Програма концерту із двох відділень була насиченою: виконувалися твори французьких композиторів ХVII століття Марка Антуана Шарпантьє та Жана Батіста Люллі, а також Каміля Сен-Санса (1835— 1921). Одна із принад концерту полягала в тому, що більшість музичних творів, які почули присутні, виконувалися вперше не тільки в Києві, а й в СНД. Наприклад, «Різдво для інструментів» Шарпантьє — «мозаїка» з 10 інструментальних п'єс із поетичними старовинними назвами, такими, як «Городянин із Шартра», «Напередодні Різдва», «Нехай ваша худоба напасеться» або «Куди йдуть ці пастухи». Скільки в тих п'єсах тиші, елегії, святої простоти! Які елегантні веселощі, яка ніжна, легка журба! В уяві виникає то свято на площі старовинного міста, то галантні забави в королівському палаці, то молитовне піднесення. Як завжди вразила «історичність» музики — твори ХVII століття переконливо свідчили, що життя, принаймні ритми життя людини, помітно змінюються із плином часу. Кожна частина «Різдва» Шарпантьє — то маленька картина іншого життя, іншої епохи, на зразок творів художника Ватто (той самий час), коли людям жилося розмірено, неквапливо, згідно з порами року.
Найбільш вражаючим відкриттям, однак, була «Різдвяна ораторія» для солістів, хору, оркестру, арфи та органа облігато Сен-Санса, написана 1860 року. Певна консервативна виконавча традиція, згідно з якою формується список регулярно виконуваних у тій чи іншій країні творів, досі представляла слухачам Сен-Санса виключно як автора світських віртуозних інструментальних творів; загальновідома, найчастіше в концертному виконанні, також його опера «Самсон і Даліла». І ось на концерті в костьолі нам випало велике задоволення послухати «Різдвяну ораторію» з 10 частин. Твір надзвичайної, майже містичної краси. Наприклад, хор «Чого метушаться народи» або тріо (сопрано, тенор, баритон) «З тобою владарювання». Виконання було досконалим. Ідеться про оркестр «Перпетуум-мобіле», художній керівник і диригент Ігор Блажков, та Камерний хор «Благовіст», художній керівник Віктор Скоромний. Гарно звучали голоси Надії Петренко (мецо-сопрано) та Олега Чорнощокова (баритон).
За словами маестро Ігоря Блажкова, оркестр «Перпетуум-мобіле» із часу свого заснування (1983 рік) завжди ставив собі за мету пропагувати музичні твори, як вітчизняні, так і світової класики, старовинні й сучасні, які ще не звучали в Україні. Ігор Блажков постійно розшукує такі твори в бібліотеках, архівах, нотних сховищах України та інших країн. У нотних зібраннях Разумовських, Юсупових, у Берлінській співочій академії він відкрив та підготував для використання чимало маловідомих і навіть узагалі невідомих шедеврів світової музики. Багато знайдених таким чином та виконаних оркестром творів записано у фонд Національної радіокомпанії України, а також на платівки. Особливе значення Ігор Блажков надає відновленню забутої духовної музики.
Одну з таких прем'єр глядачі щойно мали задоволення слухати в костьолі, де, до речі, оркестр грає з 1995 року, тобто із часу відкриття храму після реставрації. Програми минулих концертів також складалися з рідко виконуваних духовних творів, зокрема, австрійських та італійських композиторів.
Концерт у храмі Св. Олександра відбувся завдяки фінансовій підтримці Посольства Франції в Україні. Як це вийшло? Пан Блажков розповів, що із часу свого прибуття до Києва Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні пан Паскаль Фієскі часто був присутнім разом із сім'єю на концертах «Перпетуум-мобіле». Пізніше він запропонував присвятити одну із програм оркестру французькій музиці. На останньому концерті були присутні численні працівники французького посольства; деякі з них, як, скажімо, прес-аташе Анн Станкевич, орієнтуються в музичному житті столиці значно краще, аніж багато хто з нас, «тубiльцiв».
Після концерту пан Паскаль Фієскі люб'язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента «Дня», зокрема на таке: «Як він оцінює виконавців і слухачів концерту французької музики?» На що п. посол відповів: «Це вельми оригінальна музика, яку не часто почуєш, дуже вдало підібрана й виконана з великою точністю та почуттям. Уважна й натхненна публіка. Відзначу, що акустика в костьолі Св. Олександра цілком нормальна як для собору з куполом, набагато краща, аніж у Будинку органної музики». Ще одне запитання стосувалося православної духовної музики: «Чи цікавиться пан посол православною музикою, чи мав нагоду слухати її в концертному виконанні або в церкві?» Відповідь: «Я захоплююся православною релігійною музикою і досить часто слухаю її. Уже слухав близько десяти хорових колективів, деякі з них — кілька разів. Це — «Київ», «Думка», «Фрески Києва» та інші. Чув я православні співи також під час релігійних служб: у Володимирському соборі, Києво-Печерській лаврі, Кирилівській церкві, в греко- католицькій церкві».
Гарний концерт — то завжди свято, подих безпричинної радості. Музика змиває з душі неважливе, скороминуче, надає реального масштабу всьому дрібному та незначному. Послухати французьку музику прийшло багато киян. Слухачі, вдягнені у зимовий одяг (у костьолі немає гардероба на таку кількість людей), стояли щільним натовпом у проходах, під стінами. Молодь, щоб бути ближче до виконавців і не заважати іншим, сиділа навпочіпки. Навіть дипломатичний корпус важко було забезпечити місцями. Багато присутніх робили записи на магнітофони, знімали телекамерами, фотографували. У місті відбувалася значна Подія. Попри всі незручності та неабияку тривалість концерту, слухацька дисципліна, зацікавлення музикою, повага до виконавців були бездоганними. Одне засмутило всіх присутніх: музиканти не виконали жодного номера на «Біс!». P.S. Наближається Різдво Христове, великий 2000-літній ювілей; оркестр «Перпетуум-мобіле» має гарний і різноманітний різдвяний репертуар, але, на жаль, досі не має фінансової підтримки для дуже необхідних безкоштовних виступів перед публікою. Чекатимемо на добрих самаритян-іноземців?
