Україна та ЄС рішуче налаштовані закінчити переговори щодо підписання угоди про асоціацію вже в цьому році. Таку заяву нещодавно озвучив президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу після зустрічі в Києві з Президентом України Віктором Януковичем. Хоча й не заперечив, що роботи на шляху до цієї інтеграції в обох сторін ще вдосталь, особливо в питанні створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Та, як показує практика, українцям підтягнути треба й рівень обізнаності населення щодо членства в ЄС.
Саме тому вже третій рік поспіль в Україні за ініціативи Фонду Конрада Аденауера та Фонду Роберта Боша у співпраці з Європейською академією Берліна, польською Фундацією Роберта Шумана та Інститутом Євро-Атлантичного співробітництва реалізується міжнародний проект «Європа у валізі». Його мета — зруйнувати суспільні стереотипи українців щодо Європи та Євросоюзу. Адже, як зауважив директор представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге під час відкриття подіумної дискусії (якою власне й стартував цього року вищезгаданий проект) в Українському домі, «українці заявляють: Європа — для нас, ми хочемо до Європейського Союзу, але водночас дуже мало людей знає, що це таке і що потрібно зробити для того, щоб цього досягти».
Тож незабаром, одразу після Великодніх свят, 30 молодих людей з України, Німеччини та Польщі поділяться на 5 команд так, щоб у кожній було по два представники з кожної країни, спакують валізи і вирушать у просвітницькі мандри українською землею. Їхня подорож, за задумом організаторів, триватиме 5 робочих днів. За цей час молоді люди проведуть зустрічі та панельні дискусії, на зразок тієї, яка відбулась в Українському домі, для місцевих громадських організацій та в університетах.
За таким сценарієм минулого року проект «Європа у валізі» вже об’їздив західні терени України. Цього ж року маршрут проклали на схід та південь. Свій вибір молоді люди пояснюють тим, що «жителі Західної України територіально близькі до Євросоюзу, а відтак — мають більш-менш коректне розуміння і процесів євроінтеграції, і взагалі поняття членства в ЄС та його наслідків для держави. Тоді як жителям, скажімо, Дніпропетровська, Луганська, Запоріжжя чи Криму ці поняття подекуди ще далекі». Утім не лише розказати про Європу поїде молодь, зауважує «Дню» координатор української частини проекту Наталія Сад. За її словами, молодь з Німеччини та Польщі хоче дослідити мовну проблему сходу, і на власні очі пересвідчитись: чи справді так різняться українці сходу та заходу, чим часто-густо маніпулюють українські політики.
Варто зауважити, що учасниками двох останніх «Європ у валізі» є лише молоді люди. Хоча початково проект два роки тому стартував як експертна програма, участь у якій брали лише фахівці з євроінтеграції. Проте результати минулорічної молодіжної «Європи у валізі» були настільки позитивними, що організатори вирішили провести проект у такій формі ще раз, розповіла «Дню» асистент проекту Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Вікторія Базан.
«День» вирішив поцікавитись у молодих людей, як учасників програми «Європа у валізі», так і інших лідерів студентських самоврядних організацій, молодіжних громадських діячів та просто небайдужих, що означає для них бути громадянином ЄС, до юридичного закріплення чого сьогодні так прагнуть українці.
КОМЕНТАРI
Людмила БОЙЧЕНКО, політолог, керівник прес-служби Християнсько-демократичного союзу молоді:
— Питання європейськості — це питання ціннісного вибору. Так, я — українка за національністю, але я — європейка за тими цінностями, які я сповідую. Це передусім демократія, свобода, повага до законів і виконання цих законів. І християнських цінностей. Адже ЄС утворився у післявоєнний період на базі демократичних і християнських цінностей. Саме вони Україні дуже близькі. Зараз відбувається занепад цього, особливо в старій Європі. Тому Україна може перейняти на себе роль такого собі пророка, який нагадає Європі: «Ти забула те, що тебе об’єднало». Але тільки це може врятувати нас від економічних і духовних криз: любов до ближнього, солідарність, допомога.
