• МИКОЛАЇВ ТА МЕНА — «ТОЧКИ КИПІННЯ»
«Видав наказ — з понеділка забивати одних, щоб годувати інших» — такою шокуючою пропозицією закінчив повідомлення на офіційній сторінці в Facebook прем’єр-міністра Азарова директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчій. «Миколо Яновичу, з 11 листопада тварин Миколаївського зоопарку годувати нічим! У казначействі зависло 450 тисяч гривень. Постачальники більше у борг не дають. Допомогти ніхто не може...», — написав директор. Що й казати, довкола закладу, який зустрічає відвідувачів вивіскою «Кращий в Україні зоопарк», вибухнув скандал. Зазначимо, що насправді тварин ніхто не забивав. 11 листопада в міськвиконкомі Миколаєва відбулася нарада, присвячена цьому питанню. Пізніше заступник міського голови Миколаєва Маргарита Сапожнікова прокоментувала «Дню» ситуацію так: «Я вважаю, що сьогодні бюджетом передбачено достатню суму на корми для комунальної установи «Миколаївський зоопарк». Крім того, вони ведуть свою діяльність — продають квитки, залучають спонсорські, благодійні кошти, які також можуть іти на розвиток цієї комунальної установи. Тому бюджетні гроші, які трохи затримуються казначейством, вони заповнюють тим, що купують корми за власні гроші, за ті, які отримали від своєї діяльності». Також «День» наприкінці минулого тижня отримав украй короткий коментар від самого Володимира Топчія: «У нас все добре. Нам всього вистачає». Нагадаємо, що в Миколаївському зоопарку утримується більше 5000 тварин, а обслуговують зоопарк близько 230 співробітників.
«Я б на місці директора зоопарку, напевно, зробила б те саме, — сказала «Дню» керівник громадської організації «Миколаївське міське товариство захисту тварин» Муза МАХОВА. — Зараз завдяки тому, що директор так прокоментував складну ситуацію, закладу стали допомагати. Керівництво міста «раптом» звернуло на це увагу. На сьогодні тварини нагодовані. Казначейство як «стояло», так і «стоїть» у ступорі, однак десь знайшлися спонсори, десь ще якісь небайдужі люди, і всі разом допомогли. Це нечесно з боку влади, яка живе у цьому місті і знає, що там величезна кількість тварин, цілковито залежних від людей. Адже ніхто директора до цього не запитував: як там у вас справи? Хто б як до керівника цього закладу не ставився, однак у цій ситуації він вчинив дуже правильно, тому що викликав вогонь на себе тільки заради врятування цих життів». Як бачимо, проблему вирішили паліативно.
Схожі новини з’явилися і щодо Менського зоопарку на Чернігівщині. Зазвичай туристи завертають у це містечко, щоб відвідати зоопарк, по дорозі на Новгород-Сіверський або Сосницю. Унікальність цього закладу в тому, що це єдиний зоопарк України, що створений у районному центрі за ініціативою, так би мовити, громадськості. Відбулося це ще в 1975 році.
Зазвичай враження від відвідування зоопарку приємні. Тут живе багато різних видів тварин, птахів, рептилій (якщо бути точними, то понад 500 тварин 120 видів, 17 з яких занесені до Міжнародної Червоної Книги).
Здавалося, звіринець пережив найтяжчі часи на початку 1990-х років, коли місцева влада відмовилась його утримувати, і щоб якось «втриматись на плаву», адміністрація була змушена продати деяких тварин із колекції. Пізніше зоопарк отримав нових господарів, його взяла під опіку обласна держадміністрація, з’явилися меценати. Справи начебто врегулювалися, зоопарк став улюбленим місцем відпочинку жителів Чернігівщини. Щороку його відвідують близько 30 тисяч гостей.
Аж ось тривожний сигнал на всю країну пролунав у телесюжеті одного з центральних каналів: у Менському зоопарку звірі голодують!
За словами директора Менського зоопарку Зінаїди Максименко, така ситуація склалася через те, що вже півроку державне казначейство не пропускає платіжні документи від зоопарку. «Наші платіжки не проплачуються з 30 травня 2013 року. Казначейство заборгувало нам вже півмільйона гривень», — пояснює пані директор.
Поки держава заплющує очі на проблеми зоопарку та його підопічних, працівники закладу намагаються підгодувати тварин хто чим може. Приносять з дому овочі, горіхи (для мавп), збирають яблука в колишніх колгоспних садах. Це хоч якась їжа для ведмедів, кенгуру, коней. За словами доглядачів, раціон копитних, волохатих і крилатих скоротили майже наполовину. Через це ведмідь у зоопарку не набрав достатньо жиру, аби залягти в зимову сплячку. А найгірше, звісно, хижакам. Хоч пиши листи всім небайдужим людям, звертайся до власників м’ясокомбінатів, кафе і ресторанів, аби допомогли вижити!
