тут були військові казарми. 30 років тому їх віддали циганам під житло. Відтоді в приміщенні жодного разу не проводився капітальний ремонт, навіть не була підведена каналізація. Міські власті бояться сюди навідуватись — через велику кількість щурів. Воду для пиття місцеві мешканці привозять за півкілометра на візках від колонки біля міських гаражів.
Історія «урбанізації» цієї циганської родини бере початок в 50-х роках ХХ століття. Начальство райцентру Іршава викликало до себе старійшин табору, розташованого на околиці містечка (разом із родичами тут мешкав і Янош Горват), та запропонувало звільнити обжиту місцину, де мали постати корпуси виноробного заводу.
Роми сумирно переселилися в інше місце, розташоване неподалік, і з певним сарказмом назвали нове поселення Собатино. Янош Горват, як і багато йому подібних, змушено «урбанізувався»: переїхав із родиною до Ужгорода, бо змурувати самотужки власну хатину в Собатино вже не міг.
В тісній «казарменій» кімнатці — аж восьмеро дітей. Тому діти Яноша Горвата школу не відвідують. В довгі години дозвілля вони годують свого кота Степана спійманими щурами, бо самого не ризикують випускати на полювання — гризунів розплодилося занадто багато.
Втім, Янош Горват повертатися на «батьківщину» не збирається — циганам, які залишилися в Собатині, теж непереливки.
Тамтешній сільський староста Йосип Надожді каже:
— За останні роки селище збідніло. В таборі трохи більше 500 чоловік. Із них 150 — чоловіки працездатного віку, які не можуть знайти роботу. Люди, котрі мають 5-8 дітей, виживають, вдаючись до хитрощів: не реєструюють свої довголітні шлюби, а зводять кінці з кінцями за рахунок жалюгідних виплат на дітей матерям-одиначкам. Щомісячні 5 грн. 20 коп. на кожного — мало, проте ліпше, аніж нічого. Через те багато хто припинив сплачувати за світло. Заможніші живуть при свічках, а бідні, щоб освітити свої «собатинські» оселі вечорами, палять соснові скіпки.
Молодші дівчатка Яноша Горвата в основному сподіваються на заміжжя старших сестер. Третьою з восьми дочок віддали під вінець Анжелу. Посеред двору стояв староста, тримаючи в руках кошик. Гості кидали туди гроші, а староста, в дусі гласності, оголошував суму. Адже кожен наступний мав подарувати не менше, ніж його попередник, інакше для гостя — ганьба на все життя. На зібрані гроші купили горілку й закуску. Циганським музикам за танці теж давали гроші, але нареченим до них — зась.
Уперше в житті я був учасником такого ось, доволі дивного, але через те не менш веселого й щирого циганського весілля. Мед-вино лилося рікою. Щоб заощадити на закусці, її не клали в «неконтрольовані» миски. По різних закутках весільного намету чіпляли на міцних нитках палки сухої ковбаси. Ножів давали мало, хочеш поїсти — дістань, відріж. Утім, для поважних чоловіків відвели кілька столів, де рум’яніли гори запеченої птиці. Жінки до них підійти не мали права — субординація.
Весілля, як і в інших ромів, тривало чотири дні, а потім для Яноша Горвата настали будні — колонка, до якої треба щодня ходити по воду, щури, з якими слід вести непримиренну боротьбу, невіддані дочки, яких треба віддавати, і спомини про родичів у Собатині, котрі просять від Яношевої родини допомоги, як від заможних городян.
І він допоможе — коли віддаватиме заміж чергову дочку. Принаймні — квартою вина й кількома палицями сухої ковбаси.
КОМЕНТАР
Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) першим серед донорських організацій спрямував свою діяльність на вирішення проблем ромської спільноти, започаткувавши 1999 року програму «Роми в Україні». Як повідомив «Дню» представник Фонду, цією програмою передбачається зміцнення авторитету діючих громадських організацій ромів, надання ромському населенню можливості реалізувати свої потреби в освіті та культурному самовираженні. Адже за статистикою в Україні проживають близько 50000 ромів, а деякі фахівці стверджують, що реальна кількість ромського населення перевищує 120 тис. МФВ вважає, що проблеми ромських родин не привертають належної уваги владних структур, а негативні стереотипи українців щодо ромів значно ускладнюють вирішення цього нагального питання.
Програмою «Роми в Україні» на 2000 рік визначено кілька пріоритетних напрямів роботи. Це й розвиток існуючих та створення нових шкіл для молодих ромів, працевлаштування членів ромської громади, переклад та видання кращих методик викладання ромської мови. МФВ передбачає також проведення культурних заходів із залученням провідних ЗМІ для висвітлення цієї події. Фонд «Відродження» постійно проводить дослідження ромського населення України, підтримує видання газети «Романі Яг» та ромське радіомовлення в Ужгороді. Підготувала Наталя МЕЛЬНИК
