Допомогти Майдану ліками, допомогти Майдану одягом, допомогти Майдану їжею і паливом... А також допомогти Майдану психологічно — впоратися зі складними переживаннями (страхом, тривогою, панікою, невпевненістю)? Фахівці Центру з подолання кризових ситуацій надають допомогу не лише тим, хто бере безпосередню участь у подіях. Річ у тім, що події, які розбурхують Україну більше двох місяців, у багатьох людей викликають бурю відчуттів і емоцій, з якими важко впоратися, — від ейфорії до депресії і бажання виїхати з країни.
За 23 роки незалежності жодна подія не викликала так багато звернень до психологів по допомогу, як Євромайдан. У першу чергу, по допомогу до психологів, які працюють саме з кризовими станами (трагедія, горе, надзвичайна ситуація). Детальніше про це ми розмовляємо з психоаналітиком, ректором Міжнародного інституту глибинної психології (Київ), президентом Української асоціації психоаналізу Світланою УВАРОВОЮ, під керівництвом якої працює кризовий центр.
— Світлано Геннадіївно, яка мотивація створення такого центру і як вам і фахівцям зараз працюється?
— Мотивація — допомога людям. На сьогоднішній день достатньо багато людей перебувають під тиском стресу. Це люди, які перебувають на Майдані, включаючи військових, які там стоять. Дуже стурбовані ситуацією матері, дружини, близькі, — як з одного, так і з іншого боку. Ця категорія дуже велика: ці люди, за нашими спостереженнями, перебувають у стані паніки, інколи важче переживають, ніж ті, хто перебуває безпосередньо на Майдані. Також психологично дуже травмовані люди, які постійно перебувають біля екранів телевізорів. Це досить велика група. Сильно стурбовані люди, які з якихось причин нечасто виходять з дому, — пенсіонери, ті, хто прикутий до екрану і не може відмовитися від цієї інформації, бо вирішується питання майбутнього України. Але люди, які стоять на Майдані, також звертаються. Їхній рівень тривожності трохи менший.
— Чому в людей, які беруть участь у бойових діях, рівень паніки нижчий, ніж у тих, хто дивиться все це по телевізору або відстежує в Інтернеті?
— По-перше, вони перебувають безпосередньо на місці подій і бачать те, що відбувається. Найголовніше, що допомагає знизити стан сильного страху або паніки — це дія. Існує декілька типів реакцій на стресову ситуацію. Їх не так і багато: тип утечі, тип боротьби і тип, коли людина завмирає. Тому якщо людина діє на Майдані і це його природніша реакція на стрес, то їй не так страшно. Більше того, мені здається, що це підживлюється героїчним уявленням про саму подію, про те, що можна впливати на долю країни. І в цьому випадкові людина відчуває менший страх. Але, окрім цього, існує маса ситуацій, коли незрозуміло, що робити: коли бачиш побитих товаришів, або коли «беркутівці» бачать, що в їхніх товаришів кидають запалювальні суміші. Тому вони також потребують психологічної допомоги.
«ЦЕ ПРЕЦЕДЕНТ, З ЯКИМ МИ НЕ СТИКАЛИСЯ ПРОТЯГОМ 23 РОКІВ»
— Якщо взяти шкалу стресу, то на якому рівні перебуває стрес, який Україна пережила за останні два місяці?
— Шкалу стресу не може бути прикладено до 45 мільйонів людей. Ми її можемо «прикладати» індивідуально. Бо є люди, які почуваються цілком стійко. Є люди, які навіть у такій ситуації перебувають в ейфорії. Їх дуже багато на Майдані. Є люди, які повністю пішли в депресію. А є люди, охоплені панікою. Неможливо визначити показник для всієї нації, але гадаю, що це прецедент, з яким ми не стикалися впродовж 23 років.
— Чи звертаються до вас люди, які стоять по той бік барикад, — «беркутівці», міліціонери, їхні родичі?
— Звичайно. І якийсь час стан людей, які стояли на боці «беркута», м’яко кажучи, був не найкращим.
«ОСОБЛИВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО МИ — СПАДКОЄМЦІ КОЗАЦТВА»
— Чи проявилися якісь особливості української ментальності під час Євромайдану?
— Я гадаю, що в якомусь сенсі ми продовжуємо відпрацьовувати ті психічні травми, які перенесли попередні покоління. Особливість української ментальності полягає в тому, що ми — спадкоємці козацтва. А козаки — це люди бунтівливі, протестувальники; люди, які можуть вільно приєднатися до тієї чи іншої сили. І це зараз дуже очевидно. На мій погляд, такого не могло б статися в Швейцарії, бо там інший менталітет. У нас кожне покоління передає наступному багато таких травм. Сьогодні здається, що молоді люди, які постійно сидять біля комп’ютера, вже далекі від цього. Але, на мій погляд, вийшло так, що багатьох штовхнули на ці барикади саме досвід, пережитий їх бабусями та дідусями, і переданий їм.
— Чи є на Майдані ваш психологічний кабінет?
— На Майдані добровільно перебувають психологи з наших фахівців. Вони проявляють свою громадянську позицію. Але, на мій погляд, будь-яка робота зі стресом, у кризовій ситуації, взагалі будь-яка психотерапевтична робота має проходити за безпечних умов — як для того, хто звернувся, так і для фахівця, який працює. А на Майдані безпеку гарантувати не можна — так само, як і конфіденційність. Тому ми вважаємо, що буде краще, щоб наші фахівці працювали тут, у центрі, за безпечних умов, щоб люди могли довірятися, відкриватися, щоб не переймалися тим, що хтось щось почує. Люди й так схвильовані. Або ж люди можуть звертатися до нас телефоном.
«МОЖЛИВО, ЄВРОМАЙДАН ДАСТЬ ПОШТОВХ ДО ВИРАЗНІШОГО ПРОЯВУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ»
— Як Ви вважаєте, якими можуть бути наслідки цієї революції для менталітету нації?
— Багато подій можна назвати як добрими, так і поганими. Дуже важливо розуміти, що є процеси, які все одно не можуть бути зупинені таким чином... Можливо, Євромайдан дасть поштовх до виразнішого прояву громадянської позиції. У цьому — великий плюс, бо такі люди намагаються думати про своє майбутнє, хоча перекосів було явно багато.
Але якщо уряд не бере на себе відповідальність за те, що відбувається, то з мого боку було б не дуже коректно робити прогнози. Скоріше я б хотіла сказати людям, що в нашій історії були дуже страшні події вже багато-багато разів. І кожного разу вони закінчувалися. Потрібно впоратися зі своїм страхом, стресом, бо деяких страх паралізує, і вони не можуть працювати: одні бояться «Беркута», який може прийти, а другі бояться протилежну сторону. Таких багато.