Коли верстався номер, з’явилася інформація, що державне казначейство начебто почало здійснювати якісь проплати по рахунках Менського зоопарку. А правомірність дій адміністрації закладу почала перевіряти прокуратура. Схоже, «провину» за наслідки цієї критичної ситуації можуть покласти на плечі простих людей, які намагалися врятувати тварин й зберегти зоопарк за всяку ціну.
• «ПОТРІБЕН КОДЕКС ПРО ТВАРИННИЙ СВІТ»
У чому корінь проблеми? «На жаль, у країнах пострадянського простору відсутні Кодекси про тваринний світ. Кодекс — це зведення тих норм і положень, які регулюють утримання, поводження, розведення, продаж, гастрольні заходи, тобто все, що відбувається з людиною і твариною під час їхнього спілкування. А у нас створюють живе господарство просто так: воно не має ні реєстру, ні статистики, — пояснює Муза МАХОВА. — Зоозахисники про це говорять дуже давно, тому що це стосується і диких, і домашніх, і сільськогосподарських тварин. На жаль, тварини у нас залишаються на задвірках цивілізації. А звідси — дуже грубі правопорушення: тварини голодують, відбувається контрабанда. Ми прагнемо донести це до міністерства екології, міністерства аграрної промисловості, яке займається ветеринарною службою, до податкової служби. Кілька разів з приводу цього я зверталася і до президента, і до прем’єр-міністра. Дають відписки — «недоцільно», щоб відчепилися і не морочили голову. І я знаю чому: там де хаос і бедлам, дуже легко вчиняються різні правопорушення».
Тому і виходить, розмірковує зоозахисниця, що «тварин зібрали з усього світу за програмою обміну, якогось вигідного взаємоспівробітництва. А далі — настає момент, коли їх нічим годувати. І хто про це пригадав? А якби був кодекс, велася статистика і подавалися звіти, то вже багато-багато міністерств звернуло б увагу, що на таку кількість диких тварин у неволі на сьогодні відсутні кошти».
Зараз кожен заклад (а їх в Україні близько 15-ти) виживає як може. «Начебто для людей це цікаво: сходити до зоопарку, подивитися, отримати задоволення. Але яке ж тут задоволення? По суті нормальні люди завдають собі моральних збитків за свої ж гроші», — впевнена Муза Махова.
Як вирішити цю абсурдну дилему? Зоозахисниця радить подивитися у бік Європи. «Там дуже строга звітність, оподаткування, статистика з усіх питань: звідки прибула тварина, чому вона прибула, за яку ціну її придбали і як далі вона фінансуватиметься? Кожна окремо взята тварина, — наголошує Муза Махова. — А у нас якщо в зоопарках ведеться хоч внутрішня документація, то в пересувних цирках і звіринцях навіть цього немає. Там так: сьогодні є мавпа, завтра її немає, і ніхто про неї не згадає...».
• ТВАРИНИ В ЦИРКУ — БІЗНЕС НА ЖОРСТОКОСТІ
Про негуманне поводження з тваринами цими вихідними говорили зоозахисники і в Одесі — перед будівлею місцевого цирку. Вони спілкувалися з містянами, роздавали листівки і тримали плакати із закликами заборонити використання тварин у цирку. Не обійшлося без сутичок — на деяких учасників акції напали невідомі. «Це провокація наших противників, — вважає один з організаторів протесту, начальник департаменту охорони тваринного світу і природних ресурсів «Міжнародного конгресу захисту прав і свобод людини «Світ» Олена МАРЧЕНКО. — Наша акція передує подачі пропозиції про внесення відповідних поправок до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Ми хочемо на законодавчому рівні затвердити заборону використання тварин у цирку. Це вже зробили в більш ніж двадцяти країнах світу, зокрема в Бельгії, Британії, Австрії, Ізраїлі.» Одеська зоозахисниця називає три основні причини такої заборони: по-перше, вже сьогодні закон вимагає забезпечити кожній дикій тварині, що позбавлена волі, контакт з природним середовищем. Жоден цирк не зможе виконати цього. По-друге, не дотримуються норми мінімальних площ для цих тварин. Ну і, по-третє, звичайно, тварин у цирку змушують виконувати неприродні для них дії, від чого вони страждають.
Олена Володимирівна розповідає, що свої зусилля активісти докладають впродовж останніх декількох років, і цього року вдалося отримати позитивний прецедент. «У лютому цього року ми подали на сесію міської ради прохання, щоб заборонили використовувати тварин у цирку, і більшість депутатів (88 з 120-ти) його підтримали. Таке рішення на сесії було ухвалене — заборонити використовувати диких тварин на території міста в цирках», — розповідає Олена Марченко. Однак виконувати рішення — нікому.
