Без прописки ти не людина! Це було й раніше, ще за часів
радянського буття, тоді це було ще нелюдянішим, але сьогодні в Україні
це все ще триває i набирає сили. Набирає силу масштабний маразм загального
контролю та перевірки. Органи контролю та обліку розпухають на очах, як
шия у хворого на свинку, і незабаром хворий не зможе дихати. Паспортні
столи набули небаченої контролюючої влади! І вся формальність прописки
набула фантасмагоричних меж, настав справжній шабаш волюнтаризму та лиходійського
задуму. І за прикладом далеко ходити не потрібно. Наприклад, прописують
без зайвих клопотів лише батьків до дітей і дітей до батьків, це ще коли
дозволяє житлоплоща! Якщо метрів забракне, то й не чекай на прописку! А
навіть щоб брата до брата прописати, то вийде така історія, що тільки тримайсь!
А щоб небожа до тітки — то й зовсім багатомісячна епопея, через державою
ж вигадані прийоми хитрощів. І справді, права рука не відає, що робить
ліва!
Ця ж прописка має недвозначне диявольське значення: ми
вас контролюємо, тож контролюйтеся, допомагайте. І допомагаємо.
Начальник паспортного столу — цар і бог. Коли хочу, тоді
й прийму. Якщо ти стоїш до нього в черзі — отже, ти згодний з такою системою
контролю, пропискою, згодний, мовчиш, чекаєш, доводиш, прагнеш її отримати,
ага, ось ти й попався, ти вже його паперова власність. Як захоче, так і
зробить. Може прописати, а може й ні. І такий складе циркуляр на твоїх
бланках, купу яких ти зобов'язаний купити тут же, в їхньому ларьочку, недешево.
Приходять заслужені люди, в орденах, академіки навіть — із заслугами перед
вітчизною і колишньою, й нинішньою, а їх штовхають за пропискою від столу
до столу. Але чому досі прописку не скасовано? Були ж розмови, й навіть
гучні? Чому ця драконівська голова минулого вистояла, залишилася незрубаною?
А вигідно! Але кому? Тільки не громадянинові України. Все тому ж контролерові
й вигідна, більше нікому. Але знову ж заради вигоди тисяч чиновників за
паспортними столами прописка зберігається, існує тоталітарний контроль,
людей у державі поділено на касти, на мешканців міст та сіл, на мешканців
великих міст і малих, на мешканців центру та периферії. Провінція і столиця,
різне ставлення до людей, різний рівень дотримання законів, різне ставлення
до букви закону. Різне все. Напівзаходами голову цю, прописку драконівську,
не зрубати, прикладом цьому є ухвалений Верховною Радою закон, щоб брали
на роботу незалежно від місця прописки. Закон виявився мертвонародженим.
Справедливість вимагає, щоб прописка була скасована як ганебна родима пляма
тоталітарної системи.
А так, громадяни, виходить от що: ми з вами живемо у феодальній
державі, де, починаючи від села до столиці, люди в нас належать до різних
категорій якості. І завдається ж колосальний удар по бюджетові! У невеличких
містах безробіття поголовне, все скупчене на ринку, i одним ринком прожиток
собі шукають і фахівці, і нефахівці. А в центрах надлишок роботи, яку городяни
з пропискою виконувати не бажають! Скасуй прописку, цей штучний заслін
на шляху рівномірного розподілу робочої сили та робочих місць, — і стабілізація
неминуча. Бюджет отримає величезну суму грошей! Адже насправді приховане
безробіття перевищує показники статистики в декілька разів, і при забезпеченні
народу роботою відрахування до бюджету зростуть значно більше за контрольні
показники. Що ж тоді так довго чекаємо? Кажуть збоку, що це ЧК вигадала
прописку, а вже потім все пішло- поїхало, і всі інші переінакшили, перейняли,
доопрацювали i стали владарювати, анiтрохи не вагаючись. Так і доїхали
з пропискою до незалежної України. Та яка ж вона незалежна, з цією пропискою?
Ганьба одна! Щоправда, людину захищає наша держава скрізь і всюди, хоч
куди покличуть, а в своєму домі терпимо знущання над людиною. Через цю
прописку держава влазить у такі інтимні міжлюдські стосунки, у такі тонкі
місця, у такі хворі теми й події, що подиву немає меж! І самі ж паспортні
працівники непрямо змушують іти на фальсифікації вже фактом існування прописки,
вже тут і лицемірство таке глибоке, що межує з патологією.
