Хочу відгукнутися на статтю Олега Гавриша «Іншої Землі у нас не буде» ( «День» від 28.09.2002 ), тим більше що я фахівець саме в області екології, зокрема енергозбереження. Цією статтею «День» підіймає грандіозну, мов айсберг, і найважливішу для майбутньої долі України тему. Але, як і у будь-якого айсберга, «підводна частина» цієї теми найбільш небезпечна.
Однак спершу про «надводну», добре видиму частину цієї проблеми (проте для Верховної Ради і Кабміну і ця частина айсберга залишається невидимою). На жаль, пан Гавриш абсолютно правий: має місце прогресуюча деградація і виродження української економіки внаслідок її руху назад, до індустріальної епохи 50-х років XX століття. І хоч я живу в донбаському регіоні, добре знаю його непрості економічні і соціальні проблеми — вкладати величезні гроші у вугільні шахти, теплові (та й атомні) електростанції, доменно-мартенівську металургію — є повне стратегічне безумство. І це при тому, що те ж європейське співтовариство, куди ми так прагнемо, рухається в прямо протилежному напрямку. Наприклад, Німеччина є світовим лідером у вітроенергетиці: загальна потужність її «вітряків» — близько п’яти тисяч мегават (це як Хмельницька і Рівненська АЕС iз вже добудованими «спірними» блоками разом взяті). По використанню сонячної енергії в Європі лідирує не сонячна Італія, а Австрія, в якій на одного жителя припадає 13 кв. м сонячних колекторів, а річна кількість сонячної радіації там така ж, як в Україні — 1200 кВт-г/кв. м. Зараз в Україні розвідано 140 геотермальних свердловин (102 — у Східній Україні і 38 — у Західній). Їх сумарна потужність складає до 30 млн. куб. м/добу гарячої (60—90 0 С) води (цієї води може вистачити на цілий рік півмільйонному місту).
Не тільки Європа, але вже і Азія з Південною Америкою відходять від бензину, як моторного пального і переходять на екологічно чистий біоетанол. Сировиною для нього є трав’янисті рослини і деревина, відходи сільського господарства і деревообробної промисловості і навіть побутове сміття. Бразилія, наприклад, за останні роки виробила 6,5 млрд. літрів паливного біоетанолу, що забезпечувало 20% її потреби у моторному пальному і дозволило зекономити $36 млрд. на закупівлі нафти. Активно позбувається гасу в якості авіапального і світова авіація. Вже пройшов випробування новітній гіперзвуковий повітряно-реактивний, екологічно чистий авіадвигун (в англійському варіанті — scramjet — «скремджет»), який працює на суміші водню і кисню, що отримується безпосередньо з повітря і водяної пари.
Ми ж з маніакальною впертістю збільшуємо навантаження на вугільні котли наших ТЕС, у яких ккд ледве не 30% (при номінальних 60%), опалюємо газом котли комунальних котельних з ккд ледве 50% (при номінальних 90%), миримося з гігантськими 40—60-вiдсотковими втратами у тепло- і енергомережах (не кажучи вже про добре поставлені на широку ногу «енергокрадіжки»), гарячково добудовуються нікому не потрібні ядерні блоки. З наших шахтних пластів щорічно вилітає у небо два мільярди куб. м метану (якщо вважати навіть по $40 за 1000 кубів, то вилітає $80 мільйонів в рік — багата країна Україна!). Вся пара, що виробляється всіма котлами ТЕС і АЕС України, весь газ з Росії — все це має тиск 12 атмосфер, однак до споживачів і пара, і газ приходить з тиском 1,5—2 атмосфери. Зменшення «зайвого» тиску газу або пари у нас відбувається на дроселях, тобто фактично величезна енергія газу і пару високого тиску йде «в нікуди». Якщо на шляху «12-атмосферного» газу або пари замість дроселя поставити турбіну з електрогенератором (так уже робить весь світ!) — ми будемо отримувати «дармову» електроенергію, а після турбіни пара якраз і буде мати потрібні 1,5—2 атмосфери.
Куди в цілому рухаємося ми — я проілюструю даними порівняльного розрахунку викидів парникових газів (СО
2 ) «у дусі» Кіотського Протоколу. З даних таблиці (див. останній стовпчик) ще раз добре видно, що на одиницю свого ВНП Україна спалює просто жахливу, нічим не виправдану кількість енергоносіїв, руйнівну для економіки, згубну для навколишнього природного середовища, що загрожує національній безпеці країни.
Жахлива енергоємність усього нашого господарства важким тягарем лягла на плечі населення. Так сьогодні у собівартості більшості нашої продукції зарплата складає менше 10% (у США — до 60%), зате вартість спожитих енергоносіїв (газу, вугілля, електроенергії) — до 80%! Тобто саме в структурі собівартості продукції відбувся різкий перерозподіл доходів від гаманця простих громадян у засіки напівтіньових енергетичних посередників. Це і є найбільш небезпечна «підводна частина айсберга». Її суть у тому, що нинішня найвпливовiша частина бізнес-політичної еліти України «робить гроші» саме на цій економіці 50-х років XX століття, що вироджується, і ні за що не дозволить відійти від неї у бік високих технологій, альтернативних джерел енергії й інших досягнень XXI століття — адже тоді доведеться піти і цій еліті.
І все ж в України є тільки один шлях: це шлях жорсткого енергозбереження, шлях переходу на альтернативні, невичерпні, екологічно чисті джерела енергії. Будь-який інший шлях для нашої країни - це економічний глухий кут...
Чи реальний цей шлях для нашої країни? Безсумнівно! У нас для цього є все: ресурси, власні технології, найвищий інтелектуальний потенціал нації.
При повному залученні в енергетику України існуючих резервів енергозбереження, джерел повторної й альтернативної енергії виходить такий річний баланс (усього Україна споживає на сьогодні 180 млн. тонн умовного палива — у. п.):
— зменшення енерговтрат у котлах і магістралях — 40 млн. тонн у. п.;
— біогаз, біоетанол (утилізація біомаси) — 25 млн. тонн у. п.;
— вітроенергетика — 10 млн. тонн у. п.;
— сонцеенергетика — 5 млн. тонн у. п.;
— «вугільний» і «сміттєвий» метан, коксогаз — 4 млн. тонн у. п.;
— геотермоенергетика — 2 млн. тонн у. п.;
— когенерація — 5 млн. тонн у. п.
Усього «набігає» 90 мільйонів тонн, тобто половина річної потреби України у паливі. Звідси випливає, що на 50% зменшаться шкідливі викиди в атмосферу, токсичні викиди в ріки і моря, наполовину зменшиться кількість обвалів і забруднення грунтів. Відповідно, у бюджеті України збережуться багато мільярдів гривень, які йшли на закупівлю енергоносіїв.
Ось вам велика мета, якої треба прагнути!
Однак я висловлюю надію, що всі ці види енергії знадобляться людству не тому, що ми спалимо в котлах і печах всі запаси вугілля, нафти і газу, остаточно знівечивши природу, а тому, що ми, нарешті, навчимося жити, не тринькаючи бездумно енергію і не знищуючи природу.
Зрештою, кам’яний вік закінчився зовсім не тому, що на Землі закінчилось каміння.
