Цього року Україна має всі шанси стати першою країною, до якої можуть бути застосовані міжнародні санкції сторін Орхуської конвенції. Така ж доля може спіткати нас і щодо конвенції Еспо. Адже прийнятий у грудні 2011 року всупереч позиції Мінприроди та екологічної громадськості Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» ліквідував екологічну експертизу.
Чому це так важливо для України? Бо міжнародні конвенції торкаються двох важливих пунктів, без яких неможливо розвивати належне екологічне врядування в країні, а саме: доступу громадськості до екологічної інформації та оцінки впливу на природне середовище.
Згідно з даними дослідження «В напрямку належного екологічного врядування в країнах Східного партнерства (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна)» (доступна за адресою www.mama-86.org.ua/files/assessment-of-ep-rus.pdf), яке здійснили провідні експерти з питань екологічної політики під координуванням ВЕГО «МАМА-86», Україна посідає третє місце серед шести з проведення реформ щодо належного екологічного врядування. Серед найбільших проблем, які перешкоджають Україні займати лідерські позиції в регіоні, — обмежений доступ громадськості до екологічної інформації, фактична відсутність оцінки впливу на природне середовище й так звана «адміністративна реформа», яка ще більше послабила позиції й так не дуже сильного Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Після прийняття Україною Орхуської конвенції, яка передбачає відкритий доступ громадськості до екологічної інформації, зокрема надання можливості впливати на рішення щодо спорудження екологічно небезпечних об’єктів, були прийняті акти, які передбачали втілення положень конвенції. Проте даних змін виявилося недостатньо, й на практиці громадяни здебільшого не мають змоги скористатися правом вільного доступу до екологічної інформації. Таким чином, Україну вже тричі визнавали країною, що порушує конвенцію. Як зазначає експерт МБО «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень, регулярне невиконання конвенції може закінчитися для України найсерйознішою санкцією — призупиненням прав та привілеїв як сторони конвенції. Це більше політичне рішення, спрямоване на шкоду іміджу та авторитету країни, й воно не призводить до фінансових санкцій. Проте прецедентів застосування таких санкцій до держав-сторін конвенцій на міжнародному рівні майже не існує, тому Україна має всі шанси стати в цьому «піонером».
Головна проблема в цій сфері пов’язана з прийняттям у грудні 2011 р. Закону «Про регулювання містобудівної діяльності». Як зазначає Наталія Андрусевич, експерт РАЦ «Суспільство і довкілля», «головним наслідком цього закону є скасування інституту державної екологічної експертизи. Раніше кожен проект будівництва, чи то сміттєспалювального заводу, чи шосе, підлягав державній екологічній експертизі й не міг бути реалізований без її позитивного висновку. Сьогодні ж в Україні ці та інші об’єкти споруджуються без екологічної експертизи! В середньому щороку проводилося близько 6000 таких експертиз. Отже, можна припустити, що за рік без експертизи було споруджено таку ж кількість об’єктів, негативний вплив яких на довкілля та здоров’я людей може проявитися лише згодом».
Ганна ГОЛУБОВСЬКА-ОНІСІМОВА, голова правління ВЕГО «МАМА-86», застерігає, що «сьогодні ми можемо зіткнутися з випадками, коли без екологічної експертизи будуватимуть сміттєспалювальні заводи в межах міста! А це означає, що в повітря можуть потрапити надзвичайно шкідливі токсичні речовини (діоксини, фурани), які не мають запаху, проте легко поширюються на великі відстані та накопичуються в жирових тканинах людей і тварин. Наслідками цього для всіх живих організмів можуть бути важкі розлади різних видів, зокрема репродуктивної функції, ендокринної системи, до того ж діоксини можуть вбивати немовлят, потрапляючи в їхній організм із молоком матері».
Водночас Володимир БІЛОКОНЬ, заступник директора Департаменту державної екологічної політики та міжнародної діяльності Мінприроди підкреслює, «що ліквідація екологічної експертизи — це болюче питання, тому зараз розробляють новий закон, який оцінюватиме вплив на навколишнє середовище. Але є усвідомлення того, що до 1 квітня ми не встигнемо, й до України можуть бути застосовані санкції ООН».
Ліквідовуючи інститут екологічної експертизи, Україна безпосередньо порушує іншу міжнародну конвенцію Еспо, за якою нас теж можуть спіткати міжнародні санкції. Зокрема, цим може активно спекулювати Румунія, яка незадоволена будівництвом та функціонуванням каналу Дунай — Чорне море на українській частині дельти Дунаю.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
Важливість проведення реформ щодо належного екологічного врядування пов’язана не лише з імовірними міжнародними санкціями. Це — наскрізне державне питання, що допомагає досягати високих результатів у різних екологічних показниках, важливих для країни.
Так, за дослідженнями експерта Ольги Кравець, у країні, порівняно з ЄС, все ще не зменшується, а збільшується кількість викидів діоксиду вуглецю на особу, використання прісної води та скорочення витрат на охорону довкілля та багато іншого (дослідження подано на графіку. — Ред.). Тож, Україна у формуванні екологічної політики виявляє досить оригінальний підхід. Чи, на жаль, швидше, його відсутність.
ДОВIДКА «Дня»
Орхуська конвенція — конвенція Європейської Економічної Комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Вона набрала чинності 30 жовтня 2001 року. Україна підписала Орхуську конвенцію 25 червня 1998 року, а Верховна Рада України ратифікувала її 6 липня 1999 року
Конвенція Еспо — це коротка назва Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті, що була підписана у місті Еспо (Фінляндія) в 1991 році. Конвенція Еспо — міжнародний договір, що зобов’язує держави проводити оцінку впливу на довкілля комерційних проектів у випадку, коли такі проекти можуть вплинути на довкілля іншої держави.
