Відстань — не перешкода для добрих справ. «Для мене велика честь очолювати проект «Ангели-хоронителі України» під егідою Ліги українок Канади, головою якої я є, — розповіла «Дню» у новорічній анкеті Леся Шимко, знакова постать канадської діаспори, яка, до того ж, очолює Канадсько-український парламентський центр. — Минулого року завдяки фінансовій підтримці нашої діаспори в Канаді та самовідданій роботі нашого партнера в Україні, полковника-медика Всеволода Стеблюка, ми створили перший Центр психофізичної реабілітації українських солдатів при військовому госпіталі в Ірпені, що під Києвом...».
Нам закортіло побачити наживо проект, про який розповіла Леся Шимко. Реабілітаційний центр на базі ірпінського Військово-медичного клінічного центру професійної патології існує ще з кінця 1980-х років. Та за останні два роки він суттєво змінився — завдяки ініціативі волонтерів. У центрі з’явилися нові кімнати для занять, сучасні тренажери. А з допомогою канадських благодійників (йдеться якраз про проект «Ангели-охоронителі України») і за участі помічника міністра оборони України Всеволода Стеблюка до госпіталю потрапив апарат IREХ, система інтерактивної реабілітації, аналогів якій немає у східній Європі. Як інноваційне приладдя допомагає нашим бійцям адаптуватися до життя після війни — «День» дізнавався під час візиту до Центру психофізичної реабілітації в Ірпені.
ІГРИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Завідуючий відділом нетрадиційних методів лікування госпіталю Дмитро Варламов заводить нас до невеликої кімнати із плазмовим монітором та зеленою стінкою навпроти. Саме з цих елементів складається інноваційний прилад.
БОЄЦЬ ОЛЕКСАНДР МЕДВЕДЄВ ЗАЙМАЄТЬСЯ НА IREX ВЖЕ ТИЖДЕНЬ І ЗАПЕВНЯЄ, ЩО РУХАТИ «ВІРТУАЛЬНІ КОРОБКИ» — НЕ НАЙПРОСТІША ВПРАВА
«Якщо пояснити простіше, то IREХ — це ігрова приставка, — розповідає пан Варламов. — Вона спрямована на реабілітацію пацієнтів з порушенням функцій рук та ніг, координації, з ураженнями відділів головного мозку. Загалом саме він націлений на відновлення рухливості. Лікувальна фізкультура має таку ж функцію, але там із хлопцями працюють лікарі, які, наприклад, рухають їм поранені кінцівки. Коли хворий працює у залі ЛФК — він спрямовує свої думки на проблему. З’являється біль, який обмежує рухливість. Це замкнене коло. IREХ пропонує пацієнту брати участь у грі. Людина відволікається, і їй простіше виконувати рухи».
Щодня на апараті проходять заняття від десяти до 12 людей. Для них спеціально розроблені 25 ігор-програм. Камера, розташована на плазмовому екрані, робить знімки пацієнта та створює його віртуальне зображення. Натомість чергові медики обирають програму для роботи і задають темп. Заняття тривають до 40 хвилин.
ЗАЛ ЛФК ІСНУВАВ У ГОСПІТАЛІ ДАВНО, АЛЕ ЗАВДЯКИ ВОЛОНТЕРАМ ТУТ З’ЯВИЛИСЯ СУЧАСНІ СИЛОВІ, КАРДІО- ТА ВЕЛОТРЕНАЖЕРИ, А ТАКОЖ БІГОВІ ДОРІЖКИ
Олександр Медведєв, боєць 21-го батальйону 56-ї бригади, щойно закінчив тренування на IREХ. Чоловік зізнається, що заняття на апараті не простіші, ніж лікувальна фізкультура, але значно цікавіші: «Я вже тиждень займаюся тут, і це досить цікаво. Зрозуміло, вік у мене трохи не той, щоб у комп’ютерні ігри бавитися, але вони приносять більше задоволення, ніж звичайні вправи. Покращення також помітне. Раніше рука у мене взагалі висіла, а тепер починає працювати».
ВПРАВИ ДЛЯ ПОБУТУ
Поряд із залом для IREХ обладнали кімнату релаксації. Це невелике приміщення з диванами, у якому грає музика, що розслабляє, а на екрані демонструють приємні картинки. У цьому ж корпусі функціонує зал для ерготерапії, який також створили силами волонтерів.
БОЄЦЬ «ПАДРЕ» У ШПИТАЛІ РОЗРОБЛЯЄ НОГУ З ПОШКОДЖЕНИМ НЕРВОМ. НЕЩОДАВНО ВІН ПЕРЕНІС ОПЕРАЦІЮ І НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ПЛАНУЄ ПОВЕРНУТИСЯ У СТРІЙ
«Тут ми вчимо хлопців адаптуватися до побутових умов, — розповідає лікар відділення реабілітації Анна Маковій. — Річ у тім, що після стандартних фізичних вправ деяким хлопцям складно підлаштувати свою моторику для виконання хатньої роботи. Тут ми вчимо їх усьому, починаючи від того, як відчиняти двері, і до миття посуду. Пропонуємо також і творчу терапію: ліплення та орігамі».
ФІЗКУЛЬТУРА — ВІД УСІХ ХВОРОБ
Один із найбільших реабілітаційних залів призначений для лікувальної фізкультури. Він функціонував давно, але більшість тренажерів тут з’явилися за останній рік.
ПІДТРИМКА — ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ РЕАБІЛІТАЦІЇ. ДИТЯЧИМИ МАЛЮНКАМИ ТА ЛИСТІВКАМИ ДЕКОРОВАНО СТІНИ У КОЖНОМУ ЗАЛІ
«У нас представлені кардіо- та велотренажери, бігові доріжки, — розповідає Анна Маковій. — Тут проходять групові заняття для пацієнтів з різними типами захворювань. У нас є хвороби і за віком, і за травмами. Найбільш затребуваний зараз — апарат для розробки колінного суглоба. Травма коліна дуже поширена. Багато хлопців, які приходять до війська, не готові до навантажень. У добровольчих батальйонах є ті, хто взагалі не служив в армії. Тому часто трапляються травми, що виглядають як побутові. Неправильно стрибнув — маєш проблеми з коліном».
У залі для фізичних вправ ми зустрічаємо бійця батальйону «Айдар» із позивним «Падре». Він — священик та біженець із Росії. Чоловік не один раз був поранений під час бойових дій на сході, а зараз намагається відновитися після старої травми: «У мене довгий час було пошкоджено нерв, і це почало даватися взнаки. — розповідає «Падре». — Я розумів, що потрібна операція, але відкладав її. Сюди потрапив 25 грудня. Днями лише зняли гіпс. Зараз почуваюся краще, але нога ще «висить». Поки нема активних бойових дій, можу привести себе у форму. Але тільки розпочнуться — знову стану в стрій».
ПРОБЛЕМИ З КОЛІННИМ СУГЛОБОМ — НАЙПОШИРЕНІШІ СЕРЕД БІЙЦІВ. ДЕЯКІ ХЛОПЦІ ДО АТО НАВІТЬ В АРМІЇ НЕ СЛУЖИЛИ, ТОМУ ТРАПЛЯЮТЬСЯ ТРАВМИ, СХОЖІ НА ПОБУТОВІ
Лікарі відзначають, що зараз забезпечення центру значно покращало, продовжують закуповувати нові тренажери. Зокрема, найближчим часом бійці почнуть працювати із приладами для розробки плечового та ліктьового суглобів. За словами лікарів, хорошого обладнання багато не буває, і вони сподіваються, що центр надалі удосконалюватиметься.
