Пирогово без перебільшення годувало чи не пів-Києва. Славилося воно городиною, а таких запашних яблук-антонівок, груш, вишень-шпанок, черешень, винограду і динь немає більше на київських ринках. Невсихаюча молочна ріка з колгоспних ферм та приватних садиб щоранку текла до міського столу. Під осінь, із першими заморозками, спускалися ставки, великі колгоспні хури тягли до міста сріблястих коропів. Проте...
НЕМА ВЖЕ ТОГО ПИРОГОВА — МАЛЬОВНИЧЕ СЕЛИЩЕ ПЕРЕТВОРЕНЕ НА ЖАХЛИВУ КЛОАКУ
А почалося все року божого 1957, коли Київська рада прийняла трагічне для пироговців рішення збудувати тут атомне кладовище і єдине на велике місто звалище побутового сміття. Будували його без технічного обгрунтування, знехтувавши екологічними та санітарними нормами. Глибочезна улоговина і гори, де його розмістили, — усе пронизано потужними джерельними ключами. В найспекотніші дні літа тут ніколи не висихало озеро, бо живилося підземними водами. Внизу розташовані житлові будинки, деякі з них усього за 200—250 м від звалища, хоча за нормами має бути ніяк не менше 500 м. До думки місцевих жителів ніхто і не думав прислухатися. Удень і вночі більше 30 років поспіль безупинно везли сюди всілякий непотріб величезного міста, а перші два роки і промислові відходи. На смітнику поховані тисячі тонн свинцю від акумуляторних батарей, сірчаної та інших кислот і, що особливо небезпечно, — радіоактивні елементи, адже в чорнобильські дні сюди звозили листя та інші небезпечні речі з зони і спалювали. З протилежного боку звалища — високий насип залізниці та широка автострада відрізали залишки селища від усього світу.
До зловісних «брудних» плям належить також атомна пральня, куди звозять для дезактивації одяг та інші речі зі спецоб'єктів. Поряд газова підстанція високого тиску ночами стравлює залишки газу. А ще — автобази, склади, цегельний завод, електропідстанція, центральний авторинок.
Повітря, земля і вода отруєні, що офіційно підтверджено санепідслужбою Києва, висновки і пропозиції якої доводилися до керівництва міськради. У столиці європейської держави, виявляється, є район, в якому люди п'ють отруєну воду, дихають смердючим повітрям, обробляють мертву землю, вмирають від раку у розквіті сил, хоча мали б ще так багато зробити для своєї країни. Та мовчать медичні, урядові та екологічні установи, ігнорують вимогу сільчан довести правду до громадськості. Майже кожна з побудованих споруд промзони Пирогово вимагала негайного відселення людей ще до того, як починали будувати — так, в усякому разі, робиться у цивілізованому світі. Та до людей справа так і не дійшла. Зруйнувавши повністю всю інфраструктуру селища, єдиний до того організм завбачливо розбили на два райони — Московський і Харківський. Схоже, з чисто єзуїтським прицілом — не дати зорганізуватися сільчанам у протистоянні сваволі. І потяглися через усе місто за найменшою довідкою до далеких районних установ витруджені, хворі лiтнi люди, проклинаючи все на світі.
У ВІДПОВІДЬ НА СКАРГИ ВЛАДА ЗАЙМАЄ «КРУГОВУ ОБОРОНУ»
Цілодобово мордувати власний народ відпрацьованим тютюновим чадом, радіацією, автомобільними викидами і газом, не сплачуючи ані копійки відшкодувань за причинене лихо, виявляється, просто. Адже існують пирогівці більше віртуально. Лише кілька років тому мешканці вулиць Бродівської і Червонопрапорної, чиї будинки рішенням Київської ради за №722 від 08.08.87 та №1231/33 від 21.08.78 підлягають знесенню, довідалися, що вони... давно відселені і хати їхні знесені. А вони, нахабні, мозолять очі і канючать про неможливість проживання. Тим часом до їхніх помешкань усе частіше на самоскидах навідуються п'яні шабашники, щоб розібрати «неіснуючі» хатини на будівельний матеріал. За сімома замками залишається правда про те, хто ж одержав і хто живе нині у виділених для них квартирах?
А жахлива трагедія, наслідки якої важко передбачити, вже стоїть на порозі. Грізні зсуви найвищої гори звалища попереджають: у глибинних нетрях ідуть невідворотні тектонічні процеси. Рано чи пізно підземні води, насичені хімією, радіонуклідами, знайдуть вихід на волю. Гаряча лава може накрити все живе у селищі, отруїти Дніпро до самого гирла. Яких же заходів вживає районна та міська влада у відповідь на скарги та попередження жителів Пирогова? А ніяких. На вимогу санітарно-екологічних служб про термінове відселення голова Харківської райдержадміністрації пан Кирилюк надсилає скаргу, список будинків, що потребують відселення, та лист держуправління екологічної безпеки в Києві голові Київської міськадміністрації пану Омельченку. У відповідь заступник начальника Головного управління житлового забезпечення Києва Володимир Денисенко пише пирогівцям, що листи розглянуто і з цього питання їм потрібно звернутися до... райдержадміністрації Харківського району.
За кілька років гарячого спілкування з владними структурами усіх рівнів переймаєшся глибоким скепсисом: а чи є вона взагалі, влада? Коли урочисто відкривали, кажуть, найбільшу у Європі тютюнову фабрику «Реемстма- Україна», були присутні багато високопосадових осіб на чолі з прем'єр-міністром паном Пустовойтенком та головою Київради паном Омельченком. Палкі промови, гнучкі реверанси у бік німецьких інвесторів, по всьому звичний урочистий банкет. На все вистачило слів, коштів, аргументів, не знайшлося лише і хвилини часу для зустрічі з тими, хто залишається заручниками мертвої зони. Шкода, що не глянули вони у вічі наших дітей, позаяк школа від корпусів тютюнового гіганта знаходиться на відстані 100 метрів.
