Дискусія про філософське обгрунтування програми розвитку України, здається, набуває цікавого, але трохи відверненого характеру, що видно вже із заголовків листів О. Воїна і Т. Воропай «Криза істини» та «Ностальгія за раціональним» («День», № 68 і 82). У цій ситуації, можливо, не завадить деякий зовнішній, сміливий за неуцтвом, так би мовити, «методологічний» імпульс.
Хочу звернути увагу шановних авторів, що ми говоримо про програму розвитку України. На мій погляд, у цьому якраз і є «технічне завдання» запропонованої «Днем» дискусії. Ми не повинні при цьому забувати, що пишемо у газету, тобто маємо бути лаконічними й зрозумілими у своєму висловлюванні більшості читачів. Філософська категорія «розвиток» повинна бути в центрі розгляду.
«Розвиток» — як відомо, діалектична категорія, про що вже і не замислюються навіть у філософських суперечках. А якщо так, то ми повинні відразу ж викинути з розгляду всі недіалектичні філософські ідеї, не кажучи вже про ірраціоналістські, або, принаймні, відкласти всі «філософії життя» до кращого майбутнього.
Другий момент. Що, якщо з виявленого таким чином вузького кола філософських ідей, не вдаючись в онтологічні і гносеологічні їх обгрунтування, виставити на читацький «аукціон» їхнi соціально-економічні програми? Інакше кажучи, вибір філософської ідеї для програми розвитку країни зробити через вибір економічної моделі, розробленої на основі тієї або іншої філософської ідеї? Ось тут і знадобиться ерудиція фахівців і, одночасно, обговорення (вже не філософської ідеї, а її економічної моделі) стане більш демократичним і наближеним до життя. Ну, а за ті філософські ідеї, що стоять за «вибраними» читачами економічними моделями, вже візьмуться лікарі й кандидати.
Як попереднє міркування згідно з цією «методою»: очевидно, ми повинні зорієнтуватися на економічну модель, яка забезпечила б не «просто» розвиток, а прискорений розвиток. Якщо марксистська ідея вичерпала себе, то чи існує для неї самобутня заміна? Самобутня — оскільки важко уявити собі, що Захід залишив щось перспективне з погляду свого розвитку поза практичним застосуванням... Не розвиваю цю думку, оскільки не впевнений у правомірності запропонованого методу для введення в дискусії.
