8 лютого у Волинському державному університеті імені Лесі Українки відбулися відразу дві події — відкриття фотовиставки «Дня» і презентація нових книжок — «День і вічнісь Джеймса Мейса» та «Апокрифи Клари Гудзик», із бібліотеки газети. На акціях були присутні заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук і заступник голови міської державної адміністрації Святослав Кравчук, ректор університету Ігор Коцан, викладачі, студенти історичного, філологічного факультетів та факультету міжнародних відносин, учні студії журналістської майстерності Луцької гімназії №14, працівники бібліотек і журналісти місцевих газет та телебачення.
«Тут представлені талановиті роботи! — сказав, відкриваючи фотовиставку, ректор Ігор Коцан. — Дивишся й думаєш, що ці знімки передають усі деталі наших реалій, які так точно іноді словами не передати. Зізнаюся, я взагалі люблю дивитися фотографії інколи більше, ніж картини. Бо, очевидно, вони правдиво фіксують те, що дуже непросто зафіксувати, — час. Цікаво буде подивитися на фото, зроблені на початку ХХI століття, за років п'ятдесят». «Очевидно, ті ракурси, на яких зупинилися талановиті погляди фотомайстрів, свідчитимуть про перебіг новітньої історії, — продовжила головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — І хоч ми вже проторували шляхи до людей за допомогою слова, але й не відкидаємо інший спосіб зв'язку з ними — за допомогою образу. Наші проекти робляться для того, щоб активізувати суспільство, щоб люди більше розуміли помилки, зокрема, чому українські спроби отримати незалежність чи побудувати власну державу кожного разу наражалися на певні невдачі... Можливо, хтось щось нове відчує і збагне про свій народ і його історію. Ми пропонуємо історію не як багаж мертвих знань, а як активний спосіб думання про минувшину, сьогодення і майбутнє».
Із запитань і виступів викладачів, студентів та журналістів було зрозуміло, що всі читали принаймні одну із книжок «Дня». Особливо публіка була обізнана із трьома першими виданнями — «Україна Incognita», «Дві Русі» та «Війни і мир». До речі, невдовзі після виходу «України Incognita» в 2002 році у Волинському університеті відбулася її презентація. Відтоді інтерес до наших акцій і книжкового проекту зростає. Свідченням того є хоча б ця зустріч. Пропонуємо кілька вражень від представлених видань і фоторобіт.
Валентина ШТАНЬКО, редактор відділу національного відродження газети «Волинь»:
— Мене дуже вразила книжка «День і вічність Джеймса Мейса». Очевидно, це завжди хвилює, коли людина іншої національності та іншої культури переймається минулим твого народу. На жаль, ми й досі мало знаємо про Голодомор. Хоча коли я повертаюся спогадами у своє дитинство, згадую нашу сусідку — тітку Надю. Пригадую, її родину називали «Милинькие». Довгий час не могла зрозуміти, чому саме це вуличне прізвисько люди їм дали. Аж згодом дізналася, що це були українці з південної України, які, рятуючись від голоду, їхали на захід. Своє прохання про допомогу вони починали словами: «Милинькие, подайте, Бога ради...». Теоретично, вже тоді ми повинні були дошукуватися правди, але в тій системі, в якій жили, це не завжди було можливо.
Мені б хотілося, щоб цю книжку прочитали якомога більше співвітчизників. Я зараз займаюся підготовкою майбутніх журналістів — у Луцькій гімназії №14 уже сьомий рік існує факультатив основ журналістики, тож намагатимуся, щоб мої учні з цим виданням обов'язково ознайомилися.
Майя ХМЕЛЮК, викладач кафедри української літератури:
— Фотографії дуже різні, тому й емоцій від них багато. У цілому фотовиставка розширює кругозір і спонукає дивитися на світ іншими очима, очима того, хто фотографує. Професіонали це роблять вправно, вміло, неперевершено! Мені найбільш імпонують роботи «Багато доріг», «Поза часом» — вони мають філософський смисл і дарують хороший настрій. Також тут представлені жахливі моменти нашої реальності, які, як на мене, необов'язково пропонувати на конкурс — їх достатньо в щоденному бутті. У Луцьку бувають фотоекспозиції в Будинку техніки, але, на жаль, нечасто й не такі масштабні. Спасибі, що приїхали й пожвавили наше життя. Ви вже оглянули місто? Запевняю, відкриєте багато цікавих місцин і закутків. Я б хотіла, щоб ви закохалися у Полісся так, як Ліна Костенко. Про це свідчать її вірші «Я хочу на озеро Світязь», «Несе Полісся в кошиках гриби»...
Про перебування «Дня» у Луцьку, зокрема про фотовиставку та презентацію книжкових новинок, а також про відвідини унікального Музею Волинської ікони та знаменитого замку Любара читайте у найближчих номерах газети. До речі, учора відбулася зустріч головного редактора «Дня» Лариси Івшиної зі студентами факультету журналістики Львівського Національного університету імені Івана Франка.
