Маємо надію, що скоро всі ми зможемо чітко й авторитетно відповідати на запитання своїх дітей щодо того як пишеться те чи інше слово. Ми просто знімемо з полиці, будемо сподіватися, "остаточний" довідник і знайдемо там потрібне слово. Скоро...
А поки що Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті міністрів завершує опрацювання нової, п'ятої(???) редакції українського правопису. У вересні його має розглянути й схвалити Кабінет Міністрів.
Ураховуючи застереження відомого мовознавця Юрія Шевельова: "...завдання правопису - формулювати як писати те, що є в мові, а не реформувати мову засобами правопису", члени комісії сходяться на тому, що в основу нового єдиного правописного кодексу має бути покладено нині чинний "Український правопис". Але разом з тим вони ж вважають, що до нової редакції треба внести окремі орфографічні норми, які існували у правописі 1929 року.
Голова комісії Микола Жулинський переконаний: "Нам, як ніколи, потрібний стійкий правопис, який спирається на вікові правописні традиції української мови. Ми повинні керуватися не псевдонауковим критерієм "узвичаєне слово в українській мові", а історичною традицією і фонетичною та морфологічною системами української мови". (Цитата зі збірника "Український правопис: так чи ні")
Загалом основні зміни та доповнення до Українського правопису увібрали пропозиції авторського колективу у складі старших наукових працівників Інституту української мови НАН України С.І.Головащука, Г.Н.Колесника й А.А.Бурячка.
Пропозицій багато. Це, зокрема, і вже відоме широкому загалові поширення вживання літери ґ на іншомовні слова новішого походження, і повернення іменникам третьої відміни у родовому відмінку традиційного закінчення -и (вісти, повісти, радости), і різке скорочення кількості загальних назв, у яких зберігається подвоєння приголосних (ванна, мадонна, манна, вілла).
Ці та інші пропозиції (деякі з них наведені в таблиці) підтримує більшість мовознавців. Проте Степан Демчук (Максим Запорожець) з Ольштина (Польща) зазначаючи, що більшість висловлених професором А.А.Бурячком пропозицій заслуговує схвалення, побоюється, що українці стануть "ґеґекати", якщо буде прийнято перший пункт пропозицій, висловлених професором. Відтак Степан Демчук рішуче виступає проти узаконення "ґеґекання" в Українському правописі. "Бо це не що інше, як псевдоукраїнізація, яка кінець кінцем призведе до ще більшого зросійщення нашого багатостраждального народу, і то вже в самостійній Україні, до того ж добровільно, бо вже без жодних указів царських і радянських сатрапів".
Зате українські науковці, зокрема фізики й математики, не бачать у цьому ніякої загрози й просять якнайшвидше внормувати написання слів іншомовного походження. Вони навіть запропонували список фізичних і математичних термінів, у яких треба писати ґ.
Усі висловлені пропозиції головно враховують і минулі набутки українського усного й писемного слова, і тенденції сучасного мовного розвитку. Адже упорядники нової редакції правопису роблять лишень спробу повернутися до засад, сформульованих 1847 року Тарасом Шевченком: "А на москалів не зважайте, нехай вони пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і в нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди".
Маємо надію, що скоро всі ми зможемо чітко й авторитетно відповідати на запитання своїх дітей щодо того як пишеться те чи інше слово. Ми просто знімемо з полиці, будемо сподіватися, "остаточний" довідник і знайдемо там потрібне слово. Скоро...
А поки що Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті міністрів завершує опрацювання нової, п'ятої(???) редакції українського правопису. У вересні його має розглянути й схвалити Кабінет Міністрів.
Ураховуючи застереження відомого мовознавця Юрія Шевельова: "...завдання правопису - формулювати як писати те, що є в мові, а не реформувати мову засобами правопису", члени комісії сходяться на тому, що в основу нового єдиного правописного кодексу має бути покладено нині чинний "Український правопис". Але разом з тим вони ж вважають, що до нової редакції треба внести окремі орфографічні норми, які існували у правописі 1929 року.
Голова комісії Микола Жулинський переконаний: "Нам, як ніколи, потрібний стійкий правопис, який спирається на вікові правописні традиції української мови. Ми повинні керуватися не псевдонауковим критерієм "узвичаєне слово в українській мові", а історичною традицією і фонетичною та морфологічною системами української мови". (Цитата зі збірника "Український правопис: так чи ні")
Загалом основні зміни та доповнення до Українського правопису увібрали пропозиції авторського колективу у складі старших наукових працівників Інституту української мови НАН України С.І.Головащука, Г.Н.Колесника й А.А.Бурячка.
Пропозицій багато. Це, зокрема, і вже відоме широкому загалові поширення вживання літери ґ на іншомовні слова новішого походження, і повернення іменникам третьої відміни у родовому відмінку традиційного закінчення -и (вісти, повісти, радости), і різке скорочення кількості загальних назв, у яких зберігається подвоєння приголосних (ванна, мадонна, манна, вілла).
Ці та інші пропозиції (деякі з них наведені в таблиці) підтримує більшість мовознавців. Проте Степан Демчук (Максим Запорожець) з Ольштина (Польща) зазначаючи, що більшість висловлених професором А.А.Бурячком пропозицій заслуговує схвалення, побоюється, що українці стануть "ґеґекати", якщо буде прийнято перший пункт пропозицій, висловлених професором. Відтак Степан Демчук рішуче виступає проти узаконення "ґеґекання" в Українському правописі. "Бо це не що інше, як псевдоукраїнізація, яка кінець кінцем призведе до ще більшого зросійщення нашого багатостраждального народу, і то вже в самостійній Україні, до того ж добровільно, бо вже без жодних указів царських і радянських сатрапів".
Зате українські науковці, зокрема фізики й математики, не бачать у цьому ніякої загрози й просять якнайшвидше внормувати написання слів іншомовного походження. Вони навіть запропонували список фізичних і математичних термінів, у яких треба писати ґ.
Усі висловлені пропозиції головно враховують і минулі набутки українського усного й писемного слова, і тенденції сучасного мовного розвитку. Адже упорядники нової редакції правопису роблять лишень спробу повернутися до засад, сформульованих 1847 року Тарасом Шевченком: "А на москалів не зважайте, нехай вони пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і в нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди".
