Цей документ «Рекомендації щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України» № 155 від 30 вересня 2010 року — дуже своєчасна й значуща подія в нашому діловому житті. Останніми роками поява політиків часто нагадувала показ мод у селищному будинку культури. Це викликало обурення наших співвітчизників і усмішки, іронію, а подеколи й глузування наших закордонних партнерів, з якими ми прагнемо встановити відносини рівноправ’я та взаємної пошани. Цей документ, який набрав чинності з 1 листопада 2010 року, поза сумнівом, сприятиме зміцненню «позитивного іміджу й авторитету органів державної влади та державної служби в цілому», тому що, як слушно сказано в документі, «зовнішній вигляд державних службовців свідчить про рівень їхньої ділової культури, надає їм упевненості в собі, відображається на кар’єрному зростанні».
Згаданий наказ викликав відгуки всіх українських мас-медіа. Проте за винятком рідкісних і млявих схвалень статті журналістів були сповнені іронії, а часом і кепкування. Ніхто не спромігся дати професійні коментарі й тлумачення цього документа. А тлумачення необхідні, бо наказ має багато обтічних визначень і неточностей. На останніх я б і хотів зупинитися, позаяк, як здалося читачам цього документа й мені самому (не стверджуватиму напевно), в ньому використані матеріали моєї книжки «Искусство быть преуспевающим».
Вказівки рекомендацій розраховані, передусім, на працівників урядових установ, які є людьми представницької сфери діяльності, й лише в одному пункті побіжно згадані відвідувачі. А на це варто було б звернути увагу. Стосується це, перш за все, журналістів, які мусять з’являтися в урядових апартаментах в одязі, що відповідає ситуації, а не у футболках, светрах і джинсах. Представники творчих професій — дизайнери, стилісти, журналісти, художники, артисти й т. п. — можуть дозволити «творчі» вбрання лише в приміщеннях своїх редакцій, студій, ательє, але не на ділових прес-конференціях або в будинку Верховної Ради.
Отже, почнемо коментувати окремі положення наказу.
Такий стиль викликає повагу, довіру, дає змогу контролювати партнерів і тримати дистанцію. — Дуже хотілося б пояснень авторів цього документа, яким чином своїм зовнішнім виглядом вони контролюють партнерів. Цей метод контролю, особисто мені, поки невідомий. Що стосується витримки дистанції, то від цієї фрази віє совєтійним чиновництвом, де головним встановленням ділового етикету було «я — начальник, ти — дурень». Сучасні ділові люди, зокрема й політики, навпаки, всіляко прагнуть ліквідувати дистанцію — партнери це чи співробітники, відвідувачі — й будувати стосунки на взаєморозумінні та єдності позицій.
Під час вибору одягу слід ураховувати особливості фігури людини (зріст, поставу, повноту), колір шкіри, очей, волосся, а також вік. — Вік, звісно, важливий показник індивідуальності, і його слід враховувати при виборі світського вбрання. Тенденції ділового одягу позавікові.
Елегантність одягу також досягається шляхом поєднання кольорів (стилісти радять поєднувати їх не більше двох). — Слід додати, що в цьому випадку потрібен (і допускається) один аксесуар, що освіжає строгий одяг: галстук — у чоловіків; шарф, нашийна хустка, комір — у жінок.
Діловому вбранню державного службовця притаманні традиційні забарвлення, які можна назвати класичними: темно-синій, сірий, бежевий, темно-коричневий, оливковий, кремовий, колір слонової кістки. — У діловому одязі (й у чоловічому, й у жіночому) виключений коричневий колір — такою є данина традиції (інших пояснень шукати не варто). Вибір кольору залежить від пори року (темні можна носити цілий рік, світлі — лише в теплу пору року), від часу доби (на заходи після заходу сонця — лише темні вбрання) і, певна річ, від індивідуальності (це можуть порадити стилісти).
Стандартній набір чоловічого одягу працівника Секретаріату повинен містити кілька класичних костюмів (з вовняної чи напівшерстяної тканини), піджак, темні, у тон піджака брюки, набір сорочок, краватки, білизну, темні довгі шкарпетки чи гольфи, тонкий трикотажний пуловер з V-подібнім вирізом чи жилет, туфлі, класичні черевики. — Заперечення викликає лише трикотажний пуловер: трикотажні та в’язані вироби заборонені для людей представницьких сфер діяльності.
