— Петре Никифоровичу, ви розміняли сьомий десяток, а
продовжуєте працювати. Що, не вистачає на життя навіть підвищеної пенсії
героя?
— На 140 гривень «геройської» пенсії за сьогоднішніх цін
далеко не поїдеш... Навіть якщо одягнути Золоту зірку. Якби я не продовжував
працювати (Петра Никифоровича три роки тому обрано звільненим головою шахткому
профспілки й він отримує за свою працю близько 300 гривень), то не знаю,
як і жив би далі. Дружина померла, залишилися при мені дві дочки з трьома
внуками. Душа болить за їхнє сьогодення й майбутнє. Але я ще міцний, мене
не легко зламати, на відміну від більшості бідних дідусів і бабусь, приречених
на голодне вимирання. Хоча, ви знаєте, повзаючи по забоях у бруді й куряві,
вирубуючи вікові вугільні пласти, я ніколи не вважав свою професію шахтаря
менш престижною й захоплюючою, ніж професія льотчика або навіть космонавта.
Більше того, якби сьогодні була можливість почати життя спочатку, я знову
пішов би в шахту.
— Часи змінюються, й сьогодні шахтарі все частіше «міняють
професію» — тисячі з них випробовують на міцність бруківку столичної вулиці
Банкової своїми касками й ніяк не можуть достукатися до совісті можновладців...
— На жаль, ніколи я не думав, що на схилі віку доведеться
стукати каскою по Банковій і мені — я там двічі бував. Але у відповідь
на наш гучний стукіт — німа тиша, та жалюгідні гроші у вигляді принизливої
подачки за нелегку шахтарську працю. В гірників зараз у ходу гіркий жарт:
«гроші їм періодично видають не за працю, а за труднощі, з якими доводиться
їх вибивати». Так, те що робиться зараз у нашій вугільній галузі — це злочин
перед шахтарями й ганьба нації.
— А можна конкретніше, на прикладі вашої ж шахти «Комуніст»...
— Повірте, мені боляче бачити, як моя шахта вмирає. Сьогодні
середньодобовий видобуток палива на нашому підприємстві з двох лав становить
600 і 200 тонн. З шахти пішли кращі професіонали, й їх важко повернути
через заборгованість із зарплати. Близько 400 заяв шахтарів «Комуніста»
лежать у народному суді з вимогою повернути їм зароблені гроші. А що може
суд? Так, він наклав арешт і виставив на реалізацію три шахтнi вантажівки.
Старенькі машини ніхто не купує, а шахту позбавили ще й можливості завозити
на зиму побутове вугілля тим самим немічним і бідним стареньким. Мені прикро
за свою шахту й галузь загалом, адже «Комуніст» спроможний збільшити вуглевидобуток
майже вдвічі. Для цього потрібна державна цільова фінансова підтримка на
розвиток виробництва. Її немає. А, як бачимо, гроші на передвиборну президентську
гонку — є.
— До речі, про майбутні президентські вибори. Ви як
профспілковий лідер знаєте настрої шахтарів. Чи підуть люди голосувати?
— Голосувати шахтарі «Комуніста» підуть, тільки ось за
Кучму навряд чи хоч один із них віддасть свій голос. Останні п'ять років
склали найнегативніше уявлення про дії чинного Президента.
