На уроках сольфеджіо багато часу витрачають на вивчення музичних інтервалів. От квінта охоплює п’ять ступенів. Чиста квінта, наприклад, між до-бекаром і соль-бекаром, містить три з половиною тони і вважається милозвучним інтервалом. А якщо замість соль-бекару взяти соль-дієз, почуємо різкий тривожний звук — це зменшена квінта, тритон, який, відповідно, містить три тони. Тож у музиці спонтанна творчість переплітається з математикою.
Існує поняття генеративної музики, в основі якої — використання алгоритмів. По 30 липня у Вільнюсі, у філії української галереї ЦЕХ, представляють кінетичну генеративну арт-інсталяцію. Литовський митець Андрюс Шараповас розробив об’єкт, який завдяки спеціальному алгоритму одну секунду перегляду рівня 4G-покриття перетворює на одну секунду музики. Кількість інтернет-з’єднань у різних регіонах Литви визначає ритм і гучність звуку. Обсяг завантаженої інформації впливає на його висоту. Статистичні показники сесій також впливають на яскравість світла і швидкість тіньових анімацій.
ТОЧНІ ДАНІ ТА АБСТРАКЦІЯ
Інсталяція складається з 70 сегментів. У кожному з них є металева планка, активатор звуку, саунд-демпфер, резонатор і мехатронік. Сегменти розміщені у виставковому просторі так, що є чотири вузькі та 11 широких напрямків руху. Створювати інсталяцію Андрюсу Шараповасу допомагала команда з понад 70 фахівців — програмістів, інженерів, електромеханіків. Робота тривала близько п’яти місяців.
ЗВУЧИТЬ СТАТИСТИКА! КІНЕТИЧНА ІНСТАЛЯЦІЯ СКЛАДАЄТЬСЯ З 77 СЕГМЕНТІВ. У КОЖНОМУ Є МЕТАЛЕВА ПЛАНКА, АКТИВАТОР ЗВУКУ, ЙОГО ГЛУШНИК — САУНД-ДЕМПФЕР, РЕЗОНАТОР І МЕХАТРОНІК, ТОБТО ПРИЛАД, ЯКИЙ СКЛАДАЄ ПРОГРАМИ ДЛЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ОБЛАДНАННЯМ. НА ФОТО — ДЕТАЛІ ОДНОГО З СЕГМЕНТІВ
За задумом автора, віртуальна двовимірна інформація набуває характеристик реального об’єкта. «Ось чому я використав музику як засіб вираження — це просторове і абстрактне, яке контрастує з пласкою точністю статистики», — пояснює Андрюс Шараповас.
Структура об’єкта багато в чому продиктована простором, де його розмістили: він створювався під розміри та акустичні характеристики галереї ЦЕХ. Але від початку митець знав, що інсталяція складатиметься з сегментів. «Все відбувалося дуже органічно, — говорить Андрюс. — Остаточне бачення з’явилось не одразу. Спершу я знайшов відповіді на свої початкові, доволі абстрактні запитання. Потім різні фактори впливали на рішення, знайдені під час створення роботи».
«НАЧЕ ВСЕРЕДИНІ МУЗИЧНОЇ ШКАТУЛКИ»
Митець, який живе та працює у Вільнюсі, останні 18 років створює електроакустичну музику, театралізовані перформанси і відео. «Я «фліртував» з кінетичним мистецтвом раніше, але це мій перший проект такого масштабу, — ділиться Андрюс Шараповас. — Мене цікавить статистичний запис дій, зроблених великою кількістю людей, як форма хаосу і шуму. У мене є хороший друг-фізик, який свого часу працював з темою шуму, і він пояснював мені деякі аспекти цього явища. Мені цікаві різні форми порядку і шуму, а також можливості рандомізації, тобто випадкового вибору».
«Цей проект запропонувала створити вільнюська продакшн-студія SomeFilms. Нашу галерею обрав сам митець, який потім надіслав обґрунтування, що інсталяція є оригінальним твором, — розповідає Олександр Щелущенко, засновник галереї ЦЕХ. — Це дуже важка робота: 70 об’єктів, що генерують звук, не зовсім зрозумілий простір і реальність, в яку ти потрапляєш. Мої перші враження від інсталяції — наче опинився у буддистській ступі, де грає потойбічна музика. Ще це можна порівняти з перебуванням всередині якоїсь музичної шкатулки».
«ЛЮДЕЙ ФОРМУЮТЬ ПОТОКИ ІНФОРМАЦІЇ»
«Така музика показує, що хаотична діяльність людини може перетворюватися на дещо гармонійне, — розмірковує Андрюс Шараповас. — У ширшому сенсі ми самі є машинами зі збору статистичних даних. Використовуючи короткострокову і довгострокову пам’ять, пам’ять тіла і почуттів, ми постійно збираємо і засвоюємо інформацію. Ми формуємося її потоками. З одного боку, числа допомагають спростити і промаркувати дані, а з другого — вони можуть привести до абстракції. Поняття нескінченності приходить до нас через числа, тож обмеження або спрощення щодо них вельми умовні. Числа можуть бути дуже експансивними».
Автор інсталяції зізнається, що належить до людей, які структурують все, що роблять. «Деякі рішення щодо чисел можуть мати для мене внутрішнє символічне значення, але це «моя пісочниця», — продовжує Андрюс. — Я бачу багато, щоб утриматись від свідомого самообмеження. Структурування насправді дає свободу. Коли ви можете робити що завгодно, ви не можете робити нічого. Коли ви маєте набір правил, ви вільні в їхніх межах. Я не бачу в цьому жодного конфлікту. Можливо, просто так працює мій розум, але мені потрібні чіткі визначення. І це — подарунок, бо змушує бути винахідливим».