«МАБУТЬ, САЛА ВДОМА НЕ ВИСТАЧАЛО...»
Браконьєрськими історіями Волинь не здивуєш: є звір у лісі, отже, є й ті, хто на нього полюють. І далеко не завжди в законний спосіб... Але те, що трапилося нещодавно в урочищі Грушка між селами Запруддя та Сошичне Камінь-Каширського району, все ж сприймається як надзвичайна подія навіть у середовищі мисливців.
Урочище Грушка розташоване не глибоко в лісовому масиві, а практично над пожвавленою трасою Ковель — Камінь-Каширський. Тож часом і з дороги можна розгледіти необачну косулю, яка довірливо вийшла на узлісся. Саме тут єгері натрапили на двох безпомічних косульок, які мали не більше ніж дві доби від народження. Голодні і перемерзлі, вони ще й на ноги добре не вставали, і все жалібно кликали мамку... Єгері знали, що доросла тварина нізащо не залишить своє потомство ось так, напризволяще, тому вирішили не чіпати малят, не наближатися до них, щоби не пахнули людським духом. Та і через добу косульки були на тому самому місці, слідів, що до них могла повернутися мамка, не виявили, отож прийняли непросте рішення: забрати малих на домашнє вигодовування. Це не є хорошим варіантом, оскільки потім тварині може бути важко адаптуватися в умовах волі. Але й дивитися, як косульки гинуть, було несила. Забігаючи наперед, скажу: одна з косульок померла уже за три години після порятунку. А іншу вигодовували коров’ячим молоком кожні півтори години.
Борис НАЗАРЕВИЧ, лісничий Сошичненського лісництва державного підприємства «Камінь-Каширськагроліс», причетний до порятунку косульок, упевнений: їхню мамку позбавили життя браконьєри. «Мабуть, сала вдома не вистачало», — іронічно зауважує він на питання, а який такий великий прибуток отримали ці «мисливці» з вполюванням молодої косулі? М’яса з неї — 15—20 кілограмів, не та річ, заради якої вбивати самку, що годує малят.
НАЙБЕЗПЕЧНІШЕ КОСУЛЬЦІ У ЗООПАРКУ! / ФОТО ВАЛЕРІЯ МЕЛЬНИКА
Лісовий масив, де урочище Грушка, це нині та територія, яку орендує громадська організація «Наболоцьке», орендує мисливські угіддя біля сіл Карасин, Радошинка, Сошичне, а також озеро Наболоцьке. Керує нею Сергій БОЙЧУК. Кажуть, що його єгерів місцеві побоюються. «Ми справді суворо розбираємося з кожним порушником порядку в орендованих нами угіддях, — визнає Сергій, — бо ми прийшли сюди не на місяць, і не на рік. І ми хочемо, щоби вистачало в озері — риби, а в лісі — звіра. Та це ліс, не сільська вулиця, все не побачиш». Розказує, що ще до створення ГО «Наболоцьке» він викупив у браконьєрів малого козлика, який так само втратив мамку. «Я не міг тоді вплинути на цих людей, але козлика стало шкода, вирішив врятувати, дружина наполягла на цьому, виходила його. Потім ми його все ж випустили в ліс, розказували грибники, що підходив до них у лісі якийсь козлик, але чи то наш, не відомо. Віримо, що він усе ж живий і не пропав на волі. А як створив я громадську організацію, взяв у оренду мисливські угіддя, то вже років 5 ми маємо мораторій: самі взагалі на косуль не полюємо. В мене на роботі десь два десятки місцевих. То було, що я інколи давав слабинку, казав: «Хлопці, давайте підстрелимо козлика, на юшку буде. А вони мене зупинили. Ні, не стріляємо, значить, не стріляємо ні косулі, ні козлика. Я радий цьому, що так змінилася психологія. Але і браконьєрів вистачає».
Степан ФЕДІК, голова громадської організації «Сто ходів» (від назви річки Стохід), яка також орендує мисливські угіддя в Камінь-Каширському районі, навіть більш відвертий. Каже, що браконьєрничали і батьки, і діди, і прадіди: «Але ніколи не робили того, якщо не було дозволене полювання!» Він радий, що від часу діяльності громадської організації в лісових масивах значно побільшало звіра. Радий, коли люди, які живуть біля лісу, кажуть, що лосі, косулі підходять мало не під вікна. З’явилися вовки, є сліди рисі. Ліс живе! І навіть якби хтось із місцевих, як кажуть, «согрішив», вполювавши козлика, але зробив це в пору дозволеного полювання, мабуть, не було б великої біди. Проте позбавити життя годуючу мамку, та й узагалі косулю, яка дає потомство, це вже в жодні межі не входить. «Браконьєри наловчилися, — каже він. — Виходять на полювання вночі, пристосувалися полювати з ліхтариком, різні капкани ставлять... Часом таке враження, ніби нам це все на зло роблять. Коли ми взяли в оренду угіддя, що то було мови, що тепер уже звіра в лісі не стане! А зараз користуються тим, що ми надбали. Доки люди не усвідомлять, що звірі в лісі — то не для мене, не для тих мисливців, які тут законно полюють, які дотримуються всіх правил, доки не зрозуміють, що беззаконня в лісі — біда всім, доти будуть вбивати навіть самок, які годують...».
НАЙБЕЗЗАХИСНІШІ ПЕРЕД БРАКОНЬЄРАМИ...
Знаю, що чимало мисливців не хочуть відстрілювати косуль через їхню красу та граційність. Але загалом цей милий звір — досить популярна мисливська здобич у багатьох країнах.
Валерій МЕЛЬНИК, заслужений журналіст України, автор книжок, фотоальбомів, фільмів про природу Волині, почесний член Українського товариства мисливців і рибалок, пояснює, чому саме косуля є бажаним і найпопулярнішим звіром для браконьєрів: «Відрубав голову, ноги, вкинув те, що залишилось, у рюкзак — і спокійно винось з лісу. Зрозуміло, що це приваблює браконьєрів».
ФОТО ВАЛЕРІЯ МЕЛЬНИКА
На думку Валерія, на споживацьке ставлення до лісового звіра, сприйняття його лише як м’яса, впливає і те, як тепер стають мисливцями. «Раніше, щоб стати членом Товариства мисливців і рибалок, треба було пройти своєрідний іспитовий термін. Почекати, доки з товариства вийде хтось із його членів, і лише тоді тебе приймуть на це місце, — пригадує він. — Кількість членів товариства строго регулювалася». Тепер же купуєш зброю, без проблем отримуєш квит мисливця, і гатиш все, що дозволяє твоя совість. Бо дійсно, чи чути про суди над браконьєрами?.. В іноземних мисливців, вважає Валерій, зберігся форс, коли стріляють не заради м’яса, коли беруть, наприклад, козлика, заради його рогів як мисливських трофеїв. При цьому полюють з дотриманням усіх термінів полювання. «В Польщі, в Красноставі, я побував у одного мисливця, який гордо — і не безпідставно — вважав себе селекціонером, — пригадує Валерій. — Він мав колекції рогів козликів, десь до 50 штук, але кожні роги мали якийсь недолік, покручені, скалічені генетикою, свідчили про порушення в породі. Це інша планета в полюванні, коли відстрілюють не тому, що м’яса хочеться, або щоб нашкодити, а заради зовсім іншого».