Двобортний піджак вважається більш формальним ніж однобортний. До нього завжди вдягають краватку. — Двобортний піджак не вважається більш формальним — усе залежить від статури; двобортні піджаки повнять і зменшують зріст. Краватка діловій людині потрібна за будь-якого крою піджака.
Якщо на однобортному піджаку два гудзики — нижній не застібають. Якщо гудзиків три, то застібають лише середній. — Питання про обов’язкове розстібання нижнього гудзика, якщо на піджаку їх лише два, залишається спірним. А якщо гудзиків більш як два, то можна розстібати лише нижній.
Допускається також (мається на увазі колір костюма) коричневий, бежевий, оливковий тощо. — Як було зазначено вище, коричневий колір заборонений для ділового одягу представницьких сфер діяльності. Оливковий костюм для чоловіків — світський стильний варіант, але не діловий.
Правильною є така довжина піджака, коли кінчики пальців (руки вільно опущені, долоні звернуті до тіла) торкаються його низу. — Така довжина піджака рекомендована чоловікам лише високим на зріст (від 180 см), для тих, хто нижче 175 см, довжина піджака повинна збігатися з довжиною рукавів.
Правила етикету встановлюють, що за будь-якої погоди чоловік має бути в піджаку. Однак він може зняти його, перебуваючи в приміщенні або за інших обставин. — У ділових приміщеннях, будучи в полі зору оточуючих, ні за яких обставин знімати піджак не можна.
Сорочки. ...у спеку допускаються короткі рукава, але в цьому випадку краватку не носять. — Жодного зв’язку краватки з довжиною рукавів сорочки немає. Інша річ, що сорочка з короткими рукавами, хоч би якою дорогою вона була, не справляє враження респектабельності й створює провінційний імідж; вона призначена лише для активного відпочинку.
Згідно з правилами етикету манжети сорочки повинні виступати на 2 сантиметри з-під рукавів піджака. — Це положення правильне й іще раз доводить, що люди, хоча б побіжно знайомі з діловим етикетом, сорочки з короткими рукавами під піджак ніколи не вдягають.
Слід додати, що сорочки з вишивкою не є частиною ділового одягу, вони доречні лише на фольклорних заходах (свята, фестивалі, ярмарки й т. п.). Носити сорочки-вишиванки — це аж ніяк не показник патріотизму, а нерозуміння аборигеном тієї ситуації, в якій він знаходиться. Наприклад, національним одягом жителів Північної Америки є вбрання індіанців, але навряд чи в ньому ви зустрінете людей у ділових кабінетах.
Матеріал, колір і малюнок краватки мають певне символічне навантаження й не повинні бути надто яскравими. — Жодного символічного навантаження малюнки на краватках не несуть. Інша річ, що малюнки не мають бути дуже витіюватими.
...колір краватки повинен збігатися з кольором смужок, бути темнішим за колір сорочки, але світлішим — костюма. — З останнього випливає, що чорні, бардові й темно-сині краватки заборонені?
Довжина краватки у зав’язаному стані повинна бути до середини пряжки паска брюк. — Це твердження слушне для людей середнього зросту (175 см). Для тих, хто вище — на 1,5 — 2 см довше; для тих, хто нижче середнього зросту — на 1,5 — 2 см коротше.
В ідеалі колір чоловічих шкарпеток повинен бути темнішим, ніж колір костюма, але дещо світлішим за колір взуття. — Не треба ускладнювати ситуацію там, де не потрібно. Дійсно, шкарпетки мають бути або кольору взуття або кольору брюк, але відтінки світліше-темніше в цьому випадку не важливі.
ДІЛОВЕ ВБРАННЯ ЖІНКИ — ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ
...не рекомендується одяг із тканин в квіточки інші малюнки. — Цілком допустимі костюми й сукні з малюнком (смужка, клітинка, орнаменти), головне, щоб вони не були контрастними та яскравими. Що ж до квіткового орнаменту — то хіба не підходять жакети з гобеленовим приглушеним забарвленням? Такий характер поєднання кольорів і підбору барв виглядає стримано, благородно, елегантно й жіночно.
