Спільними зусиллями Міністерства екології України та громадськості у жовтні 2015 року на розгляд Верховної Ради буде подано Стратегію державної екологічної політики на період до 2020 року. За словами чиновників, після підписання Угоди про асоціацію України з ЄС Стратегію потрібно було переглянути — скоректувати її із засадами екологічної політики ЄС. Від громадськості прийняли майже 200 пропозицій.
Основна увага в Стратегії приділяється збалансованому розвитку — узгодженню економічної політики з вимогами екологічного законодавства та соціальними запитами (збалансований розвиток), ефективному використанні природних ресурсів, збереженню біорізноманіття (розширенню площі природно заповідного фонду до 15%), роботі на попередження екологічних проблем. За словами розробників документа, в Стратегії велика увага приділяється не зменшенню наслідків, а зменшенню причин виникнення тієї чи іншої проблеми. Наприклад, питанню майбутнього 30-кілометрової чорнобильської зони відчуження.
За даними міністерства, нині розглядається пропозиція створення на цій території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, не змінюючи 30-кілометрової межі зони відчуження. На більшій її частині — приблизно 230 тисяч га — планується створити заповідник, який дасть можливість вивчати антропогенний вплив на навколишнє середовище. При цьому цей індустріальний майданчик — 10-кілометрова зона, в якій зосереджені об’єкти, — збережеться і не входитиме до території біосферного заповідника. Ця ініціатива — не просто частина Стратегії, а проект відповідного указу Президента, який підготувало Міністерство екології та природних ресурсів України.
Також у Стратегії віддали належне майбутньому Донецької та Луганської областей, на території яких сьогодні ведуться бойові дії. За словами експертів, наразі склалася ситуація, коли важко дати екологічну оцінку тому, що відбувається, оскільки немає можливості здійснювати на цих територіях моніторинг. Тому Мінекології ініціювало звернення до РНБО та до Міністерства закордонних справ України з проханням поставити перед місією ОБСЄ питання про можливість залучення представників моніторингової місії ОБСЄ до збору екологічної інформації.
Сергій КУРИКІН, заступник міністра екології та природних ресурсів:
— Законодавча база не створює екологічної політики як цілісного логічного комплексу практичних заходів, спрямованих на досягнення природоохоронної мети. І щоб ця політика в Україні здійснювалася системно, було розроблено екологічну Стратегію, яка визначала основні сім питань. Надзавдання стратегії, ключове питання успішності реалізації будь-якої екологічної політики — зробити її інтегрованою в усі галузеві програми, присутні у всіх, без винятку, органах влади, в усі сфери життєдіяльності країни. З цим у нас виникають проблеми, тому що ми не завжди зустрічаємо розуміння інших органів влади. І якщо не буде розуміння, сподіватися на успіх важко.
Практика показує, що економіка зростає там, де розумно ставляться до довкілля; будь-яка раціональна ефективна економіка — екологічна за своєю суттю. Приклад — практика відсутності перевірок на виробництвах з боку екоінспекції. Коли 2014 року запроваджували цю ініціативу, завданням було створення більш комфортних умов для бізнесу, стимулювання розвитку економіки. Насправді цього не відбулося: наразі ми маємо погіршення стану довкілля, зростання кількості різного роду екологічних правопорушень, до того ж не покращилася економічна складова... Інше питання, що в нас немає волі робити першочергові інвестиції, які б створили базу для такої діяльності. Мені здається, що потрібно заохочувати тих, хто прагне до екологізації виробництва, і карати тих, хто діє навпаки.