КОМЕНТАР «Дня»
В селищі побував наш кореспондент Олександр ФАНДЄЄВ .
На крутій велетенській горі-звалищі, що почала в одному місці сповзати вниз (до речі, неподалік — високовольтні опори), відчуття було таке, ніби стоїш біля кратера вулкана. Адже під ногами йдуть процеси розпаду, наслідки яких передбачити неможливо. Місцеві жителі стверджують, що загорнуте землею і приховане від очей «рекультивоване» сміттєзвалище нібито запропонували німцям для переробки. Але, вимірявши рівень радіації, ті від пропозиції відмовилися. Біля підніжжя гігантського смітника споруджено кілька відкритих розгерметизованих резервуарів, що наповнені брудною смердючою рідиною. Однак потужні джерела виносять темно-буру гидоту з черева запаскудженої гори, і тече вона повз бетонованих жолобів вниз до селища. Спеціальна комісія санепідслужби Києва, обстеживши Пироговське звалище, виявила факт надходження фільтраційних стічних вод до річки Віта (а далі — у Дніпро) і рекомендувала Київській міськдержадміністрації виділити кошти для забезпечення централізованого збору фільтрату і будівництва очисних споруд.
Ольга Кириченко, яка мешкає поруч, розповіла, що одну-дві автоцистерни отрути відвозять звідси щодня, часом на ту ж вершину звалища, але мертві потоки продовжують текти на Пирогово, зокрема до її двору. Потрапляє фільтрат, судячи з якості води, і у дірявий водопровід, проведений з міста. До речі, Ольга Антонівна також вважається відселеною...
До атомного кладовища ми їхали вулицею Комунальною, а потім — лісом. Знак «радіація» з'явився метрів за 150— 200 від найближчих будинків. За ним побачили криничку, з якої дехто з жителів бере воду, вважаючи, що вона чистіша. Атомні відходи знаходяться також вище Пирогова за колючим дротом. За висновками тієї ж комісії, там теж чимало проблем. Спецкомбінат створено в 1969 році, і до 1992 року тверді відходи (ТРВ) хоронили, «перевантажуючи навалом». Лише нещодавно над трьома могильниками ТРВ було збудовано захисне покриття. На стадії узгодження знаходиться проект по видаленню радіаційно забрудненої води із могильників. Проект нової технології поводження з ТРВ, що включає три етапи і має завершитися транспортуванням контейнерів довготривалого зберігання до національного сховища радіоактивних відходів України, освоєний лише на першому етапі.
До всіх перелічених спецоб'єктів у Пирогово планується будівництво другого сміттєспалювального заводу. Таким чином, за висновками експертів, «санітарно-екологічна ситуація в районі села Пирогово залишається критичною і потребує негайного вирішення». Пропонуються комісією також конкретні заходи, подані до Київської міськдержадміністрації.
Тим часом пирогівці вирощують городину. Ще років десять тому вони щедро поливали її «чудо-водою», отримуючи небачені врожаї. Тепер вони знають, що то була мертва вода. Проте продовжують вирощувати овочі і фрукти, частина з яких, вірогідно, потрапляє і до столу киян. На скільки заведено механізм екологічної міни уповільненої дії в Пирогово — невідомо. Однак, якщо спецоб'єкти вийдуть з-під контролю, другий Чорнобиль столиці гарантовано.
ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА
Приблизно 1,2 млн. тонн відходів щорічно — така сьогодні «плата» Києва за цивілізацію. Весь цей мотлох приймає на себе 5-й полігон під Обуховом і сміттєспалювальний завод, — повідомила «Дню» начальник відділу відходів і вторресурсів держуправлiння екобезпеки Києва Олена Назарчук. — Третя гаряча екологічна точка — рекультивоване звалище в Пирогово.
Засипаний глиною «об'єкт утилізації» витискає з-під себе фільтрат, що розтікається по підземних водах. За словами Олени Анатоліївни, для дослідження й вивчення «поведінки» звалища з фонду охорони довкілля виділено 120 тис. грн., 60 з яких надійшли для проведення робіт. ЗАТ «Земельна компанія» з 28 грудня вже почала бурити свердловини, брати проби й аналізи. Для того, щоб повністю знешкодити звалище, знадобиться не менше... 15 млн. грн.
Абсолютно безпечним для навколишнього середовища назвала Олена Назарчук побудоване 1986 року нашвидкуруч і зараз повністю вкрите атомне кладовище. Але земля в Пирогово все одно вже отруєна.
— Ви ж знаєте, що не можна тут нічого саджати, — говорила місцевим жителям Олена Анатоліївна.
— Та то ми на продаж, — відповідали городники.
Частину будинків екологи рекомендують у терміновому порядку відселити. І, як випливає з відповіді мешканцям промзони Пирогово заступника міського голови Івана Фоменка, «питання відселення розглядатиметься міськдержадміністрацією Києва та Мінтрансом під час формування плану розподілу житла на 1999 рік».
Як скоро «піде процес» комплексного вирішення екологічної ситуації в Пирогово дізнатися на Хрещатику, 36 так і не вдалося. «Скільки можна про це Пирогово писати?» — дивувалися деякі з кабінетних працівників. І справдi: скільки?