Для України вектор євроінтеграції — це магістральний напрямок руху. Адже, розвиваючись у цьому напрямку, вона здобуде набагато більше, ніж стоячи на місці. Зараз ми маємо успадковану зашкарублу радянську систему, яка орієнтована на інституції і на державу, тоді як ЄС показує, що в центрі повинна стояти людина, її свобода та цінності.
Гагик ГРИГОРЯН, керівник центру розвитку медіа «Діалог», учасник проекту «Європа у валізі», Луганськ:
— Насправді ті цінності, які є сьогодні у ЄС і які єднають нас з Європою, — це прагматизм інтересів. Адже Євросоюз — це не благодійна організація. Держави об’єднались, керуючись передусім прагматичними економічними інтересами. Тому бути європейцем означає мати партнерські відносини і відчувати взаємну відповідальність один перед одним.
Моя мрія — щоб Україна мала статус такий, який сьогодні має Норвегія або ж Швейцарія. Адже так ми не втратимо можливості ведення більш-менш самостійної внутрішньої політики, чого не можуть сьогодні собі дозволити країни-члени ЄС. Так, наприклад, якщо Естонія сьогодні захоче перекрити Балтійське море, аби не впускати через свої територіальні води Північний потік, то Берлін скаже: «Шановні, ми вас дуже поважаємо, але це не наш партнерський інтерес, тому відкривайте свій кордон і пускайте газову трубу».
У цілому ж Європа та її західна школа є прикладом дуже хорошого менеджменту. Європейці можуть ефективно реалізовувати дуже вдалі проекти, реформи... І цього нам у європейців треба повчитись. Адже ресурси у нас є — інтелект, аграрний потенціал, індустріальний, геополітичний, та будь-який, — але нема вміння цим грамотно розпорядитись, немає умілих управлінців, здатних дати державі курс розвитку і вести по ньому, немає реформаторів, здатних на адекватні реформи.
Ольга КУЙДОВСЬКА, голова секретаріату Української студентської спілки:
— Проблема українців у тому, що вони хоч і кажуть, що європейці, бо географічно ми ж у Європі, але не відчувають себе такими. Елементарний приклад — ставлення до навколишнього середовища. Жоден українець, перебувачи в країні Євросоюзу, не викине сміття на вулиці поза сміттєвий бак. Але, повертаючись додому, чинить так. Це ж не тому, що він не розуміє...
Не треба мріяти про ЄС і говорити: ось вступимо туди і стане жити краще, або ще — виїду до Німеччини чи Польщі і заживу краще. Ні! Треба жити в Україні і працювати над тим, щоб тут жити стало краще. Україна сама може зробити себе європейською, але треба цього захотіти. Треба, щоб українці були європейцями тоді, коли вони вдома, а не лише подорожують землями ЄС.
І кожному треба працювати над екологічним мисленням, над культурним розвитком... Бо зараз, на жаль, картина така: приходиш до театру раз, другий, третій — і зустрічаєш одних і тих же людей. Така ж ситуація з євроатлатичними просвітницькими заходами.
Ольга ОБОРОВСЬКА, член німецької молодіжної організації «Союз російської молоді в Німеччині», Дюссельдорф, Німеччина:
— Бути громадянином ЄС означає платити однією валютою, відчувати безпеку і не боятись війни, вільно подорожувати країнами європейської співдружності, поважати інші держави та їхніх мешканців, ідентифікуватися з певними цінностями Європи.
У цілому європейця дуже важко ідентифікувавати, оскільки Європейський Союз об’єднує в собі багато національностей. Наприклад ментальність грека чи італійця відрізняється від ментальності німця чи поляка, тому важко дати якийсь єдиний психологічний портрет європейця. Крім того, ЄС виник не так давно і саме поняття європеєць — є трохи умовним. Образ громадянина Європи ще перебуває у процесі формування.
Характерні ознаки, які б я назвала притаманними громадянину Європи — це демократія, дотримання прав людини, християнство, співпраця та взаємообмін, віра в капіталізм, прагнення до розвитку, відкритий ринок, відсутність кордонів, комунікація.
Катерина МАРИНЯК, керівник україно-польської навчальної програми, Варшава, Польща:
— Європейці толерантні та ввічливі, вони вміють слухати, а головне — почути. Можете уявити собі, щоб в Європарламенті кидались яйцями, а головуючий в цей час продовжував засідання під парасольками?