Людина — створіння вільне, сьогодні вона тут, а завтра
там, у пошуках кращої долі. І примушувати її висиджувати на одному місці,
в одному прописочному місці, без шансу випробувати долю в іншому місті
чи в іншій області — справжній злочин! От вони, прибічники «паспортних
столів», і ті, хто їх підтримує, здійснюють щодня злочин проти нації, проповідуючи
феодалізм, волюнтаризм, безвідповідальність, примушуючи громадян України
розкладатися під впливом наркотиків та алкоголю замість того, щоб працювати
й шукати своєї долі на українських безкрайніх просторах.
Прописка має померти у найближчі місяці! Геть прописку!
Кожен свідомий громадянин України, який вірить у майбутнє
своєї держави, мусить, не чекаючи ухвали парламенту, виписатися за місцем
проживання й увійти до широкого народного руху «Геть прописку». Звичайно,
зі збором підписів і все таке інше. Так або приблизно так. Будемо сподіватися,
що парламент слухатиме галс волаючого в пустелі, оскільки в погоні за хлібом
насущним ми якось забуваємо, хто нам створює додаткові труднощі в погоні
нашій за цим насущним хлібом, так ми ж його ще й утримуємо за свої кровні,
щоб він нам підніжки, сякий такий, ставив! Дійшли до абсурду! Приїхали!
Тут би й головному демократові указ видати про скасування всієї і всілякої
прописки по всій території вільної і незалежної. А то всі дивляться на
Захід, всі захоплюються, замість того, щоб потурбуватися про боротьбу з
виявами феодалізму на місцях.
Кажуть, що скасування прописки вплине на роботу міліції.
І дуже добре! Нехай вплине хоч скасування прописки, якщо вже ніхто й ніщо
вплинути не може! Давно час міліції взяти на себе відповідальність ПОЛІЦІЇ
і ввійти до міжнародних органів контролю за діяльністю поліції на своїй
території, щоб хоч брати-поліцейські проконтролювали їхні правові дії i
ті закони, за якими вони нині живуть. Можливо, через п'ять років і взяли
б Україну до ЄЕС. А то все імітує верх своє начебто щире бажання увійти
до ЄЕС, а мало що робить для цього як у правовому, так i в економічному
аспектi. Усе суцільна імітація. Та й ніхто з міністрів не хоче до ЄЕС насправді,
там же взаємний контроль один за одним, Європарламент і все інше. Куди
ж нам із нашою тотальною корупцією сунутися? Засміють, такі справи відкриються,
що враз усю еліту, як корова язиком, змете, тільки її й бачили!
Ось як прописка потягнула мотузочку. Всім вона вигідна:
і міліції — для тотального контролю, і паспортистам, тобто тій самiй міліції.
Не вигідна лише одній головній дійовій особі в державі, на інтересах якої
і будується держава європейського типу в останні п'ятсот років, — громадянинові
цієї держави. Тому що він має право поставити запитання: на якій такій
підставі ви примушуєте мене мешкати в селі Васюки, де вже вісім років немає
зарплати i голова КСП все розікрав, коли я, може, хочу жити в Києві, на
вулиці Сагайдачного, й підмітати названу вулицю за тверду платню? Що йому
відповість начальник паспортний? Може, скаже, така доля твоя, сину мій,
народитися й померти у Васюках? Або сором'язливо прикриється папочкою і
заспішить до міськвиконкому? Одне незрозуміло до кінця: невже й перші особи
держави сором'язливо скупчуються в коридорчику на прийом до начальника
паспортного столу, щоб їм поставили штампик про приналежність до певного
мертвого місця, як до живої особи, коли епітети стають життєво важливими:
киянин, львів'янин, дніпропетровець тощо. Ось що буває, коли людина втрачає
своє обличчя і йому нав'язується личина Ідіота з Пропискою.
Я закрив свій синій паспорт, де фіолетово світився штамп
про прописку, ганебне підтвердження моєї неволі, мого безсилля і ще багато
чого, про що кожен з нас знає сам без підказки. Позбутися необхідності
ставити такий штамп і означає те, ще чеховське: «видавлювати із себе по
краплині раба»!
