Солдатські жарти тут мають сипатися, неначе з рогу достатку
— тим паче, що персонажі розмовляють винятково фразами з пам'ятки сержантам
з виховання особового складу роти й цитатами з армійської біблії — Статуту.
Усе задумано загалом у стилі «Маски-шоу», а армія, яка з'являється на екрані,
буде скупченням напівпридурків, не спроможних виконати навіть найелементарніший
наказ (інша річ, що наказ може бути віддано так, що без пляшки й не розберешся,
чого, власне, командир від тебе хоче). Мабуть, свого часу мінський банкір
Євген Кравцов сам покуштував армійського ідіотизму, оскільки за фінансовими
турботами не втомлюється зводити рахунки з химерами «статутних стосунків»:
кілька років на Білоруському телебаченні він робив веселу ексцентричну
програму на цю тему (на кшталт «Містечка»), а тепер найкращі сюжети вирішив
перенести на великий екран, з'єднавши їх певною фабулою й запросивши для
підтримки московських акторів — Євгена Жарикова, Семена Морозова й Олега
Шкловського.
Знімали швидко, гарячково, без особливих репетицій. Семен
Морозов навіть образився: «Я придумав, що мій герой, полковник Непутьовий,
при командуючому навчаннями генералі Громові, як Коржаков при Єльцині,
— з нього порошинки здуватиме. Та під час зйомок режисер про все це забув.
Для нього було головним зняти певну кількість метрів на день. А нам натякали,
аби ми робили свою справу й у сценарій не лізли». Проте постановника, котрий
дістав гроші й отримав у своє розпорядження армію, можна зрозуміти: кожен
зайвий день таких зйомок коштує ого-го скільки. А вже в монтажі він щось,
те, що вийшло не смішно, скорочуватиме, а щось, за рахунок дублів, розширюватиме.
Головне, щоб глядачеві було весело!
№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
