Більшість з них намагається через Україну перебратися на
Захід. Але зростає й число тих, хто шукає можливість залишитися у нас на
тривалий термін. Останніми роками іноземці освоюють і нашу глибинку. Так
у невеликій Рівненській області постійно проживає значна діаспора емігрантів-афганців,
котра за своєю чисельністю та ступенем адаптації в українське суспільство
перевершує діаспори вихідців з інших країн.
У цьому автор зміг пересвідчитися, зустрівшись з вельми
успішливим рівненським бізнесменом — Паштун Файзі Баркулою.
ЕМІГРАЦІЯ ЯК ПРОДУКТ РЕВОЛЮЦІЇ
На відміну від більшості своїх співвітчизників, він давно
вже не почувається в Україні непроханим гостем, якого може образити будь-який
міліціонер. Та все ж його історія типова для більшості афганських біженців
«першої хвилі». Закінчивши 1985 року в Джелалабаді середню школу, через
рік Паштун був відправлений на навчання до Радянського Союзу. Він мав стати
кваліфікованим меліоратором. Провчившись три роки в Іркутському сільськогосподарському
інституті, опинився в Москві, оскільки факультет меліорації у вузі закрили.
Не підшукавши співвітчизникам у столиці відповідного місця навчання, представник
афганського уряду порекомендував групі майбутніх меліораторів вирушити
до України, в Рівне, де знаходиться Український інститут інженерів водного
господарства. Афганцям невелике західноукраїнське місто припало до душі,
і вони залишилися.
Коли 1993 року Паштун закінчив вуз, його батькiвщина стала
зовсім іншою, і повертатися в охоплену війною країну молодий меліоратор,
як і більшість афганців, які навчалися в країнах СНД, не захотів. Почалося
тяжке життя емігранта.
ТОРГІВЛЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ... АДАПТАЦІЇ
Практично всі афганці розпочинають свій трудовий шлях в
Україні на базарі. Дрібна торгівля дає можливість, як мінімум, не померти
з голоду, а співвітчизники допоможуть з місцем на ринку і товаром на продаж.
Однак, як і нашим вчителям, інженерам і лікарям, змушеним трудитися на
ринках, — афганським інтелігентам психологічно дуже непросто розпочинати
кар’єру торговця. Паштун дуже швидко освоїв премудрості наших «ринкових»
відносин і пішов далі, відкривши фірму, яка налагодила доставку в Україну
тканин з Сибіру та Об’єднаних Арабських Еміратів. За його словами, такий
бізнес не вимагає великого обсягу спеціалізованих знань і навичок, і цілком
доступний іноземцям. Після того, як український ринок виявився буквально
забитим продукцією легкої промисловості з країн Сходу і попит на тканини
почав падати, молодий афганський бізнесмен вклав кошти у створення власного
— тепер вже процвітаючого кафе.
Історія 30-річного Паштуна Файзі Баркули, за його ж словами,
не типова для долі афганського емігранта в Україні. Більшість його співвітчизників
продовжують трудитися на наших численних ринках. Хоч існують винятки. Так
афганські автомеханіки вважаються в Рівному одними з найбільш досвідчених.
А ряд вчених з далекої держави зробив в обласному центрі вельми непогану
кар’єру.
ЧИ ГОТОВА КРАЇНА ДО ПРИЙОМУ ЕМІГРАНТІВ?
Основною проблемою для всіх біженців з Афганістану залишаються
труднощі, пов’язані з легалізацією свого статусу в Україні. Проте, щоб
отримати наше громадянство, більшість з них навіть не мріє. Посвідка на
проживання і віза залишаються головними документами, за яким ці люди можуть
перебувати в Україні. Про допомогу з боку державних органів в облаштуванні
біженців годі й говорити. У бесідах з афганцями складається враження, що
представники влади, з якими їм доводиться контактувати, не дуже усвідомлюють,
наскільки складним є весь комплекс проблем, пов’язаних з емігрантами з
«гарячих точок». Тим більше, що їхнє число постійно зростає. Афганці, котрі
вже обжилися, організовують приїзд до України своїх численних родичів.
Ця «друга хвиля» емігрантів з далекої і неспокійної гірської країни стає
все більш помітною. Принаймні, на Рівненщині кількість афганців з року
в рік неухильно зростає. І зустріти їх тепер можна в будь-якому райцентрі.
КОМЕНТАР «ДНЯ»
Йожеф ДЬОРКЕ, Представник Верховного Комісара ООН у справах
біженців в Україні: — На сьогоднішній день понад три тисячі чоловік з різних
країн світу отримали в Україні статус біженця. Серед них 80% — вихідці
з Афганістану. Більшість афганців, котрим надано статус біженців, потрапили
в Україну ще 1985 року, та позаяк політична ситуація в Афганістані досі
залишається складною, звідти щомісяця в Україну приїжджають у пошуках притулку
десятки родин. Як правило, афганці приїжджають спочатку в Росію, яка надає
їм притулок дуже рідко. З Росії афганці вирушають в Україну, але у вашій
країні діє принцип так званої «безпечної третьої країни». Згідно з ним
в Україні не можуть надати статус біженця громадянам, котрі раніше побували
в інших безпечних країнах і з якихось причин не отримали там притулок.
Ми стараємося переконати український уряд переглянути цей принцип передусім
тому, що приїхати в Україну афганці можуть тільки через Росію. Іншого шляху
просто немає. Ті з них, хто приїхав в Україну 1985 року, вже мають тут
своє житло, працюють і знають українську мову. Вони, переважно,
не бажають переїжджати в інші країни. Проте для багатьох із тих, хто приїжджає
тепер, Україна є транзитною країною. Будь-яким можливим шляхом вони прагнуть
потрапити в розвинені країни Заходу чи Сполучені Штати. Практично ніхто
з них не залишається на вулиці, більшість осідає у знайомих чи друзів,
інші приходять в наш офіс, де ми по змозі їм допомагаємо. Близько 700 чоловік
отримує від УВКБ ООН допомогу в розмірі 30 доларів США. Як правило афганці
знімають кімнати чи квартири. Згідно з законодавством України біженці мають
право на роботу, як і всі інші жителі країни. Ми проводимо для них навчальні
курси з різних спеціальностей. Проте через важку економічну ситуацію більшість
із них торгує на базарах. Ми надаємо кожному біженцеві одноразову матеріальну
допомогу в розмірі 150 доларів США. Інколи невелика родина з трьох-чотирьох
чоловік може відкрити на ці гроші свій маленький бізнес. Також вирішується
питання про медобслуговування. Для цього ми дв
а роки тому уклали договір з однією з лікарень Києва і
регулярно переказуємо на її рахунок чималі суми.
Інтерв'ю записала Інна ЗОЛОТУХІНА, «День»
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
