Капітан Володимир Семенович, командир львівського «Дракона»,
відразу ж мене розчарував:
— «Дракон» — це назва неофіційна. Можете записати її на
бойовий рахунок вашого брата-журналіста. Колись давно «акули пера» приїхали
і почали діставати. Мовляв, є «Беркут», «Сокіл», «Скорпіон», а як ваша
група називається? Хтось із хлопців візьми та й бовкни: «Ми — «Дракон».
З того часу ми і «драконимо». А якщо офіційно, то наше найменування таке:
міжобласний загін спеціального призначення при управлінні з виконання покарань
УМВС по Львівській області.
— Це вас називають «тюремним спецназом»?
— Нас і таких, як ми. Усього в Україні таких загонів шість.
Львівський спецназ обслуговує вісім областей Західного регіону.
— Я бачу, ми діємо паралельно: Західне бюро газети «День»
теж «накриває» ці вісім областей. А як у вас із кількісним складом?
— У загоні 25 чоловік. П’ятеро — офіцери, 20 — бійці штурмової
групи. Тільки спеціальності хлопців називаються незвично: боєць-підривник,
боєць-снайпер.
— Тобто, у вас швидше антитерористична група?
— Швидше за все, так. Бо таким кількісним складом, як у
нас, масові безпорядки не втихомириш. Хоча без зайвої скромності можу сказати:
мої хлопці легенько втихомирять 250—300 чоловік.
— А як це виглядає на практиці?
— Останній випадок масової непокори був у сорок восьмій
«зоні» рік тому. Ув’язнені відмовились приймати їжу, і не підкорились жодним
умовлянням відновити дисципліну. Після цього нам дали команду. Ми увійшли
в «зону» і затримали 28 зачинщиків, яких розіслали по інших «зонах».
— Буває страшно?
— По-різному. На мою думку, мужності без страху не буває.
Але звикаєш до всього. Така робота...
— А в чому полягає ця «робота»?
— Заходимо в камери, ШІЗО (штрафний ізолятор), виводимо
спецконтингент, ставимо «на розтяжки». Співробітники УВП починають робити
обшуки. «Заточки», наркотики, гральні карти — поки все не витягнуть «на-гора».
Ми «виховуємо» ув’язнених.
— Б’єте?
— Ви бачили нинішніх ув’язнених? Таких нужденних людей
бити рука не піднімається. Присідають, віджимаються від землі — це є. Трапляються
неврівноважені — таким ми доступно роз’яснюємо, що вони не мають слушності.
— Помсти не боїтесь?
— «Дракон» завжди діє в масках. Навчені гірким досвідом:
одного з бійців колишні ув’язнені впізнали і важко поранили ножем (хлопець
залишився без селезінки).
— У «зону» входите озброєні?
— Тільки кийки, бронежилети, кайданки і шоломи. Хоча раз
на квартал проводимо навчання, де озброюємось «на повну». У нас, між іншим,
на 25 чоловік 90 одиниць вогнепальної зброї. Є пістолети системи Стєчкіна,
автомати з приладами нічного бачення з підствольними гранатометами, снайперки.
Під час навчань увесь спецконтингент виводиться із установи по виконанню
покарань, 15—20 «зеків» барикадуються в якомусь бараку, а ми відпрацьовуємо
на них методи знешкодження, способи визволення заручників тощо.
— А справжніх заручників доводилось визволяти?
— Бог милував. Останнє захоплення заручників на Львівщині
було ще в 70-х роках.
— Чи не чинять опору в’язничні «авторитети»?
— Це помилкова думка. Чим більший «авторитет», тим швидше
він ставить руки на стінку і стає на «розтяжку». Авторитетно вам заявляю.
— «Драконівці» — хлопці спортивні?
— Бокс, кікбоксінг, карате, рукопашний бій — весь джентльменський
набір. Із нашого загону — і командир «Беркута», і командир «Сокола».
— Чи правда, що ваш попередник, командир «Дракона» в приміщені
міськвідділу УМВС убив себе ножем?
— Офіційна версія звучала саме так.
— Ви вірите в його самогубство?
— Особисто я — ні. Чисто на психологічному рівні не вірю,
щоб людина, яка кохалась у холодній зброї, заподіяла собі смерть чимось
на зразок кухонного ножа. Але мені не хотілось би коментувати це питання.
— «Швидка допомога» з «драконівцями» — це не легенда?
— Коли через загорожу йде «перекид» у «зону» недозволених
речей, ми дійсно одягаємось у білі халати і, осідлавши «швидку», поспішаємо
під покриті колючим дротом мури.
— За що можуть виключити з «Дракона»?
— Скажу за що вже виключали: порушення дисципліни, втрата
посвідчення.
— А за боягузтво?
— Ображаєте. Боягузи в «Дракон» не приходять.
№219 14.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
