«Ми сповідуємо те, що проповідуємо. Весь наш табір працює на альтернативних джерелах енергії. Ми побудували невелику мікромережу і показуємо людям, як це може бути, — розповідає Андрій ЗІНЧЕНКО, співзасновник громадської організації Greencubator, яка з 2013 року проводить TeslaCamp. — По суті, мікромережа — це об’єднання кількох генераційних установок плюс кілька споживачів. В енергетиці часто гуртом веселіше».
Подія відбулася в перші дні вересня, у Гідропарку. «Ось сонячні панелі Solar Gaps, на пляжі — система Kripter Domino, також із сонячними панелями. З іншого боку — хлопці з «Ротор-Суми», які отримали кліматичний інноваційний ваучер від ЄБРР та ЄС (програма з надання коштів на впровадження кліматичних проектів. — Ред.). У них працює установка на біомасі: вони спалюють дерев’яні пелети і з цього отримують тепло, електроенергію, яку тут відправлятимуть на душ».
Ще тут є бездротові зарядки і пиво, зварене завдяки сонячній енергії. Чого немає — то це пластикових виделок і ложок, а також роздрукованих програмок. Принципів сталого розвитку тут дотримуються до деталей.
МІКРОМЕРЕЖІ
Основною темою Tesla Camp цього року стали мікромережі. «Ми вирішили робити акцент на розподіленій генерації енергії. Власне, це вже другий рік, коли ми говоримо про розподілену генерацію, мікромережі, поєднання різних малих рішень для енергетики в більші системи, — зазначає Андрій Зінченко. — Сьогодні ми переходимо в іншу епоху в енергетиці, коли є не лише великі генератори та електростанції, а коли практично кожній людині середнього достатку доступні рішення, зокрема на основі фотовольтаїчних панелей, які генерують електроенергію із сонячної енергії. Якщо раніше енергетика була суцільним великим «оркестром» з диригентом, то зараз є ще й багато місцевих «джаз-бендів», які грають свої мелодії, як і коли їм хочеться. Але всі ці речі потрібно інтегрувати».
Експерти з уряду і громадського сектору, підприємці обговорювали технологічну та економічну готовність невеликих підприємств до переходу на «зелені» рейки. «Технології для самозабезпечення підприємств енергією є давно. Питання в тому, наскільки ми готові економічно і регуляторно, — розмірковує Андрій Зінченко. — Чи дозволяємо ми певному підприємству на державному рівні робити такі речі? І навряд чи таке підприємство буде повністю ізольоване — все одно в ті чи інші моменти воно підтягуватиме з мережі електроенергію або захоче її продавати. Тут починається цікава взаємодія — як це має реєструватися тощо».
ШВИДКИЙ РІСТ
В Україні стрімко збільшується кількість домашніх сонячних електростанцій. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження наводить дані: наприкінці 2015 року таких господарств було 244, 2016-го — 1109, за підсумками 2017 — 3010.
«Місяць тому мені розповідали, що у нас таких господарств уже понад 4000», — додає Андрій Зінченко. Співзасновник Greencubator пояснює це хорошим «зеленим» тарифом для домогосподарств і відпрацьованою процедурою.
Є й суто бізнесова складова. «Наприклад, у Київській області, перед селом Фасова, фермер поставив собі крапельний полив на окремій системі з фотовольтаїчними батареями, які живлять крапельні насоси. Плюс — є дизельний генератор, який працює десь 10% часу, — наводить приклад Андрій. — Фермер зробив так, тому що тягнути лінію електропередач до найближчого обленерго було дорого, це ж стовпи, дроти. Він розгорнув усе на місці, і воно працює — великих потужностей там не треба».
ГРОМАДИ ПОКАЗУЮТЬ ПРИКЛАД
Ще один акцент Tesla Camp — розвиток енергетичних інновацій у громадах. Так, мер Славутича Юрій ФОМІЧЕВ на одній із дискусій оголосив, що в місті подано на реєстрацію документи про створення першого в Україні муніципального енергетичного кооперативу. Головна мета — стати енергонезалежним містом. Для цього підвищуватимуть енергоефективність будівель житлового фонду та ефективність використання енергоресурсів бюджетними установами, зменшуватимуть обсяги використання природного газу і заміщуватимуть його ресурсами з відновлювальних джерел енергії.
