«Від маленьких кроків ми переходимо до глобальних дій» — саме ця фраза неодноразово повторювалася на прес-конференції, що відбулася в середу з приводу участі української делегації в Спеціальній Сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань ВІЛ/СНІД. Як вже повідомляв «День», її проведення було ініційоване саме Україною, чиє представництво на цій Сесії було найбільшим після США. Кожна країна-учасниця подала своєрідний звіт про ситуацію з ВІЛ/СНІД, а також проекти декларації, яка передбачає інтеграцію країн для боротьби з «чумою XX століття» (та й немає підстав для оптимізму і в наступному столітті). Спільними зусиллями 189 країн-членів ООН було складено й підписано Декларацію про прихильність боротьби з ВІЛ/СНІД. Нагадаємо, що деякі міжнародні зобов’язання щодо боротьби з вірусом вже приймалися — це і Карибське партнерство проти ВІЛ, і Програма дій Європейського Союзу, і декларація із запобігання ВІЛ/СНІД у регіоні Балтійського моря. Щойно підписаний документ унікальний тим, що вперше 189 країн склали єдиний план боротьби з вірусом, що вже дає певні гарантії для його успішної реалізації. Крім профілактики, лікування і захисту прав ВІЛ-інфікованих, про що немало говорилося останнім часом на різних рівнях, декларація включає в себе й такий вузький і зовсім не розроблений аспект, як допомога ВІЛ-інфікованим дітям, а також тим, кого ця проблема лише зачепила. Допомога полягає в консультативній і психосоціальній підтримці, контролі за тим, щоб вони отримували високоякісну медичну допомогу, мали житло й ходили до школи. Крім цього передбачено конкретні заходи для боротьби з епідемією в регіонах, яких торкнулися конфлікти й стихійне лихо. Правда, інтернаціональність документа не дозволяє опис заходів, які застосовуватимуться до наркоманів і повій, що викликано запереченнями ісламських держав.
Звичайно, що підписання такого документа — вже досить серйозний крок, але все ж основним є його реалізація. За ініціативи ООН буде створено Глобальний Фонд для боротьби з ВІЛ/СНІД, річний бюджет якого становитиме 7 — 10 мільярдів доларів. 50% цих грошей планується направити на боротьбу з епідемією в африканських країнах, де на сьогоднішній день кожний третій житель — ВІЛ-інфікований. Крім того чималу роль в тому, щоб «казка стала бувальщиною», відіграє розробка багатосекторних національних стратегій, які враховували б специфіку менталітету й соціально-економічну ситуацію в країні. Україна пообіцяла схвалити свою стратегію до 20 липня, а наступний рік, згідно з указом Президента, буде оголошено роком боротьби зі СНІДом в Україні. Природно, що така активність у цьому напрямі й невичерпний ентузіазм не може не радувати, адже проблема СНІДу є швидше соціальною, ніж медичною. Але виникає питання, чи здійсненні обіцянки скоротити до 2005 року частку ВІЛ-інфікованих немовлят на 20 відсотків, а до 2010 — на 50%, в той час як проблеми вітчизняної медичної інфраструктури такі гострі сьогодні? Адже не секрет, що ВІЛ-інфіковані в Україні не тільки не можуть отримати препарати, що дорого коштують, а й не завжди забезпечені знеболювальними засобами та антибіотиками.
