Доктор філософських наук Сергій Борисович Кримський, професор. Народився 1930 року на Донбасі в м. Артемівську. Закінчив філософський факультет Національного університету ім. Тараса Шевченка 1953 року. З 1957 року працює в Інституті філософії НАН України, де пройшов усі посади — від молодшого лаборанта до завідуючого відділом. Зараз — головний науковий співробітник Інституту філософії. Автор 8-ми наукових монографій і близько 200 статей, присвячених проблемам методології та культурології науки. Заслужений діяч науки та техніки України, член Нью-Йоркської академії наук.
АНКЕТА «Дня»
Які уроки ХХ століття Ви вважаєте найбільш важливими для подальшого розвитку цивілізації?
Які тенденції в розвитку українського суспільства на межі століть непокоять Вас понад усе?
Місце й роль науки в житті суспільства в нас і за кордоном. Які вони зараз і якими Ви хотіли б їх бачити?
Відповіді
1. Головним змістом нашого сторіччя, що завершає перехід до третього тисячоліття, стало зникнення останніх військових імперій. Сьогодні підбивається підсумок всесвітньому історичному процесу, що розпочався в другому тисячолітті до нашої ери, коли виникли перші імперські держави. Діяльність цих держав у ХХ столітті призвела до таких жертв, перед якими тьмяніють злочини Ашурбаніпала й Навуходоносора. Ніякими удаваними або реальними гріхами людей не можна виправдати загибель десятків мільйонів людей, якими в нашому сторіччі обчислюються жертви імперського тоталітаризму в Європі та Азії. Людство зазирнуло в такі безодні зла, які змінили наше уявлення про Бога, людину та історію. Страждання людини виявилися більш трагічними, ніж страждання Бога. Хоча нам і замерехтіло світло споконвічних істин. Ще раз було доведено, що людина — істота вертикальна й не може жити навколішки. В історії, як показало ХХ сторіччя, все ж діє деякий закон збереження людства, що виявився в тому, що нам вдалося уникнути третьої світової війни й підтвердити рятівний принцип обговорюваності всіх конфліктів.
2. Головною негативною тенденцією сучасного українського суспільства залишаються кризові ситуації в економіці. Хоча будь-яка криза — це не лише деградація однієї лінії розвитку, але й поява умов для нових можливостей у майбутньому.
Негативні явища в Україні означаються посиленням бюрократичного свавілля, що спотворює конструктивну роль держави, й безпрецедентною політизацією суспільства. Тим часом, багато які ділянки соціально-економічної діяльності вимагають обробки до такої міри, щоб вони спрацьовували за автопілотом і не були результатом соціально-політичної боротьби. Політика в наш час дуже дорого коштує й не заслуговує на те, щоб поглинати в такій мірі ресурси суспільства. На передній план час висувати соціальну самоорганізацію суспільства, всілякий розвиток творчої самодіяльності людей. А вона щокроку наштовхується на бюрократичні рогатки.
3. В ідеалі майбутнє кожної нації в наш час визначається її науковим та інтелектуальним потенціалом. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті — умова виживання. Реально ж цей прогрес упирається в можливості фінансування науки, передусім, фундаментальної. Дефіцит коштів для цього необхідно компенсувати правильною стратегією управління інтелектуальними ресурсами. Доцільно залучити найбільш перспективні наукові кадри у відповідні дослідницькі програми, які, крім своїх прагматичних цілей, повинні служити тилом захисту команд від інтриг бездарностей і неуків.
Привертає увагу й тактика так званої «гаражної» науки, коли дослідницьке завдання ставиться багатьом невеликим творчим групам, кожна з яких працює на мінімальному фінансуванні. Але за першого ж успіху однієї з них забезпечення зростає у багато разів за рахунок скорочення груп, що відстали. Наука вимагає наукового підходу.
