Минулого тижня у школі №12 Краматорська посвятили в директори бібліотеки 13-річного Дмитра Ружевича. Вдома, у селі Сергіївка, хлопець має близько 150 книжок, котрі йому дарують школярі з усієї країни. Під час посвяти Дмитрові подарували іменний штамп, виготовлений волонтером з Києва, — тепер видання з його зібрання матимуть особливий екслібрис. «Бібліотека Дмитра Ружевича», або просто «Дмитрикова бібліотека», росте і дорослішає.
«ФЕНОМЕНАЛЬНА ДИТИНА»
Історію Дмитра розповідає голова громадської організації Liberi Liberati Максим Потапчук. Сам він з Донецька, через війну переїхав до Краматорська, ще до цих подій почав займатися волонтерством і просвітянством. «З Дмитром познайомився торік. Дізнався, що у хлопця, який має важку хворобу і не ходить, немає інвалідного візочка, і приїхав до нього у Сергіївку, — згадує Максим. — Дмитро зізнався, що мріє створити свою бібліотеку, бо він багато читає. Взагалі це феноменальний хлопець: має надзвичайну пам’ять, рахує без калькулятора, вирішує будь-які задачі».
Але найбільше при першій зустрічі з Дмитром Максима вразило бажання хлопця записати на відео привітання для українських військових. Волонтер прохання виконав. «У родині Дмитра немає навіть телевізора, не було інтернету, це звичайне село, яке 2015 року було доволі не проукраїнським. І я дуже здивувався, як хлопець з такими обмеженими ресурсами є таким патріотичним, знає стільки фактів з історії України. Дмитро пояснив: «Елементарно. Я багато читаю». Сказав, що потрібні книжки знайшов у місцевій бібліотеці. Так ми почали товаришувати».
НАЙБІЛЬШЕ ЗАХОПЛЕННЯ — ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Максим Потапчук давно знає письменницю Євгенію Пірог, ще до війни вони влаштовували у Донецькій області акції, спрямовані на промоцію читання. Якось Євгенія запросила Максима на зустріч з київськими школярами, щоб той розповів їм про Донецьк, про схід України. Під час події волонтер згадав про Дмитра. «Діти сиділи принишклі, були вражені прикладом хлопця, який так досконало знає історію своєї країни, рідного села, — каже Максим Потапчук. — За день-два телефонує завуч школи, де я виступав, і каже, що діти вирішили допомогти Дмитру збирати книжки. Школярі написали йому листи, намалювали малюнки. Так почалась ця історія, яка триває вже півтора року».
Євгенія та Максим вирішили допомогти Дмитру створити приватну бібліотеку у Сергіївці. Так, письменниця розповідала усім про хлопця, заохочуючи писати йому та надсилати книжки. Зараз у зібранні школяра близько 150 книжок. Тільки під час презентації «Дмитрикової бібліотеки» йому подарували близько 50 видань.
«У зібранні Дмитра переважно дитяча та юнацька література, тому що він спрямовує свої зусилля на однолітків, агітує їх читати, — ділиться Максим Потапчук. — Дмитро збирає виключно україномовні книжки, та й сам спілкується лише українською. Точний обсяг його бібліотеки і не скажу — після презентації він обіцяв провести калькуляцію, бо до цього не знав, як робити журнал обліку та інші такі речі. Краматорські бібліотекарі навчили Дмитра, як видавати книжки читачам, як вести формуляри». Бібліотека працюватиме у Дмитра вдома. Але також волонтери планують навести лад у місцевому клубі і зробити там її філію.
Неймовірний школяр найбільше цікавиться історією України. Він перечитав практично всі альманахи, енциклопедії та книжки на цю тему зі шкільної програми з третього по 11 клас і такі, що йдуть поза нею. До речі, читати хлопцю не завжди просто, бо через хворобу у нього погано працюють руки. Дмитру допомагає сестра, якій три з половиною роки: вона приносить йому потрібні книжки, перегортає сторінки.
За допомогою Skype віднедавна хлопець почав спілкуватися зі своїми однолітками з різних регіонів країни. Виявилось, що у Дмитра дуже старий ноутбук, тому інколи це складно. Тож тепер волонтери збирають кошти на лептоп для хлопця.
РЕВОЛЮЦІЯ СВІДОМОСТІ
Село Сергіївка прикметне тим, що там народився генпрокурор-утікач Віктор Пшонка. «Мешканці Сергіївки були не за Україну, не за Росію, а за Пшонку, — сміється Максим Потапчук. — Питав, чому. Пояснювали: «Бо Пшонка нам Леонтьєва привозив. А ще він нам такі салюти робив! На цілу годину. У нас навіть голова боліла». Насправді там відбувалась феєрія ідіотизму. Пшонка мав у Сергіївці резиденцію, де влаштовував гулянки, там запускали салюти. Люди думали, що це для них, а насправді — «регіонали» розважалися. При цьому дороги у селі роздовбані, будинки не газифіковані. Але всі люблять Пшонку, бо він Леонтьєва привозив».
У 2015 році над Сергіївською сільрадою не було прапора України. Втім, каже Максим, він швидко знайшовся, коли волонтери разом з військовими приїхали в гості до Дмитра — бійці дізналися про хлопчика і захотіли з ним познайомитися. «Ми приїхали цілою колоною — з військовим КАМАЗом, двома військовими джипами, — розповідає Максим Потапчук. — Хлопці хотіли допомогти Дмитру зробити паркан, прибрати у дворі. Хоча там і так все охайно, мама Дмитра підтримує порядок. Проте хлопці знайшли собі роботу: привезли з аеродрому картоплі та цибулі, щось все-таки прибрали».
Зараз у селі відбувається свого роду революція свідомості: половина досі чекає Пшонку, а половина вже проукраїнська. Зокрема, цьому сприяє мати Дмитра, яка пояснює всім, що у складі Росії майбутнього не буде і взагалі треба відходити від «чекання царя» і самим працювати заради добробуту.
«Сергіївка — це практично центр області, там красиві ландшафти, озера, ріки, ліси, там дуже гарно, — ділиться Максим Потапчук. — Це українське село з українськими традиціями, тільки вони були забуті, знищені. Культурою там ніхто не займався, на протязі багатьох років просто знищували традицію тими ж Леонтьєвими і салютами».
«ЦЯ ЛЮДИНА НАДИХАЄ»
За словами Максима, Дмитро мотивує школярів відкривати нове, більше читати. Тож не дивно, що з хлопцем хочуть спілкуватися діти з усієї країни. Щоб розповідати про це, активісти створили у Facebook групу «Дмитрикова пошта». «Якщо розвивати здібності Дмитра, це буде непоганий викладач університету, — вважає Дмитро Потапчук. — Дмитро надихає. І ще він дуже проукраїнський. Своя людина!»
Ви теж, незалежно від віку, можете написати Дмитру і порадувати його книжкою. Адреса хлопця: село Сергіївка, вулиця Поштова, будинок 11, Слов’янський район, Донецька область, індекс — 84191, Ружевичу Дмитру.
