Якщо ще десять років тому кліматологи сумнівалися, що людська діяльність спричинила глобальне потепління, то зараз, маючи найтепліші роки за останнє тисячоліття, майже усі експерти зі своїми комп’ютерними моделями кліматичних змін сходяться на думці, що минулі й сучасні технології виробництва продукції й непереборна людська тяга до покращання якості життя призвели людство, планету Земля на грань кліматичної катастрофи.
Зими в північній півкулі стали практично безніжними на величезних територіях, і сонячна енергія, яка колись відбивалася завдяки білизні снігу, тепер поглинається землею й разом з енергією, отриманою завдяки розщепленню атома, спалюванню мільярдів тон вугілля, нафти, трильйонів кубометрів газу й под., спричиняють небачені засухи в Афганістані, Замбії, Ефіопії, Еритреї, де протягом двох років не випадало й краплі дощу. А натомість у Бангладеш, Індії, Мозамбіку — катастрофічні повені. Уся вироблена енергія використовується для продукування товарів й послуг, що задовольняють людські потреби в їжі, одежі, будівництві, транспорті, війні, науці, освіті і розвагах. Тисячі вантажних потягів, сотні тисяч вантажівок різного калібру мчать дорогами практично усіх країн Європи, Америки, Азії, Південної Америки й Австралії до і з рудників, шахт, заводів, фабрик, електростанцій, елеваторів, ферм і торгових центрів. До них додаються особисті автомобілі, таксі, літаки, що переносять пасажирів-споживачів у межах міста, регіону й світу.
У будинках, школах, офісах, на більшості виробництв тепло, комфортно цiлорічно. У тих же офісах, будинках, школах мільйони комп’ютерів, телевізорів, відеомагнітофонів, мобільних телефонів. Господині користуються хімпорошками, пастами. Індустрія краси продуктує тисячі тонн косметики, індустрія розваг випускає мільярди компакт-дисків, творячи ілюзію безтурботного життя... Торгівля дозволяє робити покупки не входячи з дому, а у торговому центрі пакунки безпомилково будуть доставлені до вашого авто на електрокарі. Вже практично ніхто в розвинених країнах не хоче й не може уявити, що без цих речей людство обходилось тисячі років.
А ще не так давно, десь років 150, 90 відсотків усієї енергії було природного й м’язового походження. Її вистачало для виробництва й побуту, а освітлення було, в основному, природним, бо біологічні годинники людського організму, таїни яких почали розгадувати лише нещодавно, пристосовані до світлового циклу.
Сенсом життя більшості людей є бажання досягти життєвого успіху, що асоціюється зі зручностями, розкішшю, процвітанням. Але що ж таке процвітання, про яке не перестають говорити лідери «сімки», Євросоюзу, президенти і прем’єри? Окінавський саміт минулого року визначив процвітання як доступ до Інтернету. Планується виділити 15 мільярдів доларів японської допомоги для закупки японських же комп’ютерів для його розвитку в бідних країнах світу. Але ці країни, як, до речі, й Україна, потребують чистої води, ліквідації екологічно небезпечених виробництв, можливості прогодувати своїх людей. Процвітання — можливість придбати побільше речей? Так роблять деякі «шопотоліки», особливо люблячі американські мами, котрі витрачають за рік до ста тисяч доларів на своїх 10—15-річних. А невдовзі ці речі опиняються на звалищі. Їх можна переробити. Але ж для цього знову ж потрібна енергія. А деякі відходи взагалі не підлягають переробці, про що ми усі добре знаємо.
Нам не просто потрібно посилити «роль моральних стандартів», як пише Вацлав Гавел, а міняти усталені звички, зменшити особисті потреби й примхи до розумного мінімуму, навчитися, можливо, навіть краще, ніж німці, справлятися з відходами. І починати треба зі школи, навчаючи сортувати шкільні і домашні відходи. Це, поряд з першокласною освітою і самоосвітою, буде якщо не панацеєю, то хоча б ключиком для уникнення долі Атлантиди.
