Три роки тому, в розпал курортного сезону, в Ялті уперше відбувся Міжнародний фольклорний фестиваль. Тоді очманілі від спеки та засилля поп-зірок відпочиваючі валом валили до трьох сценічних майданчиків Ялти, де співали і танцювали колективи з 19 країн світу. Загальне захоплення викликав і справжній рицарський турнір, проведений у рамках фестивалю.
Наступного року було вирішено продовжити фестивальну традицію. Причому цього разу за ідеєю організаторів — ЗАТ «Таврійські ігри» — фестиваль мав стати кульмінаційною точкою культурної програми для глав держав, які прибули в Ялту на саміт. Програма була побудована так, що кожного президента вітав фольклорний колектив із його країни. У кінці програми сльозу розчулення мав викликати інтернаціональний гопак, коли грузини, молдавани, вірмени, казахи і, звичайно ж, українці вплітали свою неповторну квітку в різнобарвний танцювальний вінок.
Свято вдалося на славу. На жаль, високі гості не були присутніми на ньому, вирішивши слідом за Володимиром Путіним не брати участі в розважальних заходах: якраз тими днями на дні моря в невідомості перебували моряки з підводного човна «Курськ».
Нинішній, III Міжнародний фольклорний фестиваль «Ялта-2001» не тиснув офіціозністю і не вражав уяву розмахом. Одна сцена в Ялті, друга — в Алушті. Хоча склад учасників і цього разу був досить різноманітний: Болгарія, Угорщина, Єгипет, Індонезія, Китай, Куба, Югославія, Туреччина. Частина колективів складалася зі студентів, які навчаються в Україні. А наймолодший із тих, що були присутніми на фестивалі, індонезійський ансамбль «Ява», створено в Києві із працівників посольства. Мистецтво народів близького зарубіжжя було представлено іще скромніше — російським і молдавським колективами.
Ялтинці з ностальгією згадували улюбленців минулих фестивалів — австрійських «Лісорубів», грузинських хлопчаків, які хвацько витанцьовували лезгинку, чорношкірих танцюристів з африканської країни Того. Але, як кажуть, святе місце порожнім не буває. За три дні концертів у кожного колективу з’явилися свої шанувальники. «Кубу! Давай Кубу!»— кричали тінейджери, що пробралися під саму сцену. І Куба «давала»! Під запальні ритми латиноамериканських танців витанцьовували не лише дівчата в коротеньких спідничках, але й статечні добропорядні татарочки з ансамблю «Учан-су», які чекали за кулісами свого виходу.
В артистів з індонезійського ансамблю не було відбою від бажаючих сфотографуватися з ними на спомин. Іще б пак! Костюми в них були розшиті золотом, прикрашені коштовним камінням та штучними квітами. Створені вони за давніми малюнками, які дійшли до наших днів. А китайські дівчата з парасольками неначе зійшли з картинок заморських календарів, що привозили колись до нас моряки далекого плавання. До них так і хотілося доторкнутися рукою. Невже справжні?
Турки розгулювали Ялтою, оголивши мечі та насунувши на голови кольорові тюрбани. Однак їх ніхто не боявся: карнавал є карнавал.
Так що всупереч прогнозам скептиків фестиваль не просто відбувся, а відкрив курортний сезон в Ялті.
— А таке трапляється надто рідко, — каже ініціатор фестивалю, народний депутат України Ігор Франчук. — Зазвичай курортний сезон починається в Криму в другій половині червня. Сподіваюся, такими акціями, як фольклорний фестиваль, ми заглушимо антирекламу Криму, що останнім часом нав’язували курортникам російські засоби масової інформації.
Безумовно, тільки піснями і танцями та чудовим кліматом не заманиш у Крим туристів, що вже встигли побувати і в Туреччині, і в Болгарії. Треба поліпшувати наш ненав’язливий сервіс, реконструювати готелі, пансіонати. Але де брати кошти?
— Великі надії ми покладаємо на інвестиційні проекти, — додав мер Ялти Володимир Марченко. — Два роки тому, майже одночасно із проведенням першого фольклорного фестивалю, став працювати закон про пріоритетний розвиток Ялти. Завдяки цьому сума інвестицій минулого року вдвічі перевищила весь бюджет Ялти. Ці гроші надходять на розвиток нашого курорту.
