Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

EQUITES: Не туристи, а мандрівники

15 вересня, 2001 - 00:00

«День» уже неодноразово писав про Equites — команду перших в Україні професійних мандрівників; про численні акції, здійснені ними в рамках підготовки до майбутньої експедиції навколо Африки (починаючи із запливу під льодом і закінчуючи встановленням національного прапора на найвищій вершині Чорного континенту до Дня незалежності України). Попереду у хлопців — заключний, десятий «Крок до Африки»: сама подорож, котра розтягнеться майже на рік. Що примушує їх вирушати в дорогу, в чому, на їхню думку, полягає значення будь-якої подорожі? Розповісти про це кореспондент «Дня» попросив одного з членів команди Equites Костянтина МОГИЛЬНИКА .

«Першопочаткове значення подорожі полягає у тому, щоб віддатися дорозі, «спіймати» те почуття, яке туристам недоступне», — вважає Костянтин. — «Хто такий турист? Це людина, яка для зміни вражень, для відпочинку залишає на якийсь час місто: щоб побачити що-небудь дивовижне, трошки розслабитися, скупатися у морі, можливо, вдатися до секс-туризму в одних країнах, в інших — податися в гори, але, загалом, туризм — це не що інше, як поглинання нових вражень, що пропонуються цивілізованим світом».

Команда Equites — не туристи, а мандрівники. У подорожі як такої можуть бути і прикладні цілі (скажімо, етнографічні, екологічні — які завгодно). Але, передусім, подорож — це річ у собі. Подорож заради подорожі. Власне кажучи, проект Equites саме з цієї ідеї і починався. Так, експедиція передбачає фіксацію на відео- і фотоплівці усього побаченого, але, передусім, — повторюся, — сама подорож, її процес. Не калейдоскоп нових картинок, а життя в іншому вимірі. А те, що незламне бажання Equites подорожувати переродилося в телепроект — це свого роду компроміс між ідеальною метою і можливістю її здійснити. Значення ж «послання» Equites, яке команда намагається передати, полягає в наступному: подорож — це вихід з матриці цивілізованого, міського життя, можливість вирватися із звичної системи стереотипів. «Один з наших девізів, з якого починався проект, звучить так: «Beyond the matrix» — «Геть за межі матриці», — повідомив Костя. (Коли хлопці це придумували, фільм «Матриця» ще не вийшов на екрани, — ця асоціація з’явилася пізніше). Йдеться про те, що міський житель, так звана цивілізована людина (європейського типу) живе в упевненості, що він багато чого знає про природу, про життя, про самого себе. Але, як правило, він існує в матриці якихось звичних уявлень — або нав’язаних йому суспільством, національними особливостями та історією, або непомітно сформованих самим способом життя. І саме подорож (не подорож у тапочках по готелях, а справжня, дика — до природи, що, до речі, можна здійснити і в Україні, вирушивши в Карпати або в Крим) — це і є вихід з цієї матриці, можливість відчути свої сили, свої можливості, просто відчути себе живим. «У нашій короткій експедиції на Киліманджаро», — розповів Костянтин, — «це відчуття прийшло до мене на четвертий або п’ятий день подорожі, коли я раптом подумав про те, що міське життя — це мультфільм, героєм якого був і я, але у даний момент я живу поза цим, тут і зараз. Просто живу. І це був стан щастя».

Записав Михайло МАЗУРІН, «День»
Газета: 
Рубрика: