Трохи більше тижня у місті Лева триває виставка світлин ХХ Міжнародної фотовиставки газети «День». Незважаючи на гарячий сесійний період у «Львівській політехніці» виставку відвідують чимало спраглих до фотомистецтва. Дні «Дня» у Львові привертають увагу не лише університетської та освітянської спільноти, але й медійної, та загалом усіх небайдужих. Чимало із львів’ян, дізнаюся із розмови, відвідують виставку вже не вперше. Завітати на фотовиставку від «Дня» — своєрідна традиція, щорічний ритуал.
Приміром Назар ДАНЧИШИН, працівник МІОКу, розповідає, що «уже відвідував виставку минулого року, і цьогоріч — також. Фотографії дуже актуальні. Уже встиг проголосувати за світлину, де зображені військові капелани. Я не фахівець у питаннях фотографій, але дуже гарно, що такі виставки відбуваються у «Львівській політехніці», одному із найбільших університетів України».
«Усі світлини — дуже гарні, — ділиться Надія МОКРА, співробітниця відділу науково-організаційного супроводу наукових досліджень НУ «ЛП». — Особливо сподобалася фотографія дівчаток на святкуванні Великодня. Але складно виокремити одну, бо всі — дуже цікаві та актуальні — приурочені до подій цього року. Відвідую фотовиставку «Дня» щороку».
Розповідає про світлини, які її найбільше вразили, Тетяна ХОМЕНКО, доцентка кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка: «Від року до року ця виставка є нашими моментами, які складаються у вічність. Усі фото — надзвичайно документальні. Хоча мене вразило фото, виконане в імпресіоністичному ключі — «Туман» авторства Сергія Мірошника. Надзвичайна робота, яка вирізняється, бо асоціюється із мирним спокоєм, і він контрастує із усіма тими жорсткими реаліями, які представлені на інших фото. Чи не єдина світлина, яка вирізнилася своєю художністю з-посеред документалістики. І це теж дуже добре, бо все це — фрагменти життя, фрагменти смислів. І що важливо — фрагменти націєтворчих смислів. Фото презентують собою незламний дух, силу волі до перемоги. Ще дуже запам’яталася серія світлин «Стіна сліз і пам’яті», фото «Наш дід Левко». Такі роботи — це місток між поколіннями. Є світлини, які демонструють оптимізм, незламність — особливо такі, де зображені військові, поранені, полонені. І ще було одне фото, яке вразило мене — «Київ часів олігархату». Воно дуже яскраве і добре показує нашу технологізовану еру, де людині немає місця. Бо все забудовано, все — технологізовано. І людина там губиться... Запам’яталося фото «Нова церква». Мені пригадався образ Христа у риштуваннях. Воно засвідчує наше духовне відродження. Одразу на згадку приходить твір Олеся Гончара «Собор». Ще пригадую фото «Ігри героїв», де зображений тренер з дзюдо. З цієї світлини лине незламний оптимізм. І не лише від неї. А й від усієї виставки загалом. Бо з року в рік оця націєтворча символіка, у центрі якої є незламна духом людина, яка готова перемагати ворога і себе, є стрижнем фотовиставок газети «День».
Особливо цікаво перечитувати враження відвідувачів із книги відгуків, яка стоїть на виставці, де кожен охочий може залишити кілька слів-штрихів власних переживань від побаченого. Ось кілька:
«Дуже потужні енергетично фотографії. Дякуємо, що ще раз нагадуєте — йде війна! До щему в серці — «Пошуки загиблих біля Лисичанська», «Побратим», «Ротація» та багато інших. Дякую!»
«Надзвичайні миті життя. Вислів «фото — душа» — це справді так. Дякую за те, що вкладаєте серце і душу, роблячи фото. Це нагадує про важливе, надихає, повертає до життя! Все в душі йде обертом, коли бачиш такі картини!»
«Дякую за сильні, емоційні і чуттєві знимки! Усе життя країни і світу завмерло в об’єктиві фотокамери. Чесно і правдиво, а головне — із глибинним сенсом. Дякую, газето «День», що своєю працею. достукуєтеся до найпотаємнішого і найважливішого в душах українців».
Нагадаємо, що фотовиставка газети «День» триватиме у Львові (у головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12) до 7 червня. Встигніть оглянути усю експозицію (а це понад 150 найкращих світлин міжнародного фотоконкурсу) та проголосувати за ту, яка сподобалася найбільше.
