Проте фільми ж є! Тільки місце «споживання», зустрічі фільму та глядача
тепер не публічне — кінотеатр, будинок, сім’я, квартира.
Ми зустрілися з Миколою СТРУКОВИМ — директором і власником найбільшої
в Україні мережі відеопрокатних пунктів — Львівської фірми ЗМС на відеовернісажі
«Відкрита зона», який проходить на круїзному теплоході «Академік Віктор
Глушков».
— Що таке ЗМС?
— Це «Заклади Миколи Струкова».
— З чого все починалося?
— Коли почалася перебудова, організував у Львові кілька пунктів відеопрокату,
на зразок районних бібліотек. Справа пішла.
— І як нині ця «справа»?
— У нас дев’ять фірмових прокатних пунктів. У кожному — по тисячі фільмів.
Працює 48 чоловік, в основному фахівці з вищою освітою. Всі пункти обладнані
комп’ютерами, в пам’яті яких і анотації фільмів, і абонентські картки у
клієнтів, і інша інформація. Інформація постійно оновлюється і за рахунок
нових надходжень, і аналітичним обліком, де важливе значення мають смаки,
переваги та попит клієнтів. Кожен пункт щомісяця поповнює фонд п’ятдесятьма
новими фільмами.
— А де ви берете нові фільми? Що це за репертуар?
— Фільми у нас ліцензійні, придбані переважно в українських і російських
дистриб’юторів. Але не тільки. Постачальниками є прибалтійські фірми та
інші зарубіжні.
Репертуар різноманітний і дуже свіжий. Клієнти стабільні. Чимало людей
відвідують наші відеопрокати багато років.
— Тобто, ваші відеопрокатні пункти — це своєрідні клуби за інтересами?
— Звичайно. При одному пункті ми відкрили кафе. Помітьте, не при кафе
— відеопрокат, а при відеопрокаті — кафе.
— Вам не заважає телебачення?
— Аж ніяк. Безліч безкоштовних для споживачів телеканалів глядач переглядає,
не зосереджуючись, працюючи пультом, у пошуках чогось свіженького. А фільм,
взятий у прокаті за гроші, глядач обов’язково додивиться до кінця. Це психологічний
нюанс. «Пультова хвороба» додає нам клієнтів.
— Вас не «давлять» власті, податкова?
— Чого нас давити? Персонал задоволений, клієнти задоволені, сплачені
податки складають десятки тисяч гривень. Інша справа, що я зацікавлений
у подальшому цивілізованому розвитку відеобізнесу в Україні. Мені неймовірно
близька ідея створення суспільної Відеоасоціації в Україні, яка б на нинішньому
перехідному етапі посприяла розвиткові та становленню законодавчої бази
для вільного розвитку приватної ініціативи й недопущення піратського зазіхання
на інтелектуальну власність.