• СУСПІЛЬНИЙ ЗАПИТ
Водночас прецедент такого рішення дає можливість піднімати питання на всеукраїнський рівень, — вважає зоозахисниця. «Це індикатор того, що усвідомлення відбувається вже і в органах влади. Тому є великі надії, що вдасться і на сесії Верховної Ради ухвалити закон. До речі, під час останньої акції я бачила, що всі люди розуміють, що заробляти на стражданнях тварин просто аморально». З тим, що нове покоління це також усвідомлює, погоджується і Муза Махова. «Нам ще нав’язують такий бізнес, однак молодь вже не хоче цього бачити. Все починається з громадської думки», — говорить вона. Миколаївська ж зоозахисниця налаштована не так оптимістично. «Українські громадські організації, як і в інших пострадянських країніх, розрізнені і передусім звертають увагу лише на тварин, яких вони бачать зі свого вікна: це коти й собаки. Що стосується дикої природи — ця страшна ситуація сьогодні у полі зору лише зарубіжних екологічних громадських організацій і якоюсь мірою нечисленних наших. Знайти чесні громадські екологічні організації теж важко, тому що більшість з них вже «куплено», — нарікає Муза Олександрівна.
Є й радикальніша думка щодо вирішення існуючої проблеми. Олена РАТНИКОВА фон ЗАССЕ, директор Харківського «Центру з усиновлення тварин» переконує: «Я, як людина, яка любить тварин, вважаю, що зоопарків взагалі не повинно бути. Мають бути національні парки, як в Кенії і Танзанії, де слони, тигри, орли й інші тварини житимуть у своєму середовищі. А оскільки ми поки що не можемо створити такі умови для диких тварин, треба припинити тримати їх у неволі. Фактично мучити тварин. Особливий жах — це дельфінарії».
• ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД
Доки в обласному центрі Волині тривають розмови про близьку модернізацію місцевого зоопарку, його керівник Людмила ДЕНИСЕНКО подумала про нових відвідувачів. І ними стали діти та молодь, які або зовсім незрячі, або мають інші проблеми із зором. Ідея така виникла напередодні Міжнародного дня білої тростини. Було кілька десятків відвідувачів від семи до тридцяти років, які вперше у житті прийшли в зоопарк... «Екскурсію ми почали зі знайомства з дерев’яними фігурками звірів біля входу в зоопарк, — говорить Людмила Петрівна. — Діти вгадували, що це за звір, які в нього вуха тощо». Незвичайні відвідувачі змогли просто насолодитися спілкуванням із природою. Найбільші враження отримали, звісно, від спілкування з живими тваринами. Працівники зоопарку потурбувалися, щоби це знайомство було цілком безпечним. Пускали до тих тваринок, котрі люблять людей і охоче з ними спілкуються, — до черепахи, віслючка, навіть до молодого бізона, який охоче йде на контакт. Ніщо не замінить такого безпосереднього спілкування! Потім було спільне чаювання, під час якого працівники зоопарку запропонували погратися пір’їнами різних птахів, спробувати на дотик роги оленя чи лані, й це було дуже цікаво. А коли екскурсанти проходили повз вольєр із левом, і він заричав... Це була така радість, бо ж незрячі ніколи, власне, й не чули подібних звуків «царя природи». У планах дирекції зоопарку — екскурсії з участю святого Миколая та різдвяні забави. Адже Ісусик народився у яслах, біля тваринок. Зоопарк, на думку директора, не має завмирати на час зими. Про позитивний досвід розповів «Дню» і харківський зоозахисник Олег ПЕРЕГОН: «Харківський зоопарк, на відміну від інших європейських зоопарків, спочатку створювався при Харківському, тоді ще імператорському університеті, не як розважальний заклад, а як місце для вивчення й охорони тварин. Тут і зараз працюють науковці, багато студентів біофаку роблять тут свої дипломні роботи. Це великою мірою просвітницька і наукова установа. Близько десяти років тому Харківський зоопарк перейшов до європейських традицій спільного утримання тварин — разом живуть тварини різних видів, які не є ворогами або антагоністами в дикій природі. Це благотворно впливає на їхню поведінку, розвиток, якість життя. До того ж, збільшується і територія їхнього проживання. Звичайно, це не вільне, проте близьке до нього утримання. Це менше нагадує в’язницю для тварин, є прикладом гуманного до них ставлення. Такі традиції ще з дореволюційних часів були в заповіднику Асканія-Нова. Звичайно, якби збільшилося фінансування, то умови в Харківському зоопарку поліпшилися б. А при виділенні таких мізерних коштів, я вважаю, для утримання тварин здійснюється майже неможливе! В основному — за рахунок ентузіазму й самовідданості працівників зоопарку».
