Головний редактор «Дня» Лариса Івшина справедливо зазначає, що наших читачів можна вважати співавторами газети, яка твориться методом народної будови. Чи не найкращим цьому прикладом є «Бібліотека «Дня». Наприклад, серед авторів чотирьох томів «Екстракту» є наші читачі з різних куточків країни. А акція «Подарунок рідній школі», що теж пов’язана з Бібліотекою і вже здобула прихильників у багатьох областях України, розпочалася з Чернігівщини. Її ініціатором став наш активний читач Валерій Коваль, який першим під час перебування Фотовиставки «Дня» у Чернігові подарував своїй школі (яку закінчив вже кілька десятиліть тому) комплект книг Бібліотеки для повноцінного вивчення учнями історії.
Сьогодні у Валерія Коваля день народження. «День» привітав Валерія Івановича зі святом і, скориставшись нагодою, поставив йому кілька запитань.
— Валерію Івановичу, як у вас виникла ідея започаткувати акцію «Подарунок рідній школі»?
— До цього мене підштовхнули самі книги з Бібліотеки газети «День». По-перше, це дуже цікавий історичний, а, по-друге, корисний навчальний матеріал. Оскільки я за першим своїм фахом вчитель (викладав у школі російську мову та літературу), а також великий шанувальник газети «День», то вважаю за потрібне, щоб молодь, яка йде за нами, знала свою країну і навчалася давати оцінку тому, у якому суспільстві вона буде жити і яке суспільство їй потрібне. А в цьому напрямку я не знаю інших видань, які могли б так повно розкривати все, що було, що є і може бути. Ідея подарувати книги з Бібліотеки «Дня» рідній школі не виникла раптово. Це продумана акція з мого боку. Започаткували ми її саме під час перебування Фотовиставки газети «День» у Чернігові, і не тільки я один зробив такий подарунок, до акції долучилося ще чимало людей. Якщо цього року «День» зі своєю Фотовиставкою відвідає Чернігів, я впевнений, що до акції «Подарунок рідній школі» долучаться нові читачі.
— Які книги ви вважаєте смислоутворюючими для нації і порадили б прочитати їх усім українцям?
— По-перше, я всім би порадив прочитати книгу з Бібліотеки «Дня» «Україна Incognita». Серед сучасних авторів мені дуже подобаються Марія Матіос, Оксана Забужко. Не можливо уявити українця, не знайомого з творами Ліни Костенко. Це, безумовно, класика, особливо остання її книга «Записки українського самашедшого» — вона перевертає все.
— Як громадський діяч, скажіть, будь ласка, які суспільно-політичні теми сьогодні активно обговорюються у вашій родині?
— Ми говоримо фактично про все, адже живемо життям України. Нас цікавлять і внутрішні події, і міжнародні. Коло питань насправді дуже широке. Наприклад, моя дружина є викладачем музики — ми дуже любимо музику, а в Чернігові є прекрасний симфонічний оркестр — тому часто спілкуємося на музичні теми. А оскільки я є давнім прихильником газети «День», то найбільше обговорюємо ті матеріали, які друкуються на шпальтах «Дня».
— Ви згадали про прекрасний симфонічний оркестр у Чернігові. До речі, У Чернігові неодноразово відбувалися Фотовиставки «Дня». Розкажіть читачам «Дня» про специфіку життя на вашій малій Батьківщині.
— Колись Чернігів був промисловим центром, тут активно розвивалося сільське господарство. Зараз ця область посідає останнє місце серед всіх областей України за соціально-економічними показниками. Мені боляче бачити на базарних прилавках інженерів, лікарів, вчителів. Люди на Чернігівщині живуть надією і водночас живуть одним днем. Але при цьому у Чернігові висока духовність. Я б сказав, що Чернігів — це українська Мекка, тому що ми маємо чудові собори, високоінтелектуальних людей, прекрасний театр, гарний симфонічний оркестр. У Чернігові красива й гарна молодь. Тому духовне життя, попри все, є. Основна біда в тому, що люди стають матеріально бідними, а за матеріальною бідністю розпочинається духовна бідність.
— Чи є в Чернігові духовно багаті люди, готові працювати, щоб змінити ситуацію в країні?
— Безумовно, є. Люди, які готові щось змінювати, є всюди. Але питання постає по-іншому. Для того, щоб щось змінювати, треба, щоб наше суспільство навчилося вибирати. Відчувало свіжі ідеї. Це має бути не тільки ідея суверенності і державності, які є, а ідея добра і людяності. Коли ми один на одного дивитимемося з добром, тоді суспільство, а відповідно і життя, буде кращим. Я не втрачаю надії, що так воно і буде.
— Валерію Івановичу, оскільки ви читач ініціативний, поділіться рецептом, як потрібно наближувати людей до акцій «Дня»?
— Розповідати про них. Потрібно йти крок за кроком від однієї хати до іншої. Газета — найкращий агітатор. Я кожен день дивлюся інтернет-версію вашого видання, але якщо не тримаю в руках газету, то не відчувається отой смак. Це вже жанр. Те, що робить газета «День» і її головний редактор Лариса Івшина зустрічами з молоддю, Фотовиставками, які стають з кожним роком кращими і змістовнішими, наближає людей і до видання, і до його ідей. Але тут знову постає економічне питання. Адже думати про духовне не можуть люди, які знаходяться на межі виживання.
