У Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Молдові й Російській Федерації буде використано досвід України щодо впровадження пілотного проекту програми Ради Європи «Освітня політика та національні меншини». У нашій країні цей проект реалізовувався в 2000 — 2001 роках, а минулого тижня в Києві проходив дводенний міжнародний семінар «Освітні права національних меншин», обговорювався стан виконання в Україні рекомендацій експертів Ради Європи.
Наша країна єдина у світі, де дітям нацменшин надано можливість здобувати повну середню освіту з усіх предметів рідною мовою. А нині розглядається ще й питання про дошкільну освіту рідною мовою. Як правило, в Європі національні меншини навчаються лише рідної мови, історії та культури.
За роки незалежності в Україні почали розроблятися й випускатися підручники з української мови для шкіл національних меншин, вирішується питання й про педагогічні кадри. У тих випадках, коли представники нацменшин не проживають компактно, для п’яти і більше дітей дозволяється відкривати в звичайних школах спецкласи. Однак слід добряче замислитися над тим, чи дійсно має сенс повною мірою використовувати такі широкі можливості для навчання рідною мовою. Вузи України навчають студентів державною мовою, ділова мова — українська. Як позначиться мовна ломка на долях молодих людей, які вийшли за межі рідної школи й не володіють термінологією різних наук? Право вибору мови навчання залишається за кожним громадянином України особисто, незалежно від того, є він українцем за народженням чи ні. А обов’язок держави — забезпечувати можливість навчання своїх громадян мовою, яку вони вибрали.
Останнім часом можна досить часто почути нарікання на скорочення кількості шкіл з російською мовою навчання. Як повідомлялося на семінарі, одне шановане видання опублікувало інформацію про те, що в столиці України сьогодні залишилося лише шість шкіл з російською мовою навчання. Однак там не згадувалося, що середніх загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання в Києві — сімнадцять. У це число, крім шкіл, входять ще й ліцеї, й гімназії. За словами заступника Держсекретаря МОН України Віктора Огнев’юка, сьогодні в Міністерство не надійшло жодної скарги на те, що батьки бажають навчати дитину російською мовою й не можуть це питання вирішити.
А от у Донецькій і Дніпропетровській областях обурюються закриттям українських шкіл, часто вбачаючи в цьому утиски національних прав українців. Корінь проблеми — в демографічній ситуації. Загалом у країні дітей стає менше й напівпорожні школи зберігати немає сенсу. У деяких регіонах країни україномовні громадяни становлять меншість, і в умовах демографічного спаду кількість українських шкіл меншає швидше. Ситуація вирішується таким чином, що з української школи, що закривається, всі класи разом з педагогічним складом переводяться в російську школу як українські класи. Очікується, що ці школи згодом переростуть в українські. Так що в цьому випадку спостерігається не порушення прав якоїсь певної національності, а має місце політизація явища в інтересах якихось певних кіл.
Сьогодні в Криму відроджується вивчення кримськотатарської мови народу, який в нашій країні не є нацменшиною, тому що Крим — це їхня історична батьківщина. Цікаво, що багато хто з кримських татар прагне вивчити українську мову. У Сімферополі є тільки один ліцей з українською мовою навчання, і серед його учнів — дiти кримських татар. Про свої права нацменшин в Україні нині стали також заявляти німці й литовці України, представники єврейського народу. До речі, перед Другою світовою війною закрили в Україні дуже багато шкіл, де навчали на ідіші, лише в Києві було закрито близько десяти. Нині в Україні вивчається в основному іврит, хоча на території України євреї споконвіку говорили саме на ідіші. Заявляють сьогодні про свої права на освіту й роми. Вже зараз у Закарпатті є декілька шкіл, де вивчається ромська мова, підготовлено й перший буквар цією мовою.
Загалом в Україні функціонує понад двадцять тисяч освітніх навчальних закладів, в яких навчається більш як шість мільйонів учнів. З них українською мовою — майже 4 мільйони (17 тисяч шкіл), російською — понад 800 тисяч (1732 школи), румунською мовою — 25 тисяч учнів (94 школи), угорською — 16,5 тисячі (69 шкіл), кримськотатарських шкіл — 13 і в них учнів близько 4 тисяч. Польських шкіл — чотири, в них трохи більш ніж тисяча учнів.
