Ужгородська (або ж Горянська) ротонда — найцінніша і найстаріша пам’ятка храмової архітектури, яка збереглася в Україні з XII століття і поступається за своїм значенням хіба що Софії Київській. У Європі від таких споруд залишилися лише руїни, тоді як Горянську ротонду досі відвідують парафіяни. Так кажуть фахівці. Водночас вони стверджують: якщо терміново не взятися за ремонт унікальної пам’ятки, вона може зникнути з лиця землі. Бо вже сьогодні в ній протікає покрівля, а неповторні фрески на стінах вкриваються вологою, мохом та людською байдужістю...
Горянська ротонда височить на скелястому виступі Анталовецької поляни, що на околиці Ужгорода. Звідси відкривається чудовий краєвид на Карпатські гори. Тому вже п’ятий рік поспіль саме звідси починається святкування Дня міста: з цього пагорба власне розпочався Ужгород. Унікальною є сучасна історія самого храму. 1879 року під час ремонтних робіт у напівзабутій церкві св. Анни, яка розташувалась у невеличкому селі Ужанського комітату, під старою штукатуркою раптом почали з’являтися на світ кольорові фрески. Причому не одна. Спеціалісти з Будапешту, які терміново прибули у Горяни, були шоковані знахідкою. Уже попередній аналіз горянських фресок засвідчив, що намальовані вони були у XIV — XV столітті. Через деякий час було створено комісію з охорони пам’яток історії та культури і зроблено офіційну заяву. Таким чином, церква з околиці Ужгорода стала відома на всю Європу. І не тільки своїми неповторними фресками, а й своїм віком — понад 800 років. Перші реставраційні роботи розпочались тільки 1912 року, коли міністерство освіти та науки Угорщини, нарешті, виділило потрібні кошти. Тоді ж укріпили фундамент ротонди, замазали тріщини, а фрески сфотографували і почали роздумувати, як їх врятувати від невблаганного часу. Над ротондою спорудили нову шоломоподібну покрівлю, а фрески вирішили не чіпати, тільки забілили ті місця, де їх не було. Згодом місцевим греко-католикам дозволили проводити тут служіння, але в жодному разі не займатися самостійною реконструкцією будівлі...
На жаль, заборона реконструювати нині перетворилася в катастрофічну ситуацію — ротонда руйнується на очах. Узимку температура повітря у храмі, що має діаметр 8,5 метра, може опускатися до 15 градусів морозу. Через нинішню безвихідь її обігрівають застарілими конвекторами. А відтак неважко уявити будь-кому ситуацію: зі стін старовинного храму стирчать труби від цих приладів для обігріву... Але й це ще не все. Як розповідають спеціалісти, після того, як віряни на початку 90-х поштукатурили тут стіни, утворився ефект постійної вологості. Це провокує плісняву та грибок на стінах і стелі, що є неприпустимо, коли мова йде про збереження унікальних фресок. Стіни знизу взимку мокріють, поволі обвалюються, а зовнішня бетонна стяжка втягує вологу. Якщо не створити відповідний клімат у приміщенні, фрески просто загинуть.
«Горянська Ротонда — греко-католицький храм Покрови Пресвятої Богородиці XI століття — занесена до книги пам’яток ЮНЕСКО, і хоч перебуває під охороною держави, однак гідної уваги до себе не відчуває. Саме тому міський голова Сергій Ратушняк ініціюватиме питання про те, щоб закласти в бюджет кошти на порятунок Горянської ротонди, яка має стати туристичною Меккою, а також відправити лист в ЮНЕСКО», — повідомив прес-секретар міського голови Олег Подебрій.
За його словами, 40 тисяч гривень особистих коштів на ремонтно-відновлювальні роботи Горянської ротонди асигнував міський голова Сергій Ратушняк і депутати від фракції «Народна» Ужгородської міської ради. Перші 10 тисяч гривень від мера вже спрямовані на встановлення системи опалення. Відтак ремонту також потребують покрівля та стіни. Фахівцям слід подумати й над тим, як врятувати унікальні фрески. За словами отця Йосипа Вереша, прикрасити ротонду фресками вирішив володар Ужанської домінії й Ужгородського замку Дьордь Другет, зачарований італійськими розписами. Фрески виконані за складною методикою, що нині вже не застосовується: мокра «свіжа» поверхня при розписі всмоктувала в себе 10-сантиметровий шар фарби! Сюжети розписів зображують найважливіші епізоди iз земного життя Ісуса Христа, фрески вражають простотою і життєвістю їхніх персонажів, у цьому їх унікальність. В Угорщині є подібні ротонди, однак фрески там не збереглися.
«Чи не вперше за довгі роки влада звернула увагу на храм, а ми отримали розуміння й сприяння, — розповів отець Йосип. — Міська рада виділила кошти на ремонт покрівлі, що протікала, і наразі вона ж проводить цей ремонт. Замінa старої покрівлі на гонту, а також підготовка, необхідна для прокладення системи опалення, розпочалися одразу після святкування Дня міста. Треба було, насамперед, зупинити потрапляння води всередину на фрески, щоб вони не нищилися! Разом з опаленням ротонди вирішуватиметься питання щодо освітлення, утеплен ням підлоги, яка зараз зроблена із бетону. Експерти радять замінити також зовнішнє покриття стін, бо через те, що є зараз, стіни не «дихають», покласти дренаж з вентиляцією, хотілося би поліпшити інфраструктуру, зокрема під’їзну дорогу, тобто потрібна системна, послідовна робота, бо ми маємо зберегти цю святиню, її автентичність не тільки для вірників, а й для наших нащадків. Особливо гості з-за кордону відзначають, що тут панує особливий піднесений дух, не хочеться йти...»
За словами отця Йосипа Вереша, Горянська ротонда унікальна тим, що є шестигранною (класично такі церкви є восьмигранними), стіна в цих місцях має товщину 2 — 2,5 метра, виконана з каміння, перемішаного з цеглою. Вся родзинка такої будівлі ось у чому. Йдеться про те, що ротонда всередині має вигляд правильного шестикутника. Шестикутник, або гекcограм — древній астральний знак, який був символом Бога Яхве в іудеїв, а у середні віки його використовували і християни. Він символізував також надприродні сили Сонця, Світла та Вічності. Середньовічні майстри стверджували, що коли людина вступає до такого храму, то від неї відступає все зло та темні сили. Отже, у Горянській ротонді можна очистити свою душу від злих духів та демонічних сил...
Однак грошей, що дасть міська влада, на ремонт Горянської ротонди однозначно не вистачить. За попередніми підрахунками, потрібно щонайменше 2,5 млн. грн. Ці гроші повинні бути виділені з державного бюджету. Реставратори навіть відправили пакет документів до Віктора Ющенка. Очікують, що гроші надійдуть: напевне ж повинні в столиці збагнути, якщо втратимо унікальну пам’ятку — світ нам цього не вибачить. Однак про державну підтримку чомусь поки що нічого не чути...
