За рейтингом одного з українських журналів щодо найбезглуздіших законів, які прийняла Верховна Рада протягом останньої сесії, одне з перших місць, на думку експертів, посідає закон про маркування продуктів харчування на вміст генетично модифікованих організмів. Виробники сприйняли цю вимогу настільки буквально, що нині позначку «Без ГМО» можна побачити на пляшках з мінеральною водою, соками, на бляшанках з рибними стравами та на інших продуктах, які апріорі не можуть містити модифікованої білкової основи. Якби в Україні існував єдиний державний орган, який би слідкував за маркуванням продукції, такого б не було, запевняють екологи. Але поки такої установи немає, тому й виходить, що їмо — невідомо що: ковбасу чи цукерки, де основу становить модифікована соя, продукти з етикеткою «Без ГМО», на упаковці яких вказано, що до його складу входить модифікований крохмаль.
Вірити чи ні виробникам, які так старанно виконують закон про маркування, — справа кожного. Але йдеться про майбутній генофонд нації. Якщо ми, дорослі, вже більш менш звикли до консервантів, емульгаторів та інших шкідливих речовин, то годувати ними дітей просто небезпечно. Про негативний вплив модифікованих організмів на людину говорить багато вчених — це й виникнення алергічних реакцій, стійкість організму до антибіотиків та розвиток інших захворювань. У країнах, де ці продукти широко використовують тривалий час, вчені спостерігають різке зростання захворювання населення на рак кишечнику та прямої кишки. Тому екологічні організації України закликають владу взагалі заборонити використання ГМО в Україні, оскільки це зробили провідні держави світу, наприклад, Італія, Греція та Австрія. Якщо це поки що здається нереальним, то хоча б створити орган із регулювання біобезпеки в Україні, який би відповідав за переміщення, вирощування та розповсюдження трансгенної продукції.
— Це має бути єдиний орган влади, який буде координувати всю систему контролю за підготовкою нормативних і законодавчих актів, за створення, організацію та функціонування лабораторій, саме цей орган влади має виконувати роль фільтра, куди мають потрапляти всі документи для ухвалення. Не може Міністерство аграрної політики наказом міністра в зв'язку з економічною кризою дозволяти використання кормів з використанням елементів ГМО. Тому що в нас існує порядок державної реєстрації. А в Україні не зареєстрований жодний вид ГМО, тому відомча розпорошеність у питаннях біобезпеки має негативний вплив на здоров'я людей та довкілля, — зазначила голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Наразі наша організація не задоволена тим, як відбувається маркування продуктів. Цю ідею довели до абсурду, і контролюємо ми лише кінцеву стадію. У Європейському Союзі існує програма «Від поля до столу», яку ми хочемо запровадити в Україні. Вона передбачає контроль за насінням для посівів, культурами, які вирощуються на полях, сільськогосподарською продукцією та сировиною, м'ясом тварин, яких годували кормами з ГМО чи без них. Ми маємо зробити жорсткі умови для тих, хто нелегально все-таки вирощує ГМО-культури або використовує модифіковану сировину.
Як зазначають екологи разом з науковцями Міністерства охорони навколишнього природного середовища, багато іноземних виробників, які тривалий час займаються вирощуванням ГМО-культур, бачать в Україні потенційне джерело для збуту товарів. До речі, першоідея створення генетично модифікованих продуктів — врятувати людство від голоду, адже для багатьох бідних країн це проблема №1. Однак деякі з цих держав, знаючи про небезпечний вплив мутованих організмів на людину, відмовляються приймати гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування, які містять ГМО. В Україну ж такі продукти й досі завозяться.
— Ми прослідкували два шляхи, як вони перетинають кордон нашої держави. Перший — їх завозять під виглядом продовольчого або фуражного зерна, без документів на вказівку, що це генетично модифіковані культури. Тоді вони переробляються на борошно, використовуються як сировина для продуктів харчування або як корм для тварин. Другий шлях — коли ці культури завозяться для посівів, знову ж таки з підробленими сертифікатами. Державна митна служба не має технічних можливостей для перевірки на наявність ГМО рослин чи насіння. І покарати винних теж не можна, бо цього не передбачає закон. Хоча там і є вказівка про притягнення порушників до адміністративної та кримінальної відповідальності, але у відповідних кодексах немає таких статей. До речі, в Європі за несанкціоновані посіви ГМО передбачається штраф — 200 тисяч євро, а також позбавлення ліцензії на вирощування сільськогосподарських культур, — додала Тетяна Тимочко.
Скільки ж в Україні вирощується генетично модифікованих культур, точних та офіційних цифр науковці назвати не можуть. За словами кандидата біологічних наук, доцента Національного технічного університету України «КПІ» Олексія Ситника, як тільки з'являються результати незалежних експертиз про площі сільськогосподарських культур та вміст у них ГМО, відразу з'являються спростування цих результатів з боку компаній-виробників. Як правило, такі заперечення пишуть комісії, які безпосередньо співпрацюють з цими компаніями. Досліджень, які б доводили безпечність ГМО-продуктів, також у світі не існує.
— ГМО-продукція в Україні дуже поширена. У ковбасних виробах присутні соєві інгредієнти. А за нашими даними приблизно 70% сої, яка присутня на нашому ринку, є транзитною, вона завезена до нас компанією, яка вирощує модифіковані культури. Тому багато сумнівів викликає нинішнє маркування продуктів на вміст ГМО, оскільки воно не відповідає дійсності, — продовжив Олексій Ситник. — І це стосується не тільки соєвих інгредієнтів, а й кукурудзяних, яка також трансгенна, ми маємо неофіційні дані стосовно посівів цієї культури в Україні. Поки в нас немає реєстру ГМО, не може йтись про об'єктивну систему контролю ГМО в Україні. А ризик безконтрольного поширення ГМО дійсно є. І це несе загрозу здоров'ю людини. Тому ми не припускаємо їхнє використання в дитячому харчуванні. Але воно є в дитячих продуктах, частково навіть у морозиві.
Але контролювати всі продукти, які потрапляють до споживача, на вміст трансгенних речовин в Україні нікому. Частково цю функцію бере на себе Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Але тут зазначають, що з 2003 року, коли Україна приєдналася до Картахенського протоколу з біобезпеки (документ передбачає якраз контроль за розповсюдженням генетично модифікованих продуктів), до відомства не надходило жодного офіційного звернення від виробників про можливість використання генетично модифікованих організмів в Україні. При цьому модифікованої продукції у нас не поменшало, безслідно вона теж не зникла.
