Всесвітня організація здоров’я провела дослідження якості повітря, яким дихають жителі Європи. Загальні висновки — невтішні: понад 80% європейців дихають повітрям, рівень забруднення якого перевищує норму. Про це повідомляє регіональне бюро ВООЗ. Організатори дослідження вважають, що тривалий вплив дрібнодисперсних часток (PM2.5) можуть викликати найрізноманітніші патології — від атеросклерозу до ускладнень під час пологів та дитячих респіраторних захворювань. Також фахівці наголошують на зв’язку між вдиханням забрудненого повітря та неврологічними розладами, зниженням розумової діяльності та діабетом. У середньому забруднене повітря забирає в кожного жителя Європи 8,6 місяця життя.
У МІНЕКОЛОГІЇ ТІЛЬКИ РОЗРОБЛЯЮТЬ МЕТОДИКУ ОЦІНКИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ
В Україні проблема із забрудненням повітря добре відчутна. Особливо в таких великих містах, як Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Одеса, Харків, Луганськ. Велика кількість транспорту, металургійна та вугільна промисловості, загалом — енергоємна промисловість — дають невтішні результати: Україна — серед країн, що мають найбрудніше повітря, й у двадцятці країн світу, які здійснюють найбільше викидів у атмосферу вуглецю (через неефективні технології). Наслідок — погане здоров’я українців із тенденцією до погіршення.
Згідно з останніми даними (2011 рік), які поширила Державна служба статистики України, викиди забруднюючих речовин у атмосферу від стаціонарних (заводи, фабрики тощо) та пересувних (автомобілі, транспорт загалом) джерел склала 6877,3 тисячі тонн. Від стаціонарних надійшло на 6% більше, ніж 2010 року. Найбільше — в Донецькій (35% від загального обсягу по країні), Дніпропетровській (21%) та Луганській областях (майже 11%).
Що стосується транспорту, то 2011 року викиди зменшилися, але несуттєво — на 1,7% (загалом по Україні — 2502,7 тисячі тонн). Найбільше забруднюють повітря викиди автотранспорту (90%). Викиди від виробничої техніки склали майже 7%; від залізничного, водного та авіатранспорту викиди — 3%.
Сьогодні в Міністерстві екології та природних ресурсів обговорюють, як адаптувати українське екологічне законодавство до законодавства ЄС щодо якості атмосферного повітря. Ідеться про Директиву 2008/50 ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 21 травня 2008 року про якість атмосферного повітря. Серед заходів, які треба здійснити, — вдосконалення системи моніторингу; встановлення вимог до якості палива; визначення зон та агломерацій, диференційованих за ступенем якості атмосферного повітря, — питання самої методики визначення забруднення повітря. Вона в нас — ще з часів СРСР і не відповідає вимогам ЄС.
«Проблема — в системі координат. Потрібно міняти методики. Рівень забруднення атмосфери, який видають в Україні, класифікується відносно забруднення СО2. А всюди у світі рівень забруднення визначається залежно від рівня ризику для людини. Чим ближче підприємство, яке здійснює викиди, до міст, до людей, тим суворіші вимоги до нього. А в нас — «зрівнялівка»: вимоги єдині, не залежно, чи це підприємство стоїть біля лісу й забруднює його, чи в місті, чи у віддаленій місцевості. Тому якщо говорити про адаптацію директиви 2008/50 ЄС, то потрібно розробити методику розрахунків викидів шкідливих речовин та апробувати її, — пояснює представник ДП «Центр екологічних ініціатив» Олег КАРТАВЦЕВ.
ПІДПРИЄМСТВАМ НЕ ВИГІДНО СТАВАТИ «ЗЕЛЕНИМИ»
Підприємці пояснюють: у державі створено такі умови, що підприємствам не вигідно вдосконалюватися, зокрема й щодо екологічної ефективності.
«Потрібно гармонізувати законодавство, моніторити рівень шкідливих викидів на виробництві й, найголовніше, — потрібно мотивувати наші підприємства, організації та заклади, включаючи державні, вдосконалюватися. Є відома у світі шкала, за якою можна визначити рівень досконалості будь-якої організації щодо задоволення всіх зацікавлених сторін — виробників, персоналу, суспільства. У ній є екологічна складова, медична, демографічна тощо. За тисячобальною шкалою, найкращі в Європі підприємства мають 750—800 балів; найкращі в СНД (одиниці) — 650—600 балів. Але якщо взяти середній показник у розвинутій країні, — це 350—450 балів. В Україні, Росії — 150—250 балів. Ось у цих балах — усі наші показники: тривалість життя, смертність, народжуваність, рівень задоволення життям, рівень медичного забезпечення, рівень ВВП на душу. Я вважаю, що мотивація держави — це коріння нашого майбутнього. Держава має створити мотиви, щоб компанії почали підніматися, — говорить представник Українського союзу підприємців Петро КАЛИТА.
Ще одна важлива проблема — розпорошеність обов’язків контролю за станом довкілля між різними міністерствами. За таких умов важко знайти відповідального. «Якщо взяти базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Базовий план апроксимації), то Міністерство надзвичайних ситуацій має розробляти нормативи щодо викидів летких органічних речовин, тобто фарб і лаків. Це ж — немислимо! МНС має реагувати на пожежі на лакофарбових заводах — і не більше. Також МВС має контролювати автомобільні викиди. Але що при цьому робить Міністерство екології та природних ресурсів? Я пропрацював 30 років за кордоном. В Англії, США, Швеції, Німеччині — усюди є агентства з питань навколишнього середовища та екології, всю роботу проводять вони. Там серед виконавців екологічного законодавства не присутнє міністерство економіки (а тут вписано, що воно повинно розробити нормативи щодо викидів летких органічних речовин). Так само — Міністерство охорони здоров’я. Але лікарі не розробляють нормативи — це прямий обов’язок Мінекології, — говорить представник Асоціації українських виробників лакофарбової продукції Олександр БРИЧКО.
На жаль, обговорення цього документа показало, що проблема повітря в нас — це системна проблема. Якщо Європа сьогодні говорить про скорочення викидів, зокрема транспортних, то ми ще тільки говоримо про адаптацію методик, про необхідність створення єдиного екологічного державного органу — те, що в розвинутих країнах діє давно. Також Європа вже встановила стандарти якості повітря (про це в нас навіть не йдеться), в яких вказано гранично допустимі норми викидів для джерел різних типів — стаціонарних, пересувних тощо. Вимоги, встановлені в ЄС, також включають цільові показники до 2020 року. Зокрема, йдеться про те, що скорочення тривалості життя під впливом забрудненого повітря має зменшитися наполовину.
