Такий і Золтан Жофчак — ужгородський керівник авторського
навчально-виховного комплексу, створеного замість загальноосвітньої школи
№2. Заслужений педагог узяв за мету розвиток фантазії та небайдужості малюків
(бо до школи долучений і дитсадок. — Авт. ) та молоді до навколишнього
життя. Кожен учитель виступає автором власної програми виховання, яка затверджується
педрадою. Тому й комплекс — авторський. Крім відомих предметів, при ньому
надихають душу дитячий театр, знаменитий в Україні та зарубіжжі хор «Едельвейс»
під керівництвом самого З.Жофчака, студія прикладного мистецтва, вокальні
ансамблі, мала академія мистецтв із акцентом на закарпатську етнографію...
З веселого вирування навчально-виховного комплексу вдалося
«вихопити» 24-літню Наталію Хухру. Вона ж бо в своїй студії живопису й
діток учила малюнку, і сама готувалася до власної персональної виставки
в «Арт-салоні» Будапешта. Закінчила Поліграфічну академію у Львові, вже
четвертий рік радо працює в З.Жофчака. Зараз із десятьма групами своїх
учнів-фантазерів оформляє нове приміщення для студії живопису. Тут і ліпші
взірці із щорічних підсумкових виставок, і стенди про російські та голландські
натюрморти, розвиток закарпатської школи живопису, і декоративні тарілки,
подаровані краянами під час творчих експедицій у села.
Її учениця — третьокласниця Ганя Полак сказала мені:
— Я кожен день малюю казки. Малюю багато. Бо якщо я зупинюся
— то життя стане ще страшнішим.
Я не міг нічого сказати у відповідь. Дивився просвітлено
на хоч і фантазійно-казкові, але водночас дуже реально-радісні авторські
листівки Наталії Хухри із зодіакальними знаками, — і сам починав вірити,
що казку малювати обов'язково треба. На зло всьому! Кожен день. Бо хоч
«поезія не може жити на смітнику, але без неї життя — злочин». Так говорив
Михайло Коцюбинський. Так сказав би він і сьогодні.
