Очевидно, враховуючи ту обставину, що мітингова хвиля так званої акції протесту «Повстань, Україно!» зійшла нанівець, дніпропетровська опозиція, яка не залишає надій сколихнути народне невдоволення, вирішила змінити тактику. Нові можливості для протестів з’явилися через зрив початку опалювального сезону не тільки у депресивних містах і районах області, але й у самому Дніпропетровську, де без тепла залишилися житлові будинки, дитячі садки, школи і навіть пологовий будинок № 2. На руку опозиції зіграли драматичні заяви місцевих керівників, які звинуватили населення в поголовних неплатежах за газ і теплопостачання. Для більшої переконливості міська влада опублікувала в пресі вибіркові списки боржників, які мають можливість, але не бажають платити за комунальні послуги. Проте, як з’ясувалося з інформації представників міської прокуратури Дніпропетровська, яку також називали у пресі, рядові споживачі сьогодні реально оплачують комунальні послуги на 92-93 відсотки. Таку заяву було зроблено в зв’язку з розслідуванням афер комунальників, які приховують справжнє становище справ та займаються сумнівними операціями з цінними паперами і взаємозаліками. Так чи інакше, але «об’єднаний штаб» опозиції закликав жителів Дніпропетровська з причини «холодомору» вийти під стіни міської ради і зажадати від її керівників «надати публічну інформацію про плату за тепло бюджетними організаціями, службами субсидій, підприємствами різної форми власності і населенням», а заодно попросити «контролюючі органи» «провести суцільну перевірку надходження платежів за тепло і комунальні послуги».
Ці заклики опозиції, що зібрала біля входу до міськради нечисленний пікет із пенсіонерів, навряд чи справили б потрібний ефект, якби майже одночасно з Києва не прозвучала критика Президента і першого віце-прем’єра Кабміну О. Дубини на адресу керівників областей, у тому числі і Дніпропетровської, що не зуміла вчасно підготуватися до опалювального сезону. Буквально наступного дня у Дніпропетровську подали гарячу воду, а потім затеплилися й батареї центрального опалення.
З виступів першого заступника міського голови Дніпропетровська Анатолія Крупського з’ясувалося, що збір платежів з населення «сьогодні справді становить 80-85 відсотків». Більш того, міська влада «ухвалила рішення і перевела «Дніпротепломережу» на обслуговування у бюджетний банк «Скарбниця- Дніпро», де витрати за запланованим кошторисом будуть під особливим контролем». Заступник міського голови пообіцяв такі «відповідні перевірки», одночасно нагадавши, що постачальники газу «категорично вимагають погашення боргів», які утворилися з 2000 року. Збір цих боргів, треба розуміти, і був головною причиною зриву початку опалювального сезону. Однак, зі слів А. Крупського, «Дніпротепломережа» вже виплатила за минулий рік 10 млн. гривень. Ще стільки ж з’явиться при погашенні боргів за пільги, надані працівникам судів, прокуратури і бюджетних установ. А «реальний» борг міста, зі слів заступника міського голови, становить всього лише 7 млн. гривень — сума для Дніпропетровська, потрібно зауважити, зовсім не «космічна».
Проте «за дужками» залишається питання про те, чому саме торішня заборгованість стала «каменем спотикання». Адже минулої зими — напередодні та в період виборів — місто справно опалювали без будь-яких зривів, а виборців «батьки міста» намагалися не засмучувати зайвий раз нагадуванням про борги з комунальних платежів. Гаряча вода і тепло в квартирах дніпропетровців зникли мало чи не наступного дня після виборів, а процес «вибивання» боргів почався лише з початком нового опалювального сезону, подарувавши при цьому нову тему для опозиції.
Втім, пошуком відповідей на нелегкі запитання, судячи з усього, займається місцева прокуратура. Вже не перший місяць «збираються хмари» над обласним водоканалом. За обережними визнаннями представників облпрокуратури, йде розгляд і з великим розкраданням в облкомунгоспі. Можливо, під пильною увагою виявиться і теплове господарство. Поки ж опалювальний сезон у Дніпропетровську, незважаючи на запевнення влади, що тепло і гарячу воду подали в 90 відсотків бюджетних організацій і 65 відсотків житлових будинків, нагадує гру в «кішки-мишки», оскільки і те, й інше періодично то з’являється, то зникає. У зв’язку з цим спантеличено чухають потилиці й місцеві споживачі, які губляться в здогадках: платити чи не платити за надані- ненадані послуги. Тим часом, у опозиції, судячи з усього, ще не раз може з’явитися спокуса і можливість «підкип’ятити» суспільні настрої та «погріти руки» на реальній чи уявній комунальній кризі.