...не варто зловживати брючними костюмами й брюками. — Для жінок представницьких сфер діяльності брючні костюми слід виключити. Прецеденти в цьому випадку не є доказом.
...не рекомендується використовувати масивні та яскраві прикраси, а також рюші, волани, бахрому, пір’я, банти. — Заступлюся за рюші, волани й банти. Якщо вони не надто пишні й великі, то можуть делікатно доповнювати жіноче ділове вбрання.
...довжина — до середини коліна, на 5 сантиметрів нижче або вище коліна. — Довжина ділового вбрання не може бути вище коліна.
...чим щільніші і товщі колготи, тим нижчою повинна бути висота підборів... — Жодного зв’язку між товщиною колгот і висотою підборів професійні стилісти не знаходять.
...може бути і сукня прямого крою в комплекті з болеро або коротким жакетом. — Болеро — це явно світський стильний варіант, що в жодному разі не підходить для представницького ділового одягу. Укорочений жакет: не коротше, ніж на долоню нижче талії.
У літню пору року їх можна замінити на літні закриті босоніжки з відкритою п’ятою. — Жодних босоніжок, лише закриті туфлі-лодочки.
Під світлий, пісочного кольору костюм не прийнято вдягати чорні колготи, а з вбранням глибокого темного кольору з матової тканини не варто вдягати надто тонкі світлі колготи (ноги будуть видаватися оголеними). — Жінки з добрим смаком і гідною репутацією вдягають чорні колготи лише в світському житті й лише після заходу сонця. У діловому житті — панчохи й колготи лише тілесного кольору.
На стегнах брюки не повинні обтягувати фігуру... — Як було сказано вище, для жінок представницьких сфер діяльності брючні костюми слід виключити, байдуже вільного вони чи обтягуючого крою.
...пояс має бути таким, щоб під нього можна було закласти два пальці... — Таке правило необхідне для коміра сорочки або блузи, але аж ніяк не для пояса. Яку функцію він може виконувати, якщо бовтатиметься на талії?
...довжина рукава (жакета) повинна бути такою, щоб було видно 0,5—1 сантиметр рукава блузки. — Для жіночих вбрань такого правила не існує.
...вибір губної помади й тіней для повік повинен відповідати природному колориту жінки. — Природний колорит жінки — звучить, на мій погляд, неправильно стилістично. Краще зауважимо, що перламутрову губну помаду, лак для нігтів, тіні для повік використовують лише увечері.
Підбираючи парфуми, слід орієнтуватися не тільки на власні смаки, а й на смаки оточуючих людей. — На смак довколишніх людей орієнтуватися неможливо й не потрібно. Просто треба знати, що парфумерія має бути різною, залежно від пори року, температури приміщення, часу дня й обстановки.
Аромати з амбровими й пряними нотами прийнято використовувати тільки у другій половині дня. — Уточнимо: лише увечері (після 19-00).
Слід також враховувати, що природна здібність сприймати запахи в жінок розвинута краще, ніж у чоловіків, тому вони можуть дратуватися, якщо відчувають неприємний для себе запах на відстані понад півметра. — Не знаю, чи йдеться в даному випадку про парфумерію, а не про інші запахи, але щодо парфумерних ароматів, то вони не повинні залишати шлейфу й мають бути відчутні лише на інтимній відстані (25 см).
Бажано, щоб прикраси булі комплектними. — Це те, з чим борються професійні іміджмейкери. Носити комплекти (прикраси, краватка й хустка одного забарвлення тощо) — це примітивне рішення іміджу й показник відсутності смаку.
Прикраси із срібла органічно доповнюють вбрання холодних тонів, а золото прекрасно поєднується з тканинами теплих відтінків. — Твердження абсолютно неслушне. Хіба погано виглядає золотий кулон на тлі зеленої або синьої сукні? А срібна прикраса — на рожевому й червоному тлі?
