Учора біля Українського дому відбувся черговий прес-брифінг із комітетом голодувальників, на якому його учасники заявили про завершення першої пасивної фази протесту та оголосили наступний етап — «початок активного наступу на владу». Члени комітету також оголосили, що попри все територія навколо Українського дому надалі залишатиметься плацдармом для різних культурно-мистецьких акцій без політичної символіки. Сергій Архипчук, член комітету на захист української мови, виголосив звернення до учасників акції, в якому висловив слова подяки та закцентував увагу на необхідності зміни формату протидії можновладцям: «Ми закликаємо вас припинити завдавати шкоди своєму життю та здоров’ю, бо ті, до кого ви апелюєте, засмагають на морському узбережжі і повністю ігнорують вашу громадянську позицію. Ми просимо вас припинити голодування, але не боротьбу. І закликаємо вас долучитися до лав Всеукраїнського комітету на захист української мови». Звернення підписало чимало відомих українських діячів: Василь Шкляр, Микола Княжицький, Олександр Солонтай та інші. Таким чином, мітингувальники погодилися припинити голодування, зважаючи і на стан здоров’я учасників (Оксана Неживенко розповіла, що на десятий день відмови від їжі знепритомніла), і через прикро низьку результативність акції. Тепер діяльність активістів буде спрямована на консолідацію свідомих громадян у регіонах: «Ми створили координаційну раду, яка складається з комітету голодувальників та представників громадських організацій. Нині до нас долучилося вже 17 організацій».
Втім, голодування припинили не всі учасники акції. Станом на учора на сходах біля Українського дому четверо активістів (деякі з них досить літні люди) продовжували відмовлятися від їжі, навіть зі шкодою для здоров’я. Один із членів оргкомітету зауважив «Дню», що це особиста позиція людей, що залишилися, проте комітет підтримуватиме тих, що продовжують голодувати, за будь-яких умов: і стежачи за станом їхнього здоров’я, і забезпечуючи безпеку.
Варто зазначити, що суттєву підтримку постійно усім голодувальникам забезпечували не тільки за допомогою слів чи технічного обладнання. За здоров’ям учасників акції протягом усього періоду голодування постійно стежили також лікарі-волонтери. Серед таких добровольців і Зоя КОНОВАЛЕНКО, лікар, яка, на відміну від інших, не боїться називати свого імені. Вона зауважила, що її підтримували друзі й сім’я, які приходили до Українського дому, щоб допомогти. «День» поспілкувався із Зоєю Олександрівною догляд за голодувальниками та можливі загрози їхньому здоров’ю під час виходи з голодування.
— Як довго ви надавали медичну допомогу біля Українського дому?
— Я допомагала голодувальникам понад тиждень. Коли дізналася про ухвалення такого законопроекту, та ще й про спосіб його прийняття, відразу вирішила бути поряд із людьми, яких це теж обурило. Приходила тоді, коли виходить. Інколи чергувала з ранку до вечора. Буває, залишалася з голодувальниками до ночі. Двічі ночувала під Українським домом, коли бачила, що є необхідність. Але більшість процедур голодувальники проводили самотужки. Я лише вимірювала їм артеріальний тиск і стежила, щоб вони пили побільше води.
— Чи достовірною є інформація про те, що під час госпіталізації в лікарні голодувальників зустрічали державні службовці із допитом? Чи перешкоджали припарковані біля Українського дому машини своєчасному приїзду швидкої допомоги?
— Так, такі сюжети були. Саме тому голодувальники наполягали, щоб їх у критичному стані відправляли відразу додому. Зокрема, так було з Ольгою ДОВГАНЮК. Прямо в лікарні її допитували, чому вона вирішила голодувати, хто її до цього схилив тощо. Я ще була свідком того, як машина «швидкої допомоги» не змогла проїхати крізь цю блокаду, іншого разу одна з голодувальниць сама дійшла до цієї машини. Проте пригадую, що якось лікарям таки вдалося прорватися під Український дім.
— Чим небезпечне таке раптове голодування для молодого організму? Скільки днів теоретично має тривати голодування, щоб потім організм зміг відновитися і щоб це не призвело до фатальних наслідків?
— Якщо все правильно робити і пройти певний підготовчий етап перед голодуванням, то небезпеки в семиденній відмові від їжі немає. Але ж це голодування почалося спонтанно, люди були цілком непідготовленими до нього. Тому це не дуже корисно, навіть шкідливо. Особливо для печінки. Відповідно до норми, скільки часу вони голодували, стільки днів треба й «виходити» із цього процесу. Важко сказати, хто скільки протримається, бо для цього потрібно робити аналізи крові й сечі. Голодувальники ж цього не робили — не було як.
— Що їм варто робити після завершення голодування? Чи дозволені голодувальникам вітаміни?
— Починати з води й соків, потім уживати салати й каші вже з невеликим умістом жирів. Щодо вітамінів, то голодувальники їх не вживали. Я рекомендувала воду. Останнім часом ще додатково — «Панангін». Магній і калій.
