Очевидно, що будь-який крок, який стосується оновлення історичних та архітектурних пам’яток старовини, вимагає особливої делікатності і професіоналізму. На жаль, за останні роки будівельного буму в столиці саме це й не враховується. Прикладів цьому більш ніж достатньо. Чого вартий хоча б сумнозвісний багатоповерховий готель навпроти Софії Київської! Навряд чи майбутні покоління будуть нам вдячні за таку спадщину.
У низці численних житлових багатоповерхівок з підземними паркінгами, проекти яких нині займають більшу частину часу та уваги архітекторів на засіданнях містобудівних рад, пропозиції щодо відтворення історичних місць Києва сьогодні рідкість. На планшеті, який представляє передпроектні пропозиції майбутньої реконструкції Контрактової площі, око відпочивало. На ньому було зображено не модерновий комплекс зі скла та бетону, а справжнісіньку традиційну будівлю у стилі класицизму, оформлену елементами дорійського ордера. Її запропоновано побудувати на території, обмеженій вулицями Хорива, Межигірською, Костянтинівською та Контрактовою площею. На думку авторів проекту, архітекторів ДО «Центр містобудування та архітектури», сьогодні Київ практично не має території, яка достовірно відображає історичне середовище. Проектувальники пригадали про нездійснену ідею свого колеги-попередника, англійського архітектора В. Гесте, який точно на цьому місці у 1815 році пропонував побудувати будівлю козацького магістрату. Як відомо, саме він разом з українським архітектором А. Меленським працювали над переплануванням Контрактової площі, яка на початку ХIХ ст. була фактично повністю знищена пожежею. Пізніше тут з’явилися корпус Київської академії і Контрактовий дім, а також будівлі фонової забудови у стилі модерн, які сьогодні являють собою особливу цінність.
При розробці нового проекту за основу було прийнято знайдені в архіві креслення Гесте. Але новий проект не є точною копією невтіленої тоді будівлі. Архітектори спробували надати історичному ансамблю сучасного вигляду, при цьому намагаючись дотриматись усіх класичних канонів. Згідно з історичною традицією цього місця, нову будівлю запропоновано використати під торгово-офісний центр, а поряд, за рахунок демонтажу трамвайних ліній, розширити і обладнати пішохідну зону.
Головний архітектор Києва Василь Присяжнюк відзначив, що Контрактова площа вже не раз привертала до себе увагу київських містобудівників, і, напевно, вже настав час, коли варто всерйоз зайнятися пошуком інвестора, який би взяв на себе фінансування цього відповідального об’єкта. Однак професор Національної академії мистецтв Лариса Скорик висловилася категорично проти запропонованого. Вона назвала цей проект реанімацією ідеї архітектора, якого давно немає, що викликає відчуття глобальної фальсифікації. На думку Лариси Павлівни, сучасні зодчі можуть гідно увійти в історичне середовище зі своїми оригінальними пропозиціями. І взагалі не слід займатися псевдореставрацією. Навіщо займатися відтворенням того, чого ніколи не було. Крім того, Гесте робив цей проект, коли планування площі було зовсім іншим. Нові гостині ряди, клуб заводу «Більшовик» та інші будівлі останніх років кардинально змінили її вигляд. Л. Скорик вважає, що напередодні такої відповідальної реконструкції, гідної застосування світового досвіду, нашим архітекторам не варто варитися у власному казані — необхідно оголосити міжнародний конкурс на проект архітектурного рішення історичного заповідника на місці колишнього центру «північного Рима». Саме так колись називав Київ Бальзак.
Цей погляд підтримали й інші. Прозвучала думка, що на цьому місці нічого відновлювати, тому що там нічого й не було. А починати сьогодні домислювати історію — це означає влаштовувати ілюзіон.
З особливою увагою було сприйнято виступ колишнього архітектора Києва Миколи Жарикова. Свого часу він двічі брав участь у конкурсі на реконструкцію Контрактової площі і двічі був серед його переможців. Ще у 60—70 роках минулого століття археологи провели велику роботу з виявлення та вивчення історії Подолу. І хоча на той момент уже 46 розташованих тут об’єктів були під охороною держави, вченим вдалося виявити ще 180 будівель великої історичної цінності. Один із проектів Жарикова передбачав «оголити» і накрити склом сходи церкви Богородиці Пирогощі, по яких колись ступала нога князя Ігоря. Адже саме тут проходить один із найнапруженіших туристичних маршрутів столиці, і такий експонат часів Київської Русі міг би дуже прикрасити перелік визначних пам’яток Києва. Але незабаром на цьому місці виросла церква-новобудова.
На жаль, багато колишніх ідей зі збереження та відтворення тут історичних об’єктів сьогодні не знайшло втілення. Зате нещодавно розпочато будівництво величезного торгівельного комплексу, що викликає здивування як у жителів Подолу, так і у фахівців. Але, як кажуть архітектори, структуру площі, що склалася, сьогодні вже ніхто не змінюватиме. Микола Леонідович вважає, що будівництво запропонованої проектом будівлі магістрату цілком можливе — це надасть Контрактовій площі певного історичного вигляду. Але в ньому має розміститися не черговий торгівельний центр, а, наприклад, виставковий зал, будинок прийомів або районна адміністрація.
Василь Присяжнюк з великою увагою вислухав усіх, хто виступав, і не приховав свого здивування критичними зауваженнями. Залишилося враження, що він уже надто втомився від суцільних проектів залізобетонних багатоповерхівок і щиро зрадів такій «свіженькій» ідеї.
