Наприкінці минулого тижня в Трапезному храмі Києво- Печерської лаври протягом трьох днів лунали духовні співи — там проходив Всеукраїнський фестиваль православних церковних хорів «Глас Печерський- 2001». У фестивалі взяли участь майже 20 хорів із 14 єпархій Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Це вже третій Різдвяний хоровий фестиваль; без перебільшення можна сказати, що рівень виконання тут з кожним роком підвищується; особливо помітно, як «зростають» диригенти-регенти. Можна назвати не один блискучий фестивальний гурт, наприклад, хор Свято-Макаріївської церкви (регент Лариса Кореняк), який відзначається як технікою, так і глибиною виконання. Постійною прикрасою фестивалю «Глас Печерський» завжди є, і не тільки на мою думку, ансамбль древнього церковного співу «Сретение» (Дніпропетровська єпархія). Його виконавці звертаються до старовинної православної музики, до так званих знаменних розспівів, розквіт яких припав на ХVII столiття. Це воістину «янгелоподібний» спів, силу впливу якого можна порівняти хiба з іконами древнього візантійського письма — без будь-якої пишності, навіть суворо, але скільки сили і скільки віри! Ансамбль «Сретение» співає старовинні багатоголосі псалми, канони, які виконуються (або виконувалися) під час богослужінь у церквах Візантії, Грузії, Росії — живий голос древнього Православ’я, духовної культури християнського Сходу.
На фестивалі співалося багато колядок та щедрівок, містична веселість яких ще підкреслювала різьблену суворість літургічних розспівів. Цікаво, що фестивальна програма включає святочну пісню «Эта ночь святая», слова та музику якої написав митрополит Київський Володимир (Сабодан).
Журі фестивалю — до якого увійшли професор Національної музичної академії України Елеонора Виноградова, головний диригент хору Національної радіокомпанії України Віктор Скоромний та викладач церковного співу Київської духовної Семінарії та Академії Дмитро Болгарський — оцінили рівень виконання майже всіх учасників достатньо високо. Дмитро Болгарський, який є також регентом Троіце-Іонівського монастиря, сказав для «Дня», що з кожним роком співи стають більш професійними (покращується артикуляція, звучність), а репертуар розширяється. Наголосив він також на тому, що духовні розспіви вимагають особливого виконання, адже то — «Боже слово у музиці», яке веде до зростання літургічної свідомості. «Якщо добре звучить хор — молиться церква!»
На жаль, у межах згаданого фестивалю майже не лунає церковна барокова музика ХVIII століття, твори таких блискучих композиторів, як Березовський, Ведель та ін. На думку п. Болгарського, то є «схоластична музика», позбавлена істинної духовності — в ній робиться акцент на формі, а не на змісті. Дозволю собі не погодитися з шановним паном регентом, хоча, звичайно, кожен фестиваль сам окреслює свої межі та пріоритети.
Фестиваль цікавий ще тим, що він мовби надав легальний статус концертному виконанню музики (не тільки богослужебної) в храмах. Згадую, як ще кілька років тому це було великою проблемою. Через те, по-перше, що хор, виконавці мають на концерті стояти спинами до вівтаря, що вважалося святотатством. По друге, ніяк не можна було вирішити проблему (практичну і канонічну) стільців для присутніх. І ось бачимо, що все то було тільки пустими забобонами. Хористи дійсно стоять обличчям до слухачів, але ж зате до вівтаря повернений сам регент.
Слухаючи дивовижні старовинні православні співи, мені подумалося — чому обмежуватися хоровими змаганнями всередині тільки однієї церкви? Чому не провести — за ініціативою УПЦ МП — всехристиянський фестиваль церковної музики? Чи може суворі канони забороняють християнам спілкуватися між собою навіть на рівні хорів, у духовній атмосфері величної музики? Щиро шкода.
