Минулого тижня світові ЗМІ гули про скандал зі знаменитою російською тенісисткою, котру звинуватили у вживанні забороненого допінг-препарату мельдонію (про це писав у своєму блозі «Мельдонієві сутінки» Борис Соколов 10 березня цього року на сайті «Дня»). Розворушився й український медіа-простір. Пригадали, що через той же мельдоній (або мілдронат) зараз відсторонена від змагань біатлоністка Ольга Абрамова. Раніше така сама участь спіткала біатлоніста Сергія Сєднєва та бігунку Тетяну Гамеру-Шмирко.
Нещодавно Всесвітнє антидопінгове агентство ВАДА заявило, що українська антидопінгова лабораторія взагалі не має акредитації та належного приміщення для тестування аналізів спортсменів. Тож, виникає питання — чи існує в Україні система боротьби з допінгом і наскільки вона ефективна?
«У СВІДОМОМУ ВЖИВАННІ ДОПІНГУ НІХТО НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ»
«Ловлять» на допінгу в Україні не так часто, як у Росії, і не в таких масштабах, бо, визнаймо, рівень спорту та його пріоритетність у державній політиці далекі від російських ставок. Але керманичі спортивної галузі проблеми визнають. Так, президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка після скандалу з Марією Шараповою заявляв, що нам теж потрібні зміни у цьому питанні, «спортсмени не повинні страждати через помилки тренерів та менеджерів». Що мав на увазі шанований у минулому спортсмен? Може, факт, на який вказував раніше чиновникам Олександр Кошовий, адвокат та президент Федерації спортивного права, що у Міністерстві молоді та спорту приховують інформацію, які медпрепарати закуповують та дають спортсменам?
У Національному антидопінговому центрі, який мав би слідкувати за цими речами, «Дню» зазначили, що дізнаються про допінг-прецеденти вже постфактум. Заступник директора центру Ярослав Кручек додав, що постійно проводять семінари з лікарями збірних та тренерами, розповідають про щорічно оновлюваний заборонений список допінг-речовин від ВАДА. А далі все залежить від відповідальності спортсмена.
У забороненому списку є специфічні препарати, які випадково не купиш, та загальнодоступні. З ними і можуть траплятись неприємні інциденти. «Спортсмен може використовувати заборонений препарат, наприклад, для лікування травми. Можливе випадкове вживання цих речовин через необізнаність чи халатність, — зауважив заступник директора НАЦ. — У свідомому вживанні, думаю, ніхто не зацікавлений. Є шкода для здоров’я, а сучасні методики можуть визначити вживання цього препарату задовго до закінчення терміну терапевтичної дії. Якщо людина розуміє це, то не буде вживати їх з надією когось обманути».
НАВІЩО МІНСПОРТУ КУПУЄ ЗАБОРОНЕНІ ПРЕПАРАТИ?
Те, що українські спортсмени допінгом не зловживають, ставить під сумнів надана «Дню» Олександром Кошовим переписка між Федерацією спортивного права і Міністерством молоді та спорту. Питання, що там піднімалося — чи використали закуплені міністерством у 2014 році лікарські засоби, серед яких були препарати із забороненого списку ВАДА?
Міністерство у відповідь провело службове розслідування. Урядовці виявили, що у період з 1 січня до 20 жовтня 2014 року для забезпечення спортсменів національних збірних команд були закуплені лікарські засоби, внесені до «Забороненого списку 2014». Далі наводяться імена 13 лікарів-тренерів, котрі ці препарати замовили. У пояснювальних записках тренери вказали, що ліки були з ними під час змагань на випадок екстреної медичної допомоги, потім були списані. У деяких відповідях ішлося, що застосування допінг-препаратів узгоджене з вищим керівництвом. Розслідування пройшло, однак ні висновків, ні розборів польотів не було.
« УКРАЇНА МОЖЕ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ МІЖНАРОДНИХ ЗМАГАНЬ»
«Чи знають спортсмени, що вживають заборонені препарати — не знаю, їх можуть і не повідомляти. Просто ця система дозволяє таке робити, — зауважує Олександр Кошовий. — Щодо покарань, то у кожної федерації є можливості для дискваліфікації спортсмена, але треба встановити факт використання забороненого препарату. Це встановлюється сертифікованою лабораторію, а такої у нас немає. Це врешті призведе до того, що Україна залишиться без статусних міжнародних змагань».
Щоб запобігти цьому, Україні варто узгодити своє внутрішнє антидопінгове законодавство з міжнародним. «Закон «Про антидопінговий контроль у спорті» абсолютно не відповідає Олімпійській хартії і Всесвітньому антидопінговому кодексу ВАДА. А в самому законі є посилання на неіснуючий документ — Антидопінговий кодекс Олімпійського руху, який не використовується понад 10 років, — додає Олександр Кошовий. — На жаль, ніхто цим не займається. Кричати і бити себе в груди, коли є прецедент, непрофесійно та неефективно. Ефективно — створити систему, яка б унеможливила такі випадки або зводила нанівець спроби використовувати допінг».
«ВИСОТ МОЖНА ДОСЯГАТИ ВЛАСНЕЮ ПРАЦЕЮ»
Чи можливі медалі та призи без стимуляторів? В Українській федерації фігурного катання нас запевнили, що досягають результатів правильними шляхами. Хоча після міжнародних скандалів додатковий допінг-контроль проводять. «Раніше не було таких медичних та фармакологічних можливостей, як нині, щоб стимулювати спортсмена для досягнення кращих результатів, а спортивні досягнення і рекорди були, — вважає президент Української федерації фігурного катання Євген Ларін. — Сьогодні це теж можливо, нема необхідності вживати будь-що для покращення результату. Природа наділила людину такими задатками, що власною працею, працею тренера та команди можна досягати висот».
Із допінгом чи без — на міжнародній арені нас тішить не так багато українських імен. Хочеться вірити, що ці успіхи — результат чесного суперництва.
Вхід...
