Про це говорить Вікторія ПАВЛОВИЧ, голова Донецької обласної організації «Всеукраїнська екологічна ліга». «Наше законодавство не діє з багатьох причин. Немає певних економічних умов. І самі люди не хочуть і не прагнуть дотримуватися закону. Заводи й фабрики сплачують за забруднення довколишнього повітря досить невеликі суми. І, по суті, ці гроші мають повертатися на реалізацію екологічних програм. У великих компаній такі програми існують, є навіть екологічні департаменти, але гроші в компанії не повертаються. Таким чином, виходить замкнене коло», — говорить вона.
ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ І КОНТРОЛЬ
Багато в чому проблему регулювання могла б змінити Угода про асоціацію з ЄС. «Угода про асоціацію вимагатиме дотримання європейських норм підприємствами. Це стосується умов праці робітників, забруднення довкілля — води, ѓрунту й повітря», — відзначила в Донецьку представник Бундестагу Віола фон Крамон (детальніше про її візит «День» писав у № 107 від 25 червня 2013 року). Чи буде це втілено в життя, залежить від політичної волі високопосадовців.
До речі, нещодавно «День» писав про концепцію плану дій з охорони навколишнього природного середовища області до 2020 року, яку розробили в Донецькій області. Тоді експерти заявили, що слабке місце плану — це контроль за виконанням. При цьому чіткої довгострокової стратегії підтримки екологічних ініціатив й досі немає. Нещодавно губернатор області Андрій Шишацький підписав комюніке про співпрацю із засновником неурядової громадської організації R-20 Арнольдом Шварценеггером. Організація спеціалізується на інноваційних екологічних й енергетичних проектах. Представництво компанії в Донецьку займатиметься розробкою і реалізацією проектів за такими напрямами: комплексна модернізація енергопостачання і теплопостачання шляхом переходу на устаткування з виробництва енергії, що працює на біомасі, використання сонячної енергії, перехід на світлодіодне вуличне освітлення. Андрій Володимирович неодноразово говорив про пріоритети регіону в екологічному напрямі, зокрема торкався теми чистої питної води, але на разі серед пріоритетів регіону тема екології не значиться (див. сайт Донецької обласної адміністрації, розділ «Пріоритети регіону»). При цьому питання ДонОДА «Яке питання для вас найбільш актуальне?», екологія разом з медичним обслуговуванням і сферою ЖКГ посіли у донетчан друге місце (за станом на 1 липня).
ЛИШЕ 5% УКРАЇНЦІВ ЕКОЛОГІЧНО ОСВІЧЕНІ
Тетяна ДУРНЄВА, керівник програм ДОО КВУ, «Донецьк без тютюнового диму», учасник робочої групи з розвитку концепції велосипедної інфраструктури, стверджує: «Про екологію, як і про власний організм, треба думати завжди. Роздільний збір сміття, відмова від паління, свідоме споживання, — все це також впливає на стан екології і безпосередньо залежить від звичок громадян. Багато людей готові щодня скаржитися на заводи, що забруднюють довкілля, але при цьому продовжують, наприклад, палити й викидати недопалки у водойми або на газони. Отже одним закриттям шкідливих заводів проблему не вирішити. Потрібно змінювати свідомість», — вважає вона.
На думку В. Павлович, саме відсутність екологічної свідомості —найголовніша проблема українців сьогодні. «Вважається, що тільки 5% українців екологічно освічені, але є ж інші 95%. Все починати потрібно з дитячих садків. Лише тоді виросте екологічно освічене населення. Сьогодні ж підсвідомо люди розуміють ризики, які пов’язані зі здоров’ям, але при цьому вважають, що цьому вони не можуть зарадити, і що їхній голос ніяк не може вплинути на економіку, бізнес тощо. Це помилкова думка, тому що люди якраз і визначають всю політику держави, формують запит знизу. Громадяни мають звернути увагу в першу чергу на себе — як вони поводяться з природою. Наприклад, багато хто не знає, що не можна викидати батареї на смітник. Ось це питання у нас не вирішується, як і не вирішується питання енергозберігаючих ламп, які містять ртуть. Проблема є, але в державі не розроблений механізм утилізації небезпечних відходів. Підприємствам мають видаватися ліцензії на переробку, при цьому підприємство має бути зацікавлене в отриманні ліцензії і, відповідно, прибутків. Щоб отримувати прибуток від переробки, має бути певна кількість ламп. Ми повинні говорити державі, що є така конкретна проблема і її необхідно вирішувати, тобто потрібно взаємодіяти з владою. На жаль, поки що позитивних прикладів небагато, але вони є. Це і закон про куріння в громадських місцях, і законопроект про заборону фосфатовмісних миючих засобів. Таких прикладів має бути більше. Всі знають, що звичайний пластик дуже довго розкладається, тому проблему слід вирішувати відразу кількома способами. По-перше, використовувати тонкий пластик (щоправда, він значно дорожчий за звичайний), по-друге, використовувати в побуті сумки з тканини замість поліетиленових пакетів (такий досвід є, але його мало), по-третє, має існувати закон, який регулював би використання пластику», — продовжує вона.
Як змінити поведінку людей? Одна з відповідей — небайдужість і власний приклад. Катерина Жемчужникова, громадський діяч, член донецької команди «Еко-Фан» нещодавно поінформувала населення щодо точок збору батарей, також збирала у знайомих батареї і відносила їх в точки збору. Більше півроку тому точка збору припинила своє існування, проте активістці й досі телефонують друзі та знайомі, які хочуть допомогти утилізувати батареї. «Я не очікувала такої реакції», — розповідає вона. Невдовзі Олена Поплавська створила загальний інформаційний ресурс battery.dn.ua, де зібрано дані про всі пункти прийому відпрацьованих джерел живлення. Зараз основних точок збору батарей дев’ять: Донецький технікум промавтоматики, Донецький електрометалургійний технікум, Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі, Донецький учбово-виховний комплекс №1, готель «Park Inn by Radisson», школи №90, №46, №64, школа в смт Желанне. Станом на сьогодні населенням здано вже більше 100 кг батарей.