Прийнято вважати, що дорогі камені (діаманти, смарагди, сапфіри, рубіни) носять переважно заміжні жінки, дівчатам більше підходять перли, бірюза, гірський кришталь та інші оздоби з напівкоштовним камінням. — Справжні перли нині коштують набагато дорожче за діаманти. Як ми вже зазначали, у діловому світі при виборі одягу й аксесуарів не враховується вік. Дорогі (тим паче блискучі) прикраси жінки з добрим смаком носять лише після заходу сонця.
На відміну від католиків, православні носять хрест на тілі під одягом. — У діловому світі будь-які релігійні атрибути (хрести, ікони, чотки тощо) категорично заборонені.
Насамкінець, іще раз зауважу, що незважаючи на неточності й неповноту обговорюваного документа, він має дуже важливе значення. А тим, хто схоче вдосконалювати свій діловий і світський імідж, почуватися впевнено й гідно, ніколи не слід обмежуватися корпоративними постановами, а слід, не шкодуючи часу, відвідувати майстер-класи стилістів та іміджмейкерів, звертатися до книжок, які вони пишуть для вас («Искусство быть преуспевающим», «Леди. Woman At Her Best»).
КОМЕНТАРI
Федір ВОЗІАНОВ, дизайнер:
— Гадаю, певні рамки існувати повинні, але вони не мають бути занадто жорсткими. Бо без свободи вираження не можна. Щоправда, на жаль, наші чиновники здебільшого позбавлені сформованого відчуття смаку та міри: це стосується як тих, хто прагне обмежувати, так і тих, хто воліє, аби обмежень не було взагалі. Тут потрібна золота середина, але віднайти її можна тільки через культуру. Тобто дрес-код — це найперше проблема не постанов чи законів, а культури. Саме тому конфузів із гардеробом політиків майже не виникає в європейських країнах, де існує вироблена десятиліттями ділова культура. В українських чиновників свій дрес-код. Певною мірою він нагадує європейський, але глибокого відчуття, як треба, наприклад, носити костюм або як підібрати кольори вони не мають. Це відчуття формується не так швидко. Воно залежить від оточення людей, від архітектури, способу, в який люди проводять дозвілля (в опері або на лавці, випиваючи), від того, що вони читають і чи читають взагалі. Що стосується ефективності наказу Кабміну, то тут, думаю, буде так, як у нас буває зазвичай: закон — це одне, а те, як він виконується — зовсім інше...
Юлія АЙСІНА, дизайнер:
— Дрес-код, я гадаю, потрібен нашим чиновникам, але не такий, який запропонував секретаріат Кабінету Міністрів України. Кожному, хоч би ким він був: лікарем, актором, вчителем, дизайнером чи державним службовцем, потрібно підкреслювати свою індивідуальність, обігруючи кольори і відтінки, фактури і форми. У рамках запропонованого ж секретаріатом Кабміну дрес-коду, коли з аксесуарів фактично лишилася дозволеною лише обручка, це стає практично неможливо.
Я проти штамповок. А подібні урядові ініціативи, від яких так і віддає «совком», робитимуть із людей саме інкубаторних курчат.
Переконана, що більшість українських дизайнерів відмовлятимуться одягати чиновників по такому дрес-коду. Адже ми люди творчі. Загнати нас в рамки, та ще й настільки вузькі, означатиме забрати у нас кисень з творчого простору.
Тож наші чиновники, я думаю, стануть «обшиватись» у приватних ательє, де їм зможуть запропонувати відповідні штамповані форми.
ДО РЕЧІ
Учора в Києві стартував 27-й Український тиждень моди, який триватиме до 19 жовтня. У перший день свої колекції представили чотири українські дизайнери, а також один грузинський — Автанділ Цквітінідзе, який традиційно бере участь в УТМ. А відкрила 27-й Ukrainian Fashion Week найзаслуженіший український дизайнер Лілія Пустовіт. За нею колекції сезону весна—літо-2011 представили Вікторія Гресь, Олексій Залевський та Христина Бобкова. Детальніше про перебіг Українського тижня моди, а також про запропоновані дизайнерами тенденції читайте в «Дні» наступного тижня.
