23-річна киянка Ілона СЛУГОВІНА не змирилася зі своєю хворобою. У трирічному віці вона почала відчувати нестерпний біль у ногах. Лікарі під час обстеження виявили пухлину на хребті, але точного діагнозу так і не встановили. А після двох невдалих операцій Ілона більше не змогла ходити. Однак дівчину це не зламало. Ілона вирішила, що неодмінно використає всі можливості, щоб показати себе світові. Завдяки своїй упевненості та наполегливості дівчина досягла шаленого успіху в танцях. Його секретами Ілона погодилася поділитися з читачами «Дня».
«ТАНЦІ — МОЯ ДИТЯЧА МРІЯ»
Ілона все життя мріяла танцювати. Після того як вона закінчила школу, в клубі з танців на візках «Березіль» проходив набір учнів. Вона спробувала: а раптом пощастить?
— Разом зі мною до клубу записалося двоє хлопців. Та через певний час вони здалися і не захотіли навчатися танцям. Я ж не піддалася такій спокусі й продовжила тренування, — згадує вона. — І вже через рік тренувань я зі своїм першим партнером Олексієм Рогуліним взяла участь у Чемпіонаті Європи в Петербурзі. Ви не повірите, але нам пощастило зайняти третє місце у танцях комбі (один із партнерів танцює, сидячи у візку, а інший — стоячи). Наші хореографи — Олена Чиж, Дарія Алфьорова та Ірина Катирло — були просто шоковані... З того часу ми займали практично скрізь призові місця. Зокрема на Чемпіонаті світу 2002 року у Польщі ми посіли почесне друге місце, через два роки в Японії вибороли золото, а у 2006 році я привезла ще одну золоту нагороду з Нідерландів. Але здобула я її вже з іншим партнером — Олександром Івановим.
СВОЯ КОЛЕКЦІЯ ОДЯГУ — ПОТАЄМНА МРІЯ
Зазвичай дівчина тренується два рази на тиждень. Творчі перерви є небажаними для спортсменів, вважає вона, оскільки за цей час можна втратити форму, і доведеться вчити все спочатку. Фокстрот — улюблений танець Ілони: то швидкий, то повільний, він нагадує їй жувальну гумку.
— Хоч у моїй європейській програмі є всього п’ять танців — танго, вальс, повільний вальс, фокстрот та квікстеп, — треба мати належну підготовку постійно, адже під час змагань до нас висуваються такі ж вимоги, що й до спортсменів зі здоровими ногами, — пояснили Ілона. — Прикро, що іноді судді оцінюють не лише танець, а й підбір костюмів. А один танцювальний костюм коштує близько 500 доларів. На щастя, нам допомагає державна організація «Інвоспорт», в обов’язки якої входить фінансування наших виступів.
Ілона керується у житті тими принципами, які виробила для себе ще на початку кар’єри.
— Я намагаюся бути сильною, незамінною, хоча дехто вважає — таких не буває, і завжди прагну досягати будь-яких цілей. Мені здається, що у спорті я майже себе реалізувала. Прикро, що танці на візках у нас не вважають окремим видом спорту. Але вони так само, як і баскетбол, футбол чи хокей, заслуговують на увагу, — переконана Ілона. — Тільки танці — це набагато яскравіше шоу, яке заряджає великою кількістю енергії та адреналіну.
Численні нагороди дають їй надію, що її прізвище увійде в спортивну історію. Вона ще побореться за титули та призи, але прийде час прощатися зі спортивною кар’єрою. Оскільки Ілона з дитинства захоплюється малюванням, нині вона мріє випустити колекцію власного одягу і відкрити своє ательє.
Нині Ілона — п’ятиразовий чемпіон Кубку світу з танців на візках. Але це для неї не рубіж: у жовтні вона представить Україну на Чемпіонаті Європи. На змаганнях у Польщі. Після цього планує «помучити» своїх тренерів ще кілька років.
— Скільки часу Ілона пробуде у спорті — залежить від неї самої, — зауважує хореограф Дарія Алфьорова. — Та в будь-якому випадку я її підтримаю. Тим більше, що зараз я бачу перед собою не ту сором’язливу дівчинку, яка непевно робила перші па на паркеті, а цілеспрямовану жінку, яка ні перед чим не зупиниться. А таким людям хочеться йти назустріч.
Секрет успіху Ілони Слуговіної простий і дієвий — віра у себе, працелюбність і наполегливість. А любов до танцю — це те джерело, з якого вона черпає енергію для життя.
КОМЕНТАР
Світлана ЛИПИНСЬКА , психолог, арт-терапевт Центру психології танцю «Імідж-денс» :
— Часто людей із невиліковними хворобами вважають «не такими, як усі». Але така позиція суспільства є неправильною і неблагородною, адже право на щастя має кожен. На жаль, держава теж мало що робить для людей в інвалідних візках: чимало будинків, громадських установ, магазинів не пристосовані для інвалідних візків. Що вже говорити про міський транспорт! Але для того, щоб люди з особливими потребами відчували себе повноцінним людьми, їм потрібна увага не лише з боку держави та суспільства, а й друзів та родичів. Це допомагає їм налаштуватися оптимістично і дає сили пройти шлях від втрати стимулу жити до повного відродження. Дуже важливо, щоб такі люди не впадали у відчай, а знаходили інші шляхи для реалізації своїх мрій. Однак лише ті, хто мають неабияку силу волі, можуть відродити себе і фізіологічно, і психічно.
Iз досвіду знаю, що саме творчість може допомогти людині повернути сенс життя. Заняття певним видом мистецтва, наприклад, танцями, є дуже корисним не лише для здоров’я, а й для відновлення душевної рівноваги. Якщо людина і не досягне ніяких високих результатів, то все одно танець допоможе їй гармонізувати думки та повернути радість руху. Адже емоційно прикрашений рух — це вже танець, який до того ж є найдавнішим видом комунікації із самим собою та із суспільством. Крім того, творчість допомагає будь-якій людині реалізувати себе як особистість, а людям із певними фізичними вадами вона ще й дає шанс розкрити своє внутрішнє багатство та фантазію. Адже це та мова, яка зрозуміла усім. Крім танців, існує багато інших видів арт-терапії (лікування мистецтвом). І всі вони є дієвими та ефективними. Адже коли людина намалює картину, заспіває пісню чи виконає танець, у неї покращується настрій, з’являється відчуття потрібності іншим людям. Танцювальні рухи ще й сприяють відновленню чутливості кінцівок та дозволяють підтримувати фізичну форму. Іноді простий фізичний рух стає єдиним, що повертає людину до життя. Усім, кого суспільство вважає «не такими, як усі», я раджу ніколи не впадати у депресію і не втрачати надію. Кожна людина повинна знайти свій творчий шлях, щоб отримувати від цього позитивні емоції.