А Микола Шумський із Житомирської облдержадміністрації розповів про програму стимулювання для домашніх електростанцій потужністю 30 кіловат. «Житомирська область північна, там сонця менше, ніж, наприклад, в Одеській. Тож ще 2016 року там було близько десяти таких установок. За рік існування проекту — змінили буквально кілька рядків у своїй програмі розвитку ЖКГ — кількість таких установок сягнула нинішніх 102», — захоплено каже Андрій Зінченко.
Як розповів на TeslaCamp Микола Шумський, 2018 року обласна рада компенсувала вартість встановлення сонячних систем уже 75 фізичним особам, витративши на це 2,5 мільйона гривень.
ІНТЕРНЕТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ
«Ми рухаємося до того, щоб створювати в Україні «зелену» імперію, і для цього у нас є партнери. Один із них — Climate Launchpad», — говорить співзасновник Greencubator Роман ЗІНЧЕНКО. Climate Launchpad — один із найбільших світових клінтех-конкурсів, фінал якого цього року відбудеться в листопаді в Единбурзі. Змагатимуться сотні учасників із 45 країн, серед них уже не вперше — українські команди. Між іншим, торік платформа зарядних пристроїв для електромобілів Go To-U, заснована у Львові, увійшла у світовий ТОП-10 конкурсу. Зараз це понад 200 станцій в Австрії, Польщі, Україні, Грузії, Казахстані й Таїланді.
Під час TeslaCamp відбувся національний фінал Climate Launchpad, на якому відібрали три проекти, що представлятимуть Україну в Шотландії. На третьому місці — Stock Factory, платформа для виробників та рітейлерів, яка допомагає швидко продавати і передавати товари, термін придатності яких добігає кінця, а це є хорошою альтернативою утилізації. На другому місці — TOKA, мережа електрозаправок, які можна інтегрувати як у старі будівлі, так і в новобудови. А перше місце посів проект UGrid, який пропонує рішення для простого розгортання мікромережі на основі класичних мереж і включає в себе програмну та апаратну складові.
«Ми намагалися трошки зазирнути у майбутнє — як воно буде, коли кожен автомобіль буде електромобілем і всю цю масу знадобиться якось заряджати. Намагались уявити, якою буде енерготранспортна система під таку кількість зарядок, — пояснює задум Павло РЕПАЛО, засновник проекту UGrid. — Змогли уявити, порахували і зрозуміли, що в майбутньому чи не на кожному домі, на кожній стіні буде сонячна панель або інше джерело енергії, яке все це живитиме. Таким чином дійшли до того, що потрібно робити інвертори, потім — мікроінвертори (перетворювачі постійного струму на змінний. — Ред.) і організовувати те, що ми називаємо інтернетом електроенергії. Це коли кожен зі своєю панелькою може віддавати енергію в загальну мережу й отримувати за це якийсь профіт».
За словами Павла, зараз тривають активні лабораторні тести. «На столі все вже працює майже так, як ми хочемо, треба ще трошки «допиляти» софт, і ми будемо поступово виходити на ринок, у чому нам допоможе поїздка до Шотландії. В Единбурзі хочемо зустрітися з ще більшою кількістю клієнтів, чітко зрозуміти, які характеристики для них пріоритетні, щоб максимально швидко і точно позиціонувати продукт. Тож концепт та демо майже працюють, наступного року хочемо забезпечити частину TeslaCamp на базі нашого рішення. Щодо комерційної експлуатації поки буду обережний», — ділиться засновник UGrid.
Команда UGrid дуже сподівається на повноцінну дерегуляцію українського енергоринку, яка очікується влітку наступного року. Це уможливить впровадження тут «інтернету електроенергії».
ГАДЖЕТИЗАЦІЯ
Взагалі в «зеленій» імперії знайдеться місце для всіх. Андрій Зінченко звертає увагу на так звану гаджетизацію енергетики. «Один наш голландський партнер розповів, що у Нідерландах є компанія, яка надає людям можливість за 50 євро орендувати сонячні панелі. Коли він запитує, що це за компанія, то багато хто каже, що вона технологічна. Але ж це фінансова компанія, — пояснює Андрій. — Найбільший у світі оператор з оренди житла не має жодної кімнати, крім свого офісу, який, можливо, знімає — це Airbnb. Найбільший оператор таксі — це UBER, хоча у них також немає жодної власної машини».
Андрій радить підприємцям звертати увагу на найрізноманітніші нові бізнес-моделі, бо енергетика не залишиться такою, якою вона є. Співзасновник Greencubator додає: «Також раджу уважно вивчати українську нормативно-правову базу, але розуміти, що можна зробити дуже багато того, що нею ще не передбачено».
