Уявіть, що ви раптово потрапили у скрутну ситуацію: втратили дім, документи, гроші, не знаєте, де переночувати, до кого звернутися у чужому місті, шукаєте термінової соціальної допомоги чи просто щирої поради... У житті буває по-різному, і на вулиці люди часто опиняються не з метою жебракувати, а тому, що зайшли у глухий кут і шукають, але не знаходять з нього виходу. Центр швидкої соціальної допомоги, який незабаром почне працювати при церкві святої мучениці Варвари у Херсоні, розрахований саме на тих людей, котрі потребують тимчасового притулку і підтримки.
Настоятель парафії святої Варвари, священик Сергій Дмитрієв займається подібною благодійністю уже близько шести років. Разом із місцевою громадою і державними соціальними службами за цей час вдалося зробити чимало корисних справ. За словами Сергія, одним із основних напрямків його роботи є зміна стереотипного сприймання бездомних людей у суспільстві та розкриття добрих сторін людських душ. «У нас зазвичай думають так: якщо людина безпритульна — значить, вона алкоголік, злодюга і маргінал, який не має права на нормальне життя серед нас, — розповідає священик. — А насправді бездомний — це той, у кого лише немає свого житла. Ця людина може десь працювати, навіть винаймати квартиру, нормально одягатися, харчуватися. Утім, трапляється так, що соціально незахищені люди через свою необізнаність не знають, куди звернутися за допомогою. Це не значить, що ми запрошуємо до себе жебраків, які живуть на вулиці постійно. Якщо такі люди приходять до нас, ми ставимо їм питання: чи й надалі вони хочуть жити так, як раніше? Тобто чи усвідомлено вони роблять цей вибір? Якщо так, тоді ми їм нічим не зарадимо. А нещодавно був такий випадок: до міської соціальної служби у справах сім’ї звернулася мати двох дітей, яку побив її чоловік. Причому до такого стану, що вона вже боїться повертатися додому. І куди їй подітися, доки чоловіка не забере міліція? Тут і допоможе наш центр соціальної допомоги, де можна поїсти, помитися, взяти деякий одяг і перебути якийсь час. Днями до нас звернувся бездомний, який уже місяць живе просто неба на вулиці Чорноморській. В лікарні йому поставили діагноз — гіпертрофічна виразка стегна. Грошей на операцію не було, тому повернувся на вулицю. Вже холодає, і там перебувати неможливо. Зараз цей чоловік просить, щоб ми допомогли йому влаштуватися до будинку для літніх людей. Звичайно, спробуємо зробити все можливе. Або, до прикладу, вас просто обікрали на вокзалі і ви лишилися найнеобхідніших речей, включно з грошима і документами, без яких вам не повірять на слово у жодному готелі. В такому разі можна прийти до нашої церкви, де вам обов’язково допоможуть або направлять до компетентних фахівців, які з нами співпрацюють. У Херсоні, як і в інших містах України, також гостро стоїть проблема прописки випускників інтернатів. А дівчина, яка не має прописки, при народженні дитини не може розраховувати на державну соціальну допомогу. В цьому питанні ми теж даємо поради і підтримуємо молодь. Однак я хочу підкреслити, що наш Центр буде більше консультативний і розрахований на тих, хто реально прагне виправити своє соціальне становище», — пояснює священик.
Сергій Дмитрієв переконаний, що на сьогоднішній день, коли в Україні наявна прірва між багатими і бідними, робота соціальних служб повинна цінуватися на високому рівні і достойно оплачуватися. Утім, про це лише говорять. В той час як зарплати соціальних працівників, котрі приносять знедоленим велику користь, просто мізерні. Добре, що знаходяться благодійники, яким не байдужі проблеми інших. Переважно, це парафіяни храму святої Варвари або закордонні меценати, до яких Сергій звертається за допомогою. Проте таких альтруїстів небагато, а дедалі більше тих, кому важливо прорекламувати себе на фоні матеріальних подачок інтернатам і дитячим будинкам в обласному центрі, тоді як у селищах і райцентрах ці ж самі дитбудинки перебувають в занепаді. «Нещодавно я домовився з одним італійським бізнесменом про виділення 9 тисяч євро. Ці гроші я витрачаю на заміну вікон у міській клінічній лікарні ім. Афанасія і Ольги Тропіних, бо державних грошей на це бракує. Також робимо покрівлю для нашого Центру соцдопомоги. Знаково, що цей бізнесмен просив не називати себе, адже йому потрібне соціально здорове і купівельноспроможне українське населення, а не чергова реклама. В цьому й полягає зовсім інший підхід до своєї справи і людей, з якими ти пов’язаний. Соціум — це цілісний організм. І що більше в ньому незахищених бідних людей і тих, хто має змогу, але не допомагає їм, то ближчим є занепад цього організму, включно з останніми представниками. Я вважаю, що кожен має право бути заможним, але важливо, щоб інші були переконані в чесності набутого достатку. Інакше — це збагачення здійснене обманом», — підсумовує священик.