Приємно й те, що у сферах обслуговування, банках, сервісних центрах, державних установах — до людини завжди ставляться привітно, не важливо якого кольору її шкіра чи якою мовою вона говорить. Вона — клієнт, і їй намагаються максимально допомогти (кажу допомогти, бо поняття обслуги має трохи інший характер і часто виконується як обов’язок, без гумору та проти волі): і пояснять 5 разів, якщо це буде потрібно, а не замикатимуть віконце, кажучи, що це технічна чи ще яка перерва.
Що стосується України, Європа й справді зацікавлена в її інтеграції. І тут варто зазначити що в цьому наявний не лише економічний інтерес, а й безпековий, та, звісно ж, культурний, адже завдяки можливості подорожувати люди обмінюються досвідом, виховуються, духовно ростуть.
Насправді нам не так далеко до європейців. Просто українцям потрібно активніше користуватись такими рисами і поняттями, як ввічливість, толерантність, дотримання прав людини, дисциплінованість, вдячність, повага і свобода слова.
Оксана ЛАГАН, віце-президент із питань міжнародного співробітництва та PR Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний студентський союз», Київ:
— Для мене бути громадянином Європи — це, перш за все, якісна самоідентифікація, а лише потім — умови для реалізації свого потенціалу. У цьому контексті актуалізується потреба постійного переосмислення реальності, вивчення основ, традицій, відчуття нових трендів, кристалізація розуміння реальності і створення власного світу навколо. При цьому важливо все — зовнішність і розум, наполегливість і дипломатичність, самовдосконалення і толерантність.
Еклектика, постійні зміни зовні й усередині, вплив на навколишніх і перебування із собою наодинці — все це частина нашої європеїзації, нового життя. І це життя відмінне від старих стереотипів совку, дешевого гламуру, надлишку і лінощів. Замість цього всього приходять посмішка, зміна стилю та контроль якості роботи, аналіз свого оточення і, звичайно, постійна зайнятість.
Юля БУДЬКО, член Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Асоціація молодих реформаторів (АМоРе)», Луцьк:
— Бути громадянином Європи — це, передусім, володіти вищим рівнем свободи та мобільності, мати більше можливостей отримати іноземний досвід навчання чи роботи. Це людина більшої впевненості та меншого страху перед будь-чим, окрім букви закону. Європеєць — це людина, відкрита для змін та розвитку.
Сергій БЕБКО, чемпіон Європи з карате в категорії командне ката Годзю-рю, студент четвертого курсу спеціальності «міжнародні відносини» Національного університету «Острозька академія», Острог:
— Європеєць — це не лише людина, що народилися в межах Єврозони, адже іноземець, який приїхав до ЄС і прийняв її суспільні та духовні цінності, автоматично стане її повноправним справжнім громадянином. Так само, як європейцями по праву можуть називатися ті українці, які сповідують ідеали загальноєвропейських цінностей тут, у себе на Батьківщині, попри те, що де-юре Україна ще не є членом ЄС.
Найголовнішими рисами, що визначають європейський світогляд, наразі я бачу свободу думки і слова, відсутність расистських переконань і можливість вільної реалізації себе як особистості у межах чинних розумних законів. Визначальною рисою сучасної Європи я бачу стабільність у всьому: в політиці, економіці, соціальній сфері...
Тетяна ІЛЬЇНА, магістр політології, учасник школи політичної аналітики «Поліс» НаУ«ОА»:
— Поняття «громадянин Європи» визначене досить загально, його можна розкрити хіба що з юридичної точки зору. Проте для мене воно означає бути членом величезної спільноти людей, які знають і вміють відстоювати свої права, поважати думку інших, законослухняні та справедливі, людей, які вміють довіряти владі та одне одному, не бояться вільно висловлювати свої думки та вірять у те, що держава здатна їх захистити в будь-якій ситуації. На перший погляд, це характеристики, які можуть бути притаманні людям усього світу, проте мені здається, що європейці чи не єдині з тих, хто не лише має ці ознаки, але й активно їх використовує в житті.
