За останні кілька років центр Києва дуже змінився — на жаль, зовсім не в кращу сторону. Так вважають не тільки люди, котрі після тривалої відсутності знову повернулися до столиці і бачать Хрещатик «оновленим», також в цьому переконані й корінні кияни, на очах яких повільно відбувалися всі гіркі метаморфози історичного міста. Історик Олександр Анісімов, автор численних книг про Київ, впевнений, що нині з Хрещатика зникає життя і що це — хвороба головних вулиць будь-якого мегаполісу: в центрі з’являються офіси, а в будинках можуть жити тільки заможні люди. На його думку, якщо так триватиме й далі, то протягом найближчих 20 років Хрещатик перестане бути центром української столиці — це буде місто в місті для певної кількості киян.
КОЛИШНІ ЖИТЕЛІ ХРЕЩАТИКА — ПРО «ТЯЖКІ МЕТАМОРФОЗИ»
— Київ переживав велику будівельну та архітектурну лихоманку на рубежі XIX—XX столітть. Тоді замість одно та двоповерхових обійсть виросли будинки в п’ять, шість та навіть сім поверхів. Це дратувало киян. Вони казали, що зникає київська старовина, натомість виростають потворні «ящики». Але з плином часу ми дивимося на ці будинки старої забудови і вважаємо їх архітектурними пам’ятками. Проте навіть тодішні перетворення Києва, коли понад 1200 споруд з’явилося за два десятиліття, не псували Києва і були гармонійними. Інша справа тепер, коли інвестори не хочуть будувати на пустирях за межами міста і виривають з корінням все те красиве, що тут стояло раніше. Від цього спотворюється обличчя історичного центру столиці, де агресивні, невластиві традиційній забудові втручання, перейшли всі можливі межі, — переконаний Олександр Анісімов.
Його думки розділяє киянин Костянтин Новічевський (в минулому — інженер заводу ім. Артема, а тепер пенсіонер), котрий колись мешкав на центральній київській вулиці, із сумом згадує колишній Хрещатик зі славнозвісними каштановими алеями, оспіваними у багатьох українських піснях.
— Ці каштани мешканці Хрещатика посадили на початку 50-х років, у період післявоєнної реконструкції Києва. Я разом з батьком також брав участь у цій благородній справі. А зараз багато тих дерев, які ми тоді висадили, уже загинули, хоча, за сприятливих умов, каштани мають жити до ста років. Немає на Хрещатику й раніше улюблених всіма магазинів — Центрального гастроному, де недорого можна було купити будь-які найсвіжіші продукти, магазинів «Тканини», «Капелюхи», та особливо — книжкових, адже тоді попит на друковані видання був величезним. Тоді на Хрещатику скрізь можна було побачити людей з книгами в руках. Зараз у центрі міста навіть дешевого хліба купити ніде, з магазинів є лише «бутіки», у яких ціни такі, що навіть страшно дивитися на них. А ще в центрі не можна спокійно пройти тротуарами: постійно сигналять машини, які вільно роз’їжджають на одвічній території пасажирів. Коли ж на Хрещатику почали з’являтися шикарні офіси та новобудови, наша родина зрозуміла, що для таких, як ми, затишку тут вже не буде ніколи. Тому продали квартиру, а на виручені кошти купили собі та дочці по однокімнатній в Голосієво, — розповів Костянтин Новічевський.
Однак київська влада, з благословення якої відбулося перетворення центру Києва на таке собі містечко для багатіїв, вважає, що ще не все втрачено: обіцяє до «Євро-2012» перетворити Хрещатик на затишну оазу.
МЕТАМОРФОЗИ ТРИВАТИМУТЬ. АЛЕ ЯКІ?
З 1 січня в Києві діє рішення міської ради про облаштування центру столиці. Згідно із затвердженим планом, в центрі міста вже не продають алкогольні напої та сигарети, незабаром тут відкриють 10 «стильних» експрес- кафе, у яких за помірними цінами продаватиметься свіжа преса, кава, прохолоджувальні напої. Також з будинків на Хрещатику прибрали рекламу великих форматів, з наступного року планують відновити послугу «міська довідка» вартістю до 1 гривні, а ще висадять кілька сот лип, каштанів і безліч квітів. Голова робочої групи по облаштуванню центру столиці, депутат Київради Ігор Добруцький впевнений, що пройде небагато часу, й на Хрещатику знову квітнутимуть величні каштанові алеї, відпочиватимуть на лавочках бабусі з дідусями, неспішно прогулюватимуться мами з дітьми, яким тут можна буде купити недороге морозиво.
— Однією з великих помилок міської влади був дозвіл на приватизацію продовольчих магазинів в центрі Києва. Натомість їх потрібно було залишити у комунальній власності міста або при приватизації власникам поставити умову збереження профілю мінімум на 15 років, — стверджує пан Добруцький. — Я розумію, ринкові економічні реалії сьогодні такі, що через незначну торгову націнку продовольчим магазинам важко вижити. Наприклад, продаючи мобільні телефони, можна заробити в десять разів більше, аніж торгуючи продуктами харчування. Саме тому гастроном, який зараз ще залишився на Хрещатику, 60% своєї площі відвів під торгівлю засобами мобільного зв’язку. На мою думку, мерії треба було поставити перед підприємцями вимогу про торгівлю продуктами, натомість надавати їм певні пільги, приміром, зменшити земельний податок. На жаль, цього не сталося, і продовольчі магазини поступово витіснили «бутіки». В Центральному гастрономі збираються побудувати офісно-торгівельний центр, який також більш орієнтований на багатих відвідувачів. Все це неправильно, адже центр столиці повинен бути не для багатіїв, а для всіх.
