Поточний турнір на Кубок України має подякувати львівським «Карпатам» за повернення свого авторитету, за інтерес до цього турніру практично всіх зацікавлених футболом людей. Якби не «Карпати», черговий Кубок України знову став би лише аргументом у одвічній вже, здається, суперечці між «Шахтарем» і «Динамо» за лідерство у вітчизняному футболі. Зробити національний Кубок більш цікавим могли б і його організатори, проте Професіональна футбольна ліга ніби навмисно робила і робить усе можливе, аби щороку приводити до фіналу ті ж самі «Шахтар» та «Динамо». Ці команди штучно «розводять» по кубковій сітці, аби вони не змогли «перетнутися» раніше фіналу. А в наступному сезоні взагалі пропонується звільнити наших лідерів від попередніх турів Кубка України.
Навряд чи варто ще повторювати риторичні вже твердження про те, що саме Кубок країни є тим турніром, в якому всі рівні, в якому команда із райцентру може перемогти чемпіона країни. Завдяки Кубку у містах, чиї команди не виступають у вищій лізі, хоча б один-два рази на рік бачать команди вітчизняної еліти, що є справжнім футбольним святом. Залишається скасувати останні преференції командам-лідерам, і Кубок стане воістину всенародним турніром.
Поки над цим думають «нагорі», становище почали виправляти «знизу». Львівські «Карпати», які виступають у першій лізі, спочатку вибили із турніру на Кубок одеський «Чорноморець», а згодом примусили зупинитися і чемпіона країни — донецький «Шахтар». Цим львівська команда вирішила одразу кілька питань поточного сезону. Перше — фіналіст чи володар Кубка забирає собі місце у Кубку УЄФА, тому аби виступити у цьому турнірі, слід бути в чемпіонаті щонайменше на третьому місці. Друге — завдяки цьому кілька українських клубів зібралися заявитися у Кубок Iнтертото, відбірний турнір для тих, хто не виборов права грати в Кубку УЄФА у національних турнірах, але дуже цього хоче. Третє — впродовж кількох місяців наш футбол знаходився у заінтригованому стані: всіх цікавило, чи зможуть «Карпати» зупинити після «Шахтаря» ще й «Динамо»? Четверте — шанс потрапити на арену єврокубків одержала команда «Металург» із Запоріжжя, де якраз добудовують хоч і маленький, але новий сучасний футбольний стадіон. П'яте — сам Львів усю зиму жив футболом, наперед смакуючи принциповий двобій мiж «Карпатами» і київським «Динамо».
Цей перелік можна продовжувати ще, але, гадаю, і цього досить. Перейдемо, власне, до футболу, якого так довго очікували у Львові. Після нудних столичних футбольних буднів, посеред яких футбольні матчі національних турнірів проходять практично непомітно, наскрізь «профутболений» Львів виглядав напрочуд святково. Народ два тижні тільки і говорив про футбол. Майже як у старі добрі часи, коли «Карпати» грали у чемпіонаті СРСР, а на знаменитій львівській «клумбі» в центрі міста говорили про футбол, а не про політику. Втрутився і львівський бізнес, який спробував заробити на цьому інтересі максимально. Крутилися довкіл і політики, але у них нічого не вийшло. Бо Львів чекав саме хорошого футболу. I дочекався.
Увечері в середу «Карпати» цілком могли перемогти. Лише на кілька сантиметрів повз ворота киян пролетів м'яч після невідпорного удару головою у виконанні Шмакова. Якби тоді був гол, була б інтрига, була б боротьба. А так ми побачили лише щось на зразок «майстер-класу» від «Динамо» для учнів із першої ліги. Тренер киян Дем'яненко вдало побудував тактику команди, і вона перемогла 2:0. Перемогла не занадто напружуючись, давши відпочити кільком гравцям основного складу, яких замінили резервісти. «Динамо» перемогло на класі, лише зрідка вмикаючи свою справжню швидкість на вкрай тяжкому для гри полі львівського стадіону.
Але це був футбол, це був Кубок. До останньої хвилини повні трибуни стадіону гнали свою команду вперед, і «Карпати», не маючи в розпорядженні іншого вміння, вперто накидали м'яча до воріт «Динамо», створюючи хоч якусь напругу. Спостерігаючи за цією грою між командами різних українських ліг, між якими мала б бути величезна прірва у рівні гри, багато хто задавав собі запитання: чому всі матчі не проходять в України так, як цей? З перед ігровим ажіотажем. З лихоманкою уболівальників. З усім тим, що відрізняє справжній футбол від видовища, яке ми спостерігаємо під час переважної більшості футбольних ніби матчів.
Впевнений, що трансляцію цього футболу зі Львова, якби її показав хоча б один із центральних телеканалів, народ дивився б з інтересом не меншим, ніж яку-небудь закордонну прем'єр-лігу. Та й у Запоріжжі перший кубковий матч між «Металургом» та «Iллічівцем» із Маріуполя теж вийшов видовищним і цікавим. Господарі програвали, але перемогли таки 2:1 і тепер за три тижні у Маріуполі буде ще один, вирішальний двобій. У Києві повторного двобою між «Динамо» і «Карпатами» у квітні не буде. Буде звичайний матч, яких у «Динамо» за сезон буває кілька десятків. Буде змістовний футбол високого класу у виконанні лідера чемпіонату, але не буде футбольного видовища, яке було у середу у Львові. Парадокс — у Львові створили задля гри на Кубок цілком пристойну форму із усіма необхідними атрибутами. Не вистачило тільки змісту гри у самих «Карпат». У Києві ж навпаки — змісту у грі «Динамо» скільки завгодно, а відповідна форма відсутня. Залишається сподіватись, що відсутня поки що.
Кубок України. Півфінал. Перші матчі: «Карпати» (Львів) — «Динамо» (Київ) — 0:2; «Металург» (Запоріжжя) — «Iллічівець» (Маріуполь) — 2:1. Матчі-відповіді відбудуться 12 квітня.