За дев’ять з половиною місяців з часу рішення про облаштування центру столиці, дещо міській владі вже вдалося зробити. Ігор Добруцький стверджує: якщо ще рік тому на Хрещатику стояли 143 малі архітектурні форми — кіоски, в яких продавали сигарети, пиво, горілку на розлив, біля яких збиралися молоді люди, котрі курили і вживали спиртне (у вихідні комунальники збирали й вивозили на смітник понад десять вантажівок скляних пляшок), то нині малих архітектурних форм залишилося шість.
— Скільки мені надходило прохань від високопосадовців в той час, коли ми закривали ці пивні кіоски! За цим бізнесом стояли досить солідні люди, але всеодно їхній опір вдалося подолати, — згадує депутат міськради. — Тепер ці кіоски замінять на нові малі архітектурні форми, розроблені відомими київськими архітекторами: в них продаватимуть морозиво та безалкогольні напої. Сигарет та спиртного в центрі столиці в продажу вже не буде. А ще ми збираємося оголосити конкурс і визначити десять місць для гарно обладнаних кафе-автоматів, де продаватимуть пресу, каву, безалкогольні напої за помірними цінами. Також на Хрещатику не буде рекламної агресії. Адже донедавна в центрі столиці будинки були просто обмотані величезними рекламними щитами, на 95% яких рекламувалися алкогольні напої та тютюнові вироби. І кошти від цього бізнесу потрапляли не до бюджету, а до певних кишень. Наприклад, підприємцю оренда одного лайт-постера коштує до 2 тисяч доларів на місяць, але з цих грошей до міської скарбниці потрапляло тільки 46 гривень... А ще моя мрія — поприбирати величезні кондиціонери над будинками і щоб усі вікна мали один колір. Також Хрещатик потрібно перетворити у такий собі міський ландшафт, куди б люди приходили відпочивати. Неодмінно тут слід відновити й міську довідку, так як було колись. Я думаю, це вдасться зробити до наступної весни. Вартість послуг інформаційної служби буде від 50 копійок до однієї гривні.
Ще одна проблема Хрещатика — екологічна: екологи б’ють тривогу, що в центрі столиці гинуть дерева, тому вулиця може стати дуже похмурою. На думку фахівців, дерева гинуть тому, що під час реконструкції тротуару обрізали поверхневі корені рослин і забетонували так, що тепер немає можливості доброго поливу. А як відомо, каштани дуже люблять вологу, тож саме через брак штучного поливу цього року 10% їх загинуло і, за прогнозами, ще така ж кількість засохне до кінця року. Аби поліпшити ситуацію, відповідно до проекту озеленення Хрещатика, цієї осені тут висадять 260 лип, а також каштани, квіти...
В Ігоря Добруцького є задум й створити штучну ковзанку на Майдані Незалежності, адже тут багато вільного місця, яке взимку можна огородити, залити водою і зробити каток. Загалом же до «Євро-2012» київська влада збирається ще й прибрати Лядські ворота, скляні «теплиці», поставити стильні дерев’яні лавочки. Також планується прибрати з тротуарів на Хрещатику автомобілі: в проекті передбачено поставити чаші з квітами, які перешкоджатимуть заїзду автомобілів на тротуари, а також будівництво великого паркінгу. На жаль, поки що навколо цієї актуальної проблеми — паркування, в мерії ведуться в основному лише розмови.
КОМЕНТАРІ
Лариса СКОРИК , архітектор:
— Облаштування центру Києва — дуже болюче питання і, на мою думку, міській владі давно пора серйозно взятися за цю справу. Насамперед тут потрібно гармонізувати архітектурне середовище і починати слід із Майдану Незалежності. Звідти варто хоча б поприбирати всі ті скульптури, пірамідки, альтанки, а також Печерські ворота, які спотворюють вигляд головної площі країни. І — побільше зелені, нехай навіть у кадках. Саме нею хоч якось можна вдосконалити зовнішній вигляд центру Києва. Ще Майдан необхідно звільнити від лотків та торгових точок, які перетворили його на торговельну площу. Аби на Хрещатик повернути інтелігенцію, необхідно створити затишні місця, які дозволили б тут культурно відпочивати. А на що нині перетворилися Бессарабська та Європейська площі! Адже на Бессарабці донедавна були чудові зелені куточки, а Європейську площу давно потрібно не тільки впорядкувати, а й розвантажити від транспорту. Аби все це зробити, потрібний комплексний, інтелігентний містобудівний підхід і участь у цій справі інвестора, оскільки без солідних фінансових інвестицій на «обличчя» центру можна столиці накласти лише поверхневу «косметику», яка, на жаль, позитивного результату не принесе.
Сергій ЗІЛОВ , юрист:
— На мою думку, аби розвантажити тротуари центру столиці від автотранспорту, який заполонив територію пішоходів аж під самі вікна будинків, звичайно, необхідно будувати паркінги. А поки що слід чітко відділити територію — куди можна машини ставити, а куди — ні. Такі імпровізовані стоянки принесли б певний дохід до бюджету і ці кошти можна було використати на благоустрій Хрещатика. Наприклад, побудувати альтанки для відпочинку людей похилого віку. Або відремонтувати дахи і підвали, оскільки в будинках, які перебувають на балансі жеків, давно не проводилися ремонти. І туди просто жахливо зайти. Для центру столиці таке, вважаю, неприпустиме.
